Провадження № 2-а/641/110/2025 Справа № 641/3157/25
27 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Зелінської І.В.,
за участю секретаря Земляної А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить скасувати постанову №1043 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.04.2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.04.2025 року приблизно о 14-00 год., при перевірці документів національною поліцією було встановлено, що він знаходиться у розшуку і його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . Близько 19-00 год. щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, незважаючи на те що він має бронювання від призову як працівник критично-важливого підприємства. 24.04.2025 року останньому було видано постанову №1043 по справі про накладення адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП. Посилався на те, що фактичного розгляду справи не відбувалось, тому він не міг дати додаткові пояснення щодо справи, таким чином, вважає, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП, було порушено. Вказав, що має статус ВПО, де зазначено фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Закону України від 11.04.2025 року №3633-Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» ним своєчасно було оновлено дані через електронний кабінет військовозобов?язаного у додатку «Резерв +». За таких обставин, вважав вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню.
Ухвалою суду позовна заява залишалась без руху.
В подальшому ухвалою суду провадження за вищевказаним позовом було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв до суду не подав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На виконання вимог ухвали суду про витребування копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП надав суду такі матеріали.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить наступного висновку.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі -Порядок).
Відповідно до абз. 7 ч.3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці.
Додатком 2 до Порядку № 1487 затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 1 яких Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Відповідно до п.п. 7 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Відповідно до п.п. 8 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Відповідно до п.п. 10 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
Позивач зазначив, що ним було здійснено усі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, зокрема оновлено дані у застосунку «Резерв+».
Згідно довідки переселенця №6328-7500804908, дата видачі 30.04.2022 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до роздруківки військово-облікового документу «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним, уточнив дані 09.07.2024 року та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №1043 від 22.04.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якого, 22 квітня 2025 року під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов?язаним ОСОБА_1 . Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2021 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18.05.2024 року, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 №2105-ІХ, громадянин ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк не прибув до ТЦК та СП, щодо взяття на військовий облік. Громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст. 210-1 КУпАП, Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, викладених у Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів ПКМУ від 30.12.2022 №1487», абз. 8 ч. 3, абз. 3, 5 ч.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", ч. 11 статті 38 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Крім того, тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 винесено постанову №1043 від 23.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за порушення ним Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ПКМУ від 30.12.2022 №1487, абз. 8 ч.3, абз. 3, 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк не прибув до ТЦК та СП, щодо взяття на військовий облік.
Як слідує із наданих позивачем документів, останній з 2022 року обліковується за адресою: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа, інших даних щодо зміни місця проживання матеріали справи не містять.
Позивач станом на дату винесення постанови перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , і цей факт підтверджується, відомостями електронного військово-облікового документу «Резерв+» при уточненні даних. Доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23.04.2025 суду не надано.
Можливість знаходження особи за межами адміністративної території місця проживання гарантована ч. 1ст. 2 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно із якою громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Частиною 11 ст. 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в 7-денний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, згідно Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» основним завданням Реєстру «Оберіг» є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Положенням ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються персональні і службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних належать, зокрема: місце проживання та місце перебування.
Для формування бази даних Реєстру ЦВК, ДПС, ДМС подають шляхом електронної взаємодії держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних щодо ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей щодо ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Час вчинення правопорушення є однією із ознак його об'єктивної сторони.
Разом з цим, постанова №1043 від 23.04.2025 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє суд можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП). Днем виявлення правопорушення є 22.04.2025 року.
Аналізуючи зміст спірної постанови суд зауважує, що всі положення нормативно-правових актів, на які є посилання у оскаржуваній постанові як на такі, що порушені позивачем, взагалі не стосуються об'єктивної сторони правопорушення, вказаної у цій же постанові: абз. 8 ч. 3, абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якими встановлено обов'язок дотримання правил військового обліку; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; в ході розгляду справи, за відсутності позиції відповідача (подання відзиву та надання доказів в обґрунтування своєї позиції) щодо суті спору, судом не встановлено порушень позивачем правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про скасування постанови №1043 від 23.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття відносно нього справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначених норм та враховуючи повне задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 2,8-10,77,229, 241-246,250,268,269,271,286 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову №1043, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 23.04.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В.Зелінська