Справа № 405/5407/25
провадження № 1-кс/405/2196/25
21.10.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено керівником Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні відомості про яке, внесені 28.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000517 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рівне Рівненської області, громадянина України, який зареєстрований та проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
встановив:
до Подільського районного суду м. Кропивницького від слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав.
Захисник не заперечуючи обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри за ч. 3 ст. 286 КК України, заперечувала щодо застосування до ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою виключно з підстав відсутності ризиків, які заявлені слідчим та прокурором, а саме: вважає, що ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків безпідставним, оскільки ОСОБА_4 перебуває у вкрай важком стані здоров'я і не може вчинити такі протиправні дії; за наведених обставин просить застосувати менш суворий запобіжний захід у виді застави та визначити її мінімальний розмір.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що його стан вкрай тяжкий, він може самостійно виконувати лише мінімальні дії по самообслуговуванню.
Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке, внесені 28.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000517 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
29.08.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, повідомлено про підозру.
За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, 28.08.2025 о 11 год. 05 хв., затримано ОСОБА_4 на підстав ст. 208 КПК України.
29.08.2025, у порядку та в строки передбачені 277 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Згідно повідомлення про підозру від 29.08.2025, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.08.2025 в порушення п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), (п.2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії D1, що дає право керувати транспортним засобом відповідного типу, здійснюючи нерегулярні пасажирські перевезення сполученням «Запоріжжя-Львів» керував мікроавтобусом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ТОВ «САВ.О.БУС» та здійснював рух по автомобільній дорозі М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» зі сторони м. Кропивницький у напрямку м. Умань Черкаської області.
Керуючи вищевказаним транспортним засобом, водій ОСОБА_4 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України (п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Рухаючись в зазначеному напрямку, за межами населеного пункту на території Злинської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, близько 02 годин 00 хвилин 28.08.2025 водій ОСОБА_4 , нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості свого руху, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху, з метою не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, діючи протиправно, самовпевнено та недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, не вибрав, за даної дорожньої обстановки безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, за даних погодних і дорожніх умов, які обумовлювалися темною порою доби та наявністю заокруглення її проїзної частини вліво по напрямку свого руху, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.2, 10.1 та 12.1 ПДР України (п. 1.2. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) виїхав на смугу зустрічного руху в безпосередній близькості перед автобусом «MAN», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному йому напрямку.
Здійснивши виїзд та подальший рух по смузі зустрічного руху ОСОБА_4 порушуючи вимоги п. 13.1 ПДР України, відповідно до яких «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу» та вимоги п. 13.3 ПДР України, відповідно до яких «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху» 28.08.2025 близько 02 години 00 хвилин на відстані 4,75 м до краю дороги та 656 км + 40 м автомобільної дороги М-30 на території Новоукраїнського району Кіровоградської області, внаслідок порушень зазначених вимог ПДР України, допустив зіткнення керованого ним мікроавтобусу «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автобусом «MAN», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався по правій смузі проїзної частини дороги в зустрічному напрямку.
Порушення вищезазначених вимог ПДР України водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась і в результаті якої водій автобуса «MAN» ОСОБА_8 та шість пасажирів мікроавтобусу «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.08.2025, протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 28.08.2025, протоколи огляду місця події від 28.08.2025, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
1)щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік від п'яти до десяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Окрім цього, надані слідчому судді відомості щодо стану здоров'я підозрюваного дійсно вказують, що його захворювання є тяжким, не може приймати участь в судовому засіданні, потребує поетапних оперативних втручань та не може утримуватись в умовах медичної частини слідчого ізолятору м. Кропивницький, однак, зі спливом певного проміжку часу тяжкість захворювання поступово буде покращуватись та підозрюваний буде виписаний з лікарні. Орієнтовного часу перебування підозрюваного на стаціонарному лікуванні слідчому судді не надано.
2)щодо ризику передбаченого п. 3 - протоколи допиту свідка, разом з його анкетними даними та місцем їх проживання, який дає викривальні свідчення відносно підозрюваного, та відомості про потерпілих відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків та потерпілих. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту їх безпосереднього допиту судом.
3)щодо ризику передбаченого п. 5 - до клопотання слідчим додано відомості щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення Правил дорожнього руху. Наведене характеризує поведінку ОСОБА_4 , як особу, яка не дотримується встановлених норм та правил, які визначені, в тому числі і в Правилах дорожнього руху, що безумовно свідчить, що така поведінка підозрюваного свідчить про можливість вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Наявність ризиків, передбачених п. 2, 4 ч. 1 т. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведено.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років волі, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік підозрюваного, його майновий стан та сімейний стан, стан здоров'я.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного. Водночас, стороною захисту не спростовано тих доказів та фактів, на які посилаються слідчий та прокурор, а отже не доведено підстав для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи положення наведеної вище статті процесуального закону, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Отже, наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 199, 309, 369-372 КПК України, -
постановив:
клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 14 год. 15 хв. 21.10.2025 до 19.12.2025 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно під варту.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_16