Справа № 643/16077/24
Провадження № 3/643/140/25
09.10.2025 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
1. Опис обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 190300 від 06.12.2024, 02.12.2024 об 11-45 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Рено Меган», державний номерний знак НОМЕР_1 , біля буд. 55В по пр. Ювілейному в м. Харкові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу КНП ХОР ОКНЛ № 3404 від 04.12.2024.
2. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначене в протоколі
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як порушення вимог п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху (ПДР) та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
3. Позиція учасників справи
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Арестова І.В. у судовому засіданні просили закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з підстав, викладених у письмових поясненнях. Надала письмові пояснення, в яких посилались на відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування зазначила, що згідно з відеозаписом за наслідками проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» отриманий результат 0,2 проміле, який визнаний безпечним рівнем для водіння. Однак працівник поліції, порушуючи закон, подзвонив невідомій особі та спитав, чи повинні вони складати протокол, якщо 0,2 проміле, що свідчить про некомпетентність вказаної особи. Після цього працівники поліції відвезли ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, де ОСОБА_1 також продув невідомий пристрій працівника вказаного закладу і працівник повідомила, що отриманий результат 0,0 проміле. Проте працівників поліції це не задовольнило та вони повідомили ОСОБА_1 про необхідність здати сечу. Дії працівників поліції, які, отримавши на місці зупинки транспортного засобу результат огляду 0,2 проміле, який свідчив про відсутність у ОСОБА_1 стану сп'яніння, тим не менш всупереч встановленої процедури, без законних підстав направили його для огляду в заклад охорони здоров'я, містять ознаки адміністративних та кримінальних дій. Крім того, захисник посилалась на інші численні порушення, які за її доводами допустили працівники поліції та закладу охорони здоров'я.
4. Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України» зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (п. 26, 27 постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17).
В ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020).
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
У справах про адміністративні правопорушення застосовується принцип презумпції невинуватості, згідно якого всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України»; ст. 62 Конституції України; рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 у справі № 1/34/2010; п. 39 постанови Верховного Суду 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Зміст стандарту доказування «поза розумним сумнівом» розкритий у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17, від 02.12.2022 у справі № 758/1780/17, від 29.11.2022 у справі № 693/1546/14-к, згідно яких такий стандарт доведення означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (Порядок). Згідно вказаних положень законодавства, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 розділу ІІІ Інструкції).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 зазначено, що засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)). Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зазначалось, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи (постанови від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17, від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18), від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18). Аналогічні рекомендації надані в п. 1 вищевказаного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» від 22.05.2017, у якому вказано, що «в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи».
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
5. Позиція суду
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суду надані такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 190300 від 06.12.2024, згідно з яким ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- рапорт співробітника поліції, згідно з яким ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- результати тестування ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Драгер» від 02.12.2024, згідно з якими отриманий результат 0,20 проміле;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння 0,20 проміле;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 3404 від 04.12.2024, складений Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня», згідно з яким ОСОБА_1 02.12.2024 о 12-10 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- СД-диск з відеозаписом.
Оцінюючи вказані докази, суд вважає обґрунтованими доводи захисника щодо порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння з огляду на таке.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Пунктами 6 та 7 розділу 1 “Загальні положення» вказаної вище Інструкції також передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні норми передбачені вказаним вище Порядком, згідно з яким водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв'язку свідчить, що процедура огляду водія на стан алкогольного сп'яніння складається з певної, чітко визначеної послідовності дій та фактично відбувається в два етапи. Перший етап, який є обов'язковим - вимога (пропозиція) пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». У випадку, якщо водій відмовився від такого огляду або висловив незгоду з його результатами, у працівників поліції виникає право перейти до другого етапу огляду - запропонувати водію пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що згідно з відеозаписом та даними результатів тестування, під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» отриманий результат 0,2 проміле.
Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, стан алкогольного сп'яніння у особи, який проходить огляд, може бути встановлений виключно у разі, якщо за наслідками використання газоаналізатора «Драгер» отриманий результат більше 0,2 проміле.
Результат 0,2 проміле або менший свідчить про відсутність стану алкогольного сп'яніння.
Аналогічні висновки висловлені і судами апеляційної інстанції.
Так, Хмельницький апеляційний суд в постанові від 24.08.2023 у справі № 689/917/22 зазначив, що «водію ОСОБА_1 поліцейські дійсно проводили, за його згодою, огляд, на місці зупинки транспортного засобу, на стан алкогольного сп'яніння, за допомогою «Drager ALCOTEST 6810 ARCD - 0519», який показав 0,20% проміле алкогольного сп'яніння. Згідно з п.7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Тобто, нормативно-правова складова законодавства визначає і допускає 0,2% проміле алкоголю в крові особи, що керує транспортним засобом. За таких обставин у судді місцевого суду не було підстав визнавати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП».
У постанові Волинського апеляційного суду від 11.09.2023 у справі № 163/1380/23 вказано, що «для висновку, що особа водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, є показник, який становить більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Ухвалюючи оскаржувану постанову в частині визнання ОСОБА_1 винуватим за ч.1 ст.130 КпАП України суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 в порушення п.2.9 (а) ПДР України, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, хоча після проведення огляду, згідно з матеріалами справи, показник становив 0,2 проміле».
Схожі висновки викладені також в постановах Одеського апеляційного суду від 30.08.2022 у справі № 497/952/22, Тернопільського апеляційного суду від 13.12.2022 у справі № 607/9739/22.
Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що у ОСОБА_1 за наслідками проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу був отриманий цифровий показник 0,2 проміле алкоголю в крові, який свідчить про відсутність стану алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, отримавши негативний результат, працівники поліції були зобов'язані припинити процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Між тим, як вбачається з відеозапису, працівник поліції зателефонував іншим особам і після консультацій запропонував ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з відеозапису, в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 також запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер». За наслідками такого огляду отриманий результат «0» проміле. Після цього ОСОБА_1 здав біологічне середовище (сечу), за наслідками дослідження якого встановлений стан алкогольного сп'яніння (без визначення кількості проміле, ступеню алкогольного сп'яніння тощо).
Суд у межах даної справи не вважає за необхідне надавати оцінку тому, з яких підстав дані проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», які двічі показали негативний результат та відсутність стану алкогольного сп'яніння (вперше - на місці зупинки транспортного засобу, вдруге - в закладі охорони здоров'я), не збіглися з результатами досліджень біологічного середовища (сечі) - адже ключове значення в даній справі має питання дотримання встановленої процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з вказаними вище положеннями законодавства підставою для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння могла бути наявність однієї з двох обставин: - або якщо ОСОБА_1 відмовився від такого огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер»; - або якщо ОСОБА_1 висловив незгоду з результатами його огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», а після проведення такого огляду погодився з його результатами, які склали 0,2 проміле.
За таких обставин, отримавши результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (0,2 проміле), працівники поліції мали право прийняти одне з двох можливих рішень: - або констатувати наявність стану алкогольного сп'яніння та скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП; - або констатувати відсутність стану алкогольного сп'яніння.
Проте працівники поліції всупереч встановленої процедури, без наявності для того законних підстав, прийняли рішення продовжити огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Наведене свідчить про порушення працівниками поліції процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки згідно з вказаними вище нормами КУпАП, Інструкції та Порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я можливе виключно у випадку, якщо водій відмовився від такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами.
Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та погодився з результатами такого огляду.
Порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння згідно з імперативними положеннями ч. 4 ст. 266 КУпАП, п. 22 розділу ІІІ Інструкції, має наслідком недійсність такого огляду.
Ураховуючи наведене, суд закриває провадження в справ про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а саме у зв'язку із порушенням процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи інші доводи та аргументи сторони захисту, суд керується вказаними вище рішеннями Європейського суду з прав людини, згідно з якими хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Ураховуючи підстави, з яких суд закриває провадження в справі, суд не вбачає необхідності надавати мотивовану оцінку іншим аргументам сторони захисту.
Керуючись ст. 130, 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов