Справа № 561/1244/25
28 жовтня 2025 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
за участю секретаря - Савич Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26 вересня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 27969,67 грн.
На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що відповідно до укладеного електронного договору про споживчий кредит від 18 липня 2025 року № 100194524 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн загальним строком на 345 днів з 18 липня 2025 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом. У зв'язку з невиконанням узятих на себе зобов'язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 27969,67 грн, яку ТОВ «Мілоан» за договором відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т відступило для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Право вимоги на указану суму за договором факторингу позивач набув 26 листопада 2024 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 27969,67 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в судове засідання. Копію ухвали відповідачем ОСОБА_1 отримано 10 жовтня 2025 року. Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року, з метою можливості реалізації відповідачем права на подання відзиву у встановлений судом строк, в судовому засіданні було оголошено перерву до 28 жовтня 2025 року. Станом на дату ухвалення судом рішення відзиву не подано.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 18 липня 2025 року між фінансовою установою ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100194524, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4000,00 грн, на платіжну картку зі сплатою відсотків за процентною ставкою 1,15 % в день, 460,00 грн комісії банку.
Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 507144 18.07.2024 5:35 (а.с. 13). Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши 18 липня 2025 року договір про споживчий кредит № 100194524 ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше 28 червня 2025 року (п.1.1., 1.4 Договору).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
26 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» за плату відступає для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників.
Судом встановлено, що відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення кредитного договору №100194524 від 18 серпня 2024 року (а.с.15-16) та Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 114-МЛ/Т від 26 листопада 2024 року (а.с.17-18), денна процентна ставка встановлена на рівні 1,4% від суми кредиту.
Проте, умови Договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день, а саме 1,40%.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи -споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 18 липня 2024 року договір № 100194524 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ні ТОВ «Мілоан» ні кожен наступний кредитор, ні позивач не мали права визначати проценту ставку у розмірі 1,40% в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Договір з відповідачем укладено 18 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,40% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд доходить висновку, що по зазначених договорах розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за заявлений у позові період, а саме - з 18 липня 2024 року по 28 червня 2025 року, тобто за 345 днів.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4000,00 грн, відповідно 1 % в день становить 40,00 грн, у зв'язку із чим розмір заборгованості по процентах за 345 днів становить 13800,00 грн (40 х 345), який і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Також, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 460,00 грн (4000*11,5%=460) відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», який передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Поряд з цим відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором про споживчий кредит № 100194524 від 18 липня 2024 в сумі 5339,04 грн є незаконними та безпідставними.
У решті вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 18260,00 грн (4000+ 13800,00+460 = 18260,00).
Доказів погашення указаної заборгованості ні позивачу ні будь якому попередньому кредитору відповідачем не надано, а тому позов потрібно задовольнити частково, в сумі 18260,00 грн.
Пред'являючи позов, позивач поніс 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору (а.с.53).
Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 65,38 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 1583,76 грн судового збору (2422,40 * 65,38 % = 1583,76).
Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 р., акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги №Д/2987 від 19.09.2025 року зі змісту яких вбачається, що Адвокатським об'єднанням «Апологет» надано правову допомогу для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на суму 8000 грн є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.
Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 1000,00 грн.
На підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280-282, 287, 289 ЦПК України
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100194524 від 18 липня 2024 року у розмірі 18260,00 грн (Вісімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1583,76 грн (Одна тисяча п'ятсот вісімдесят три гривні сімдесят шість копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1000,00 грн (Одна тисяча гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: Р.В. Світличний