Справа №: 397/1081/25
провадження №: 2/398/3408/25
Іменем України
"27" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Москалик В. В.,
з участю секретаря судового засідання Таран І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 2./03.2018 в розмірі 72 268,92 грн станом на 19.12.2023. В обґрунтування позову посилається, що 19.12.2023 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ "Оптіма Факторинг", а ТОВ "Оптіма Факторинг" приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується надати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених договором факторингу. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників. 22.12.2023 ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги згідно з реєстром боржників, зокрема за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 2./03.2018 починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право за кредитними договорами № Z75.21653.003767493 від 2./03.2018 до ОСОБА_1 . Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за вказаними кредитними договорами, станом на 19.12.2023 виникла заборгованість за двома договорами в загальному розмірі 72 268,92 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, відзив не подав.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
20.03.2018 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту та страхування №Z75.21653.003767493, на виконання умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 35 700,00 грн, строком до 20.03.2023, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 9,99 % річних. Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 35 700,00 грн.
19.12.2023 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» уклали договір факторингу № 19/12-2023, за умовами п. 2.1 якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Оптіма Факторинг», а ТОВ «Оптіма Факторинг»приймає права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього договору, та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додатоку № 3) клієнтом фактору.
Згідно з друкованим реєстром боржників №2 від 27.12.2023 ТОВ «Оптіма Факторинг», зокрема, набув права вимоги за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018 до ОСОБА_1
22.12.2023 ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» уклали договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до п. 2.1, 2.2 якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед ТОВ «Оптіма Факторинг» та визначені в реєстрі боржників, (додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього договору, та в реєстрі боржників в електронному вигляді, (додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додатоку № 3) клієнтом фактору.
Згідно з реєстром боржників № 3 від 22.12.2023 ТОВ «ФК «Профіт Капітал», зокрема, набув права вимоги за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018 до ОСОБА_1 .
За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал», починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшли права вимоги за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018 до ОСОБА_1 .
Своїх зобов'язань за договорами відповідач не виконує, в зв'язку з чим станом на 19.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 72 268,92 грн, а саме: за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018 заборгованість за основним боргом - 22 705,94 грн, за нарахованими та несплаченими відсотками - 7 376,29 грн, заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 42 186,69 грн.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Доказів того, що відповідач виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018, своєчасно повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов договорів суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунк стосовно суми боргу за тілом кредиту та заборгованості за відсотками.
За таких обставин суд вважає, що вимоги представника позивача до відповідача в частині стягнення кредитної заборгованості за основним борговм та несплаченими відсотками обґрунтовані, оскільки відповідач не виконав умов укладеного з ним кредитного договору, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення сум комісії, суд зазначає.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Отже, згідно з умовами договору встановлено комісію за обслуговування кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням вимог ст.ст. 549 - 552, 1046, 1048, 1050 ЦК України, можна зробити висновок, що наслідками укладення кредитного договору є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у розмірі 42 186,69 грн є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн позивач надав договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 02-24, укладений із адвокатським об'єднанням «Правничий курс», додаткову угоду №1/1 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 02-24, акт № 1 прийому - передачі наданої правничої допомоги адвокатського об'єднання «Правничий курс» від 05.09.2024, платіжну інструкцію від 05.09.2024 № 918 на суму 182 000,00 грн. З акта вбачається, що за кредитними договорами № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018 проведено усні консультації з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проєкт позовної заяви для направлення до суду, розмір винагороди по кожному окремо договору складає 7000 грн.
Суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є значно завищеним.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи малозначність справи та її розгляд в спрощеному позовному провадженні без участі сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що співмірний розмір понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071 м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) заборгованість за кредитним договором № Z75.21653.003767493 від 20.03.2018 в сумі 30 082,23 грн (тридцять тисяч вісімдесят дві гривні 23 коп.), яка складається із заборгованості: 22 705,94 грн - за основним боргом, 7 376,29 грн - за відсотками.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071 м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 260,42 грн (одна тисяча двісті шістдесят гривень 42 коп.) та витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія МОСКАЛИК