Справа №949/1993/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
01 вересня 2025 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181200000529 від 28 серпня 2025 року відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
Слідчий СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та утримання його в Рівненському слідчому ізоляторі, із визначення розміру застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, та на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 22 до 60 років обмежено виїзд за межі України, окрім осіб, передбачених пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України за №57 від 27 січня 1995 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" з подальшими змінами (далі - постанова КМУ №57), у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27 серпня 2025 року, за попередньо змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, розробили злочинну схему незаконного переправлення осіб, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску в Сарненському районі Рівненської області.
В подальшому, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України з республікою білорусь, достеменно знаючи, що він не має законних підстав на перетин державного кордону України, передбачених пунктом 2-1 Постанови КМУ №57, 27 серпня 2025 року приблизно о 11 год. 00 хв. на власному автомобілі марки "VOLKSWAGEN PASSAT", з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , з метою надання засобів для незаконного переправлення осіб через державний кордон України, прибув з невстановленою на даний час особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, до АС "Чайка", що в м. Рівне по вул. Василя Червонія, 16, де зустрівся із ОСОБА_8 . В подальшому на зазначеному автомобілі ОСОБА_4 розпочав рух разом із ОСОБА_8 та невстановленою на даний час особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з м. Рівне в напрямку с. Жадень, Сарненського району Рівненської області. Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 під час руху до визначеної ділянки державного кордону України, що в районі населених пунктів с. Жадень та с. Переброди, Сарненського району, провів інструктаж із ОСОБА_8 щодо порядку переходу останнім державного кордону України поза пунктами пропуску в Сарненському районі Рівненської області, надавши відповідні поради та вказівки з метою незаконного перетину державного кордону України. Разом з тим, 27 серпня 2025 року приблизно о 17 год. 00 хв. прикордонним нарядом Державної прикордонної служби України в с. Жадень, Сарненського району Рівненької області, було виявлено ОСОБА_8 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України відповідно до наданих невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, вказівок, а згодом і автомобіль марки "VOLKSWAGEN PASSAT", з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .
Протиправні, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України.
Так, на думку слідчого причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами.
28 серпня 2025 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України.
Слідчий ОСОБА_6 зазначає, що з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин справи, у даному кримінальному провадженні наявні докази, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно пов'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки місцем вчинення дії, в яких підозрюється ОСОБА_4 є прикордонною територією, межує з територією республіки білорусь. Також наявні в органу досудового розслідування відомості дозволяють обґрунтовано припустити, що ОСОБА_4 попередньо аналізував місцевість на предмет розміщення пунктів контролю Державної прикордонної служби, Національної поліції України, руху мобільних груп та підрозділів, чергових добових нарядів, ландшафту, який є придатним для перетину державного кордону України та республіки білорусь, а тому зазначене дозволяє обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 може покинути підконтрольну територію України та переховуватись за її межами. Крім того, повідомлення про підозру останньому вручено на пункті пропуску для автомобільного сполучення "Устилуг", що знаходиться у м. Устилуг, Волинської області, що свідчить про намір останнього покинути територію України;
- ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_8 , який в подальшому може змінити свої показання під впливом умовлянь та погроз останнього. Крім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може домовитись з особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, про спільну модель поведінки або здійснення ними впливу на свідків;
- може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним переправленням через державний кордон України, що дозволяє припустити, що останній, маючи при цьому відповідні знайомства та злочинні зв'язки, й надалі може незаконно переправляти осіб до республіки білорусі, а тому перебуваючи на волі останній може продовжувати вчиняти аналогічні чи інші кримінальні правопорушення.
З огляду на вказані обставини, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_4 , які зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти виникненню ризиків, передбачених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, окрім як тримання під вартою, неможливе.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала доводи клопотання, просила його задоволити з мотивів, на які посилається слідчий.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 просили суд клопотання задовольнити частково, обрати більш відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, а саме у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За визначенням, яке міститься в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, підтверджується вже зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , в ході якого останній повідомив обставини того, як мало здійснюватися його незаконне переправлення через державний кордон України;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до яких ОСОБА_8 впізнав особу, котра здійснювала його транспортування до державного кордону України, а саме, ОСОБА_4 ;
- протоколом огляду від 27 серпня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції грошові кошти в сумі 8000 доларів США, котрими він мав намір розрахуватись за послугу незаконного перетину кордону України;
- протоколом огляду від 27 серпня 2025 року, відповідно до якого було оглянуто автомобіль марки "VOLKSWAGEN PASSAT", з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , за допомогою якого здійснювалось транспортування громадянина ОСОБА_8 до державного кордону України для здійснення його незаконного перетину.
28 серпня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що надані слідчим докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 Кримінального кодексу України.
Так, на думку слідчого судді, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тим, що місцем вчинення дії, в яких підозрюється ОСОБА_4 , є прикордонною територією, межує з територією республіки білорусь. Також можна припустити, що ОСОБА_4 попередньо аналізував місцевість на предмет розміщення пунктів контролю Державної прикордонної служби, Національної поліції України, руху мобільних груп та підрозділів, чергових добових нарядів, ландшафту, який є придатним для перетину державного кордону України та республіки білорусь, а тому зазначене дозволяє обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 може покинути підконтрольну територію України та переховуватись за її межами. Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено на пункті пропуску для автомобільного сполучення "Устилуг", що знаходиться у м. Устилуг, Волинської області, що свідчить про намір останнього покинути територію України.
Також є досить високим ризик з метою уникнення кримінальної відповідальності незаконного впливу підозрюваного на свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який в подальшому може змінити свої показання під впливом умовлянь та погроз ОСОБА_4 . Крім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може домовитись з особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, про спільну модель поведінки або здійснення ними впливу на свідків.
Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, що дозволяє припустити, що останній, маючи при цьому відповідні знайомства та злочинні зв'язки, й надалі може незаконно переправляти осіб до республіки білорусі, а тому перебуваючи на волі останній може продовжувати вчиняти аналогічні чи інші кримінальні правопорушення.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідка залишається актуальним з огляду на встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень статті 23 Кримінального процесуального кодексу України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Сукупність вказаних обставин, на переконання слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та гарантування його належної процесуальної поведінки.
Так, згідно статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як передбачено статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Отже, тяжкість, характер і ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину та особа підозрюваного, є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке може бути виправдане в тому випадку, якщо є конкретні ознаки реальної необхідності охорони інтересів суспільства.
Підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, слідчий суддя не вбачає, беручи до уваги вагомість наявних доказів вини підозрюваного у скоєнні злочину, сумнівів у достовірності яких не виникає.
А тому, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину у сфері охорони недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, а саме незаконне переправляння осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб, та зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, дані про його особу, є достатні підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, впливу підозрюваного на свідків та інших учасників кримінального провадження.
З огляду на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слідчого слід задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 тримання під вартою на строк 60 днів.
За змістом частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, а вчинений злочин є вчиненим за попередньою змовою групою осіб, суддя вважає відповідно до частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України доцільним визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд вважає за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати до слідчого за кожним викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти про зміну свого місця проживання слідчого, прокурора або суд;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватись із свідками у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 176, 177, 178, 179, 183, 193, 194, 196, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 01 вересня 2025 року до 30 жовтня 2025 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Розмір застави визначити у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;
Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ ;
Код банку отримувача (МФО): 820172;
Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого за кожним викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти про зміну свого місця проживання слідчого, прокурора або суд;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватись із свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дубровицького районного суду Рівненської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків доручити ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 01 вересня 2025 року.
Слідчий суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1