Справа № 392/1085/25
Провадження № 2/392/818/25
13 жовтня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22236,47 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.12.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачем було укладено договір №3301118527-537346 про надання коштів у позику, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6850,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем за кредитним договором утворилась заборгованість, яка становить 22236,47 грн, яка складається з 6850,00 грн - заборгованість за кредитом, 15386,47 грн - заборгованість за відсотками. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05.06.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, витребувано докази. Встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив та подання заперечень.
27.08.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Наконечна О.І. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у позові ТОВ «Кошельок». На обґрунтування зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідачу було перераховано суму кредиту у розмірі 6850,00 грн і саме за вказаним позивачем договором кредиту. З боку відповідача по відношенню до ТОВ «Кошельок» порушено зобов'язання визначене в кредитному договорі, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановленні кредитним договором та законом. Крім того, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. є явно завищеною, неспівмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних послуг, оскільки справа сама по собі не є складною, по суті даного спору адвокатом не здійснювалися роботи чи послуги щодо досудового врегулювання спору, не здійснювались дії щодо звернення з запитами до підприємства, установ для збирання окремих доказів у справі. Також, вважає, що витрати на послуги адвоката не підтверджені та не доведені.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 05.06.2025 року позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, однак представник позивача подав письмові пояснення.
02.09.2025 року представником позивача подано додаткові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в якому представник позивача зазначив, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору на визначених договором умовах. При цьому, позивачем було надано докази перерахування коштів відповідачу, відповідь - підтвердження успішного перерахування коштів відповідачу у розмірі 6850,00 грн. Вважає, що представником відповідача не надано обґрунтованих заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката. Крім того, просила витребувати докази в АТ "А-Банк".
08.09.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Наконечна О.І. подала заперечення, в яких просила суд не брати до уваги відповідь відзив на позов (письмові пояснення) представника позивача, оскільки вони подані не в строк визначений в ухвалі суду та без клопотання про поновлення пропущеного строку.
В матеріалах справи АТ "А-Банк" на виконання ухвали суду 18.09.2025 року надано інформацію про картку № НОМЕР_1 емітовану на ім'я ОСОБА_1 та рух коштів з 04.12.2021 по 26.03.2022 по картці ОСОБА_1 . В клопотанні про витребування доказів поданого 02.09.2025 року представником позивача не доведено та не обгрунтовано, підстав для повторного витребування доказів в АТ "А-Банк".
Представник позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» при зверненні до суду з позовом, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за відсутності представника банку.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Наконечна О.І. подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Заперечення щодо задоволення позовних вимог відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив (письмові пояснення), які підтримують повністю, на підставі яких у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, виходив з такого.
Судом встановлено, що 05.12.2021 між ТОВ «Кошельок» та відповідачем укладено договір №3301118527-537346 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» з використанням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 6850,00 грн, строком на 22 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,20% від суми кредиту за кожний день.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом.
Відповідно до п. 3.6. - 3.8. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. Крім того, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту до договору №3301118527-537346 від 05.12.2021 (а.с.10-17).
Згідно повідомлення XPAY Group LLC вбачається, що 05.12.2021 через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта № НОМЕР_2 , призначення платежу: видача кредитних коштів за договором №3301118527-537346 (а.с.25).
Відповідно до наданої інформації АТ «Акцент-Банк» та виписки банку на картковий рахунок № НОМЕР_1 емітовану на ім'я ОСОБА_1 , 05.12.2021 року здійснено перерахунок коштів у розмірі 6850,00 грн.
Згідно з розрахунку, зробленого позивачем, відповідач має заборгованість за договором №3301118527-537346 в розмірі 22236,47 грн, яка складається з 6850,00 грн - заборгованість за кредитом, 15386,47 грн - заборгованість за відсотками.
Тобто, ТОВ «КОШЕЛЬОК» свої зобов'язання за договором №3301118527-537346 від 05.12.2021 виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6850,00 грн. При цьому, відповідач не дотрималася умов кредитного договору, внаслідок чого станом в неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 22236,47 грн.
Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Зі змісту статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.
У другому абзаці частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексуУкраїни кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Матеріали справи містять докази направлення ОСОБА_1 кредитних коштів, що свідчить про укладання кредитного договору між сторонами, та його виконання з боку позивача.
У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №906/356/24, зроблено висновок, що спірний договір був повністю виконаний однією стороною і це виконання (перерахування позики на банківський рахунок позичальника) було прийнято відповідачем, тобто позичальник прийняв кошти і користувався ними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено перерахування коштів відповідачу, при цьому, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті в строк, визначений договором, що свідчить про порушення його прав, а тому з відповідача на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 3301115827-537346 від 05.12.2021 у розмірі 22236,47 грн.
Доводи представника відповідача, про те, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування суми кредиту у розмірі 6850,00 грн відповідачу ОСОБА_1 , суд вважає безпідставними, оскільки наданими позивачем доказами та витребуваними судом доказами підтверджується, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» 05.12.2021 року перерахувало кошти у розмірі 6850,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Отже, твердження представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів суд не бере до уваги.
Згідно аналізу прецедентної практики ЄСПЛ згідно статті 6 Конвенції рішення судів повинно достатнім чином містить мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, статтю 6 параграфу 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. («Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89); («Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30); («Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи на підтвердження яких позивачем надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року; додаток до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 року щодо переліку послуг, що входять до складу правової допомоги, а саме: оформлення документів щодо надання правничої допомоги (30 хв. вартість 1000,00 грн); збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору (1 год, вартість 2000,00 грн); складання позовної заяви (2 год, вартість 4000,00 грн), формування додатків до позовної заяви (1 год, вартість 2000,00 грн) відправка позову стороні, до суду формування матеріалів адвокатського досьє по справі (30 хв, вартість 1000,00 грн), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 від 29.05.2019 року.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 та 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що на його думку, вартість виконаних робіт представником відповідача є завищеною, необґрунтованою такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні, є неспівмірною зі складністю справи та документально не підтверджена.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Разом з тим, суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ та керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; враховуючи що справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, тому вважає, що з урахуванням принципу розумності та справедливості, співмірною до обсягу цих послуг є сума відшкодування в розмірі 5000 грн, саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача.
Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».
При цьому слід зазначити, що в ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн. Проте, нормами ч.3 ст.4зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, в зв'язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором №3301118527-537346 від 05.12.2021 у розмірі 22236,47 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135 Київська обл. Києво-Святошинський р-н с. Чайки вул. Антонова 8А.
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова