Справа № 372/6132/25
Провадження 2-з-84/25
ухвала
Іменем України
28 жовтня 2025 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Висоцька Г.В., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
У жовтні 2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив зобов'язати ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ ТОВАРИСТВА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» негайно відновити електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 - на час розгляду справи по суті; заборонити ГРОМАДСЬКІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» до набрання законної сили рішенням у даній справі вчиняти будь-які дії з відключення/ обмеження електропостачання за вказаною вище адресою.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 має намір найближчим часом звернутися до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» про визнання дій з припинення електропостачання незаконними та відновлення порушених прав споживача шляхом відновлення постачання електричної енергії.
Позивач є співвласником земельної ділянки площею 0,125 га, яка розташована : АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3223155400:05:096:0009 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.01.2020 та співвласником житлового будинку , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.01.2020. З моменту набуття Позивачем майнових прав на зазначену вище земельну ділянку із розташованим на ній житловим будинком з січня 2020 року Позивач отримував в поштову скриньку рахунки на оплату комунальних послуг, в тому числі - з електропостачання. Послуги з електропостачанння оплачувалися Позивачем регулярно і в повному обсязі, що підтверджується повідомленнями-рахунками Відповідача за відповідні періоди.
15 серпня 2025 року Позивач отримав від Товариства попередження, адресоване колишній власниці будинку ОСОБА_3 про припинення постачання електричної енергії - від 15.08.2025 № 13 у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію в розмірі 15 284 грн. 00 коп. В попередженні було зазначено про припинення постачання до мого будинку 01.09.2025 з 9-00 год. Із зазначеним попередженням Позивач не погодився і відмовився від його підписання. 20 серпня та від 20.08.2025 № 15 Позивач отримав від Товариства попередження, також адресоване колишній власниці будинку ОСОБА_3 про те, що "у зв'язку із відсутністю укладеного договору на участь в утриманні майна ГО ТІЗ "Золоті ворота " та компенсацію понесених ним затрат на забезпечення комунальними та іншими послугами'', починаючи з 27 серпня 2025 року буде припинено надання відповідних послуг. Відповідач включив до суми боргу за спожиту електричну енергію несплачені Позивачем рахунки за інші комунальні послуги.
Позивачем сума спожитої ним електричної енергії за липень 2025 року була сплачена в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Позивача за спожиту ним електричну енергією за адресою АДРЕСА_1 була відсутня.
Натомість, 26.08.2025 року персоналом Відповідача, без належних на те підстав і навіть раніше термінів, зазначених у попередженнях Відповідача, було здійснено відключення електричної енергії за адресою Позивача. Жодних документів з цього приводу Відповідач Позивачу не надав.
Зважаючи на зазначені порушення, Позивачем були подані скарги до НКРЕКП та Держспоживслужби.
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України ,статтею 77 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії»(далі - Закон № 2019-VIII), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312. Позивач, як споживач, приєднався до цього договору шляхом оплати виставлених Відповідачем рахунків за спожиту ним електричну енергію. Відповідно до пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.
Питання врегулювання спірних питань щодо оплати Позивачем інших комунальних послуг, окрім послуг з оплати спожитої ним електричної енергії, має вирішуватися Відповідачем в іншому порядку.
Позивач своєчасно, сумлінно та в повному обсязі здійснював оплату спожитої електричної енергії за тарифами, встановленими чинним законодавством.
Відсутність електропостачання унеможливлює нормальне проживання, створює ризики для здоров'я й безпеки, зберігання продуктів та роботи побутового обладнання та побутової техніки; кожен день перерви спричиняє істотну та потенційно невідновну шкоду, що нівелює сенс майбутнього рішення суду.
З огляду на пряму норму п. 7.11 ПРРЕЕ, тимчасове відновлення є очікуваним стандартом належної поведінки Відповідача під час судового спору.
Дії Відповідача з припинення електропостачання до земельної ділянки та житлового будинку Позивача є такими, що порушують визначений чинним законодавством порядок припинення енергопостачання та обмежують права й інтереси Позивача, як споживача електричної енергії, оскільки порядок відключення від електропостачання визначається нормативно-правовими актами, що мають вищу силу, ніж внутрішні акти Відповідача, відповідно до яких відключення від постачання електричної енергії може мати місце, зокрема за наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Відповідач незаконно, без належних на те правових підстав, припинив Позивачу постачання електричної енергії, що завдає істотної шкоди Позивачу та робить захист права неефективним без негайних тимчасових заходів у вигляді забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.
Згідно вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно вимог ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов'язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
У конкретній справі за змістом заяви про забезпечення позову вбачається, що заявником ініціюється питання забезпечення позову шляхом відновлення електропостачання. При цьому, зобов'язання вчити певні дії є окремим предметом судового розгляду, та ухвалення судом такого рішення можливе лише за результатом розгляду відповідних позовних вимог.
Відтак, зобов'язання ГО ТІЗ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» відновити електропостачання є по суті є підміною рішення суду за пред'явленими в майбутньому позовними вимогами, а тому суд вважає, що обраний заявником вид забезпечення позову до подачі позову є самостійними позовним вимогам, а не способом забезпечення позову.
Заявник також просить суд заборонити ГРОМАДСЬКІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» до набрання законної сили рішенням у даній справі вчиняти будь-які дії з відключення/ обмеження електропостачання за вказаною вище адресою.
Суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18, висловлена правова позиція, що враховується судом при розгляді заяви про забезпечення позову, відповідно до якої достатньою підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
З викладеного випливає, що у разі відкриття провадження у справі про визнання неправомірними дій, підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу буде ухвала про відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя Г.В.Висоцька