Справа №359/6377/25
Провадження №1-кп/359/621/2025
10 жовтня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
за наслідками судового розгляду з технічною фіксацією, в тому числі з використанням дистанційного зв'язку ВКЗ, кримінальне провадження №12025111100000887, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2025 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зносичі Сарненського району Рівненської області, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2023 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на три роки із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на три роки, реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство по відношенню до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі.
В результаті чого ОСОБА_6 спричинені негативні психоемоційні зміни, які погіршують її фізичне самопочуття та здоров'я, обмежують її соціальне функціонування та знижують якість її життя.
Так, 09.05.2024 року о 19.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , висловлював словесні образи, штовхав та вдарив по голові ОСОБА_6 , з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
22.05.2024 року о 12.30 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , завдав удару долонею по обличчю та висказував образи в бік ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчин в домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 10.06.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
10.06.2024 року о 22.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висказував образи та погрожував фізичною розправою в бік ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 18.07.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
16.06.2024 року о 21.20 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висказував образи та погрожував фізичною розправою в бік ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 15.08.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
22.06.2024 року о 20.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , погрожував фізичною розправою в бік ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 15.07.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
07.08.2024 року о 18.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлював образи, принижував честь та гідність ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
12.08.2024 року о 16.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлював образи, принижував честь та гідність ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 10.09.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
16.08.2024 року о 16.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлював образи та нецензурну лайку, відносно ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 01.11.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
21.08.2024 року о 22.30 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою та завдав удару в обличчя відносно ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 15.11.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
06.10.2024 року о 15.30 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висказував образи та погрози відносно ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 15.11.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
08.11.2024 року о 16.00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висказував образи та погрози відносно ОСОБА_6 , як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 03.12.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.
Також, 05.05.2025 року ОСОБА_4 не припинивши свою злочинну діяльність о 18.00 годині знаходячись вдома адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався в адресу ОСОБА_6 як особи з якою мешкає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, словами нецензурної лайки, ображав та принижував її, пред'являв до неї безпідставні претензії в агресивній формі, після чого наніс удар твердим предметом в область голови, заподіявши їй тілесні ушкодження, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Згідно висновку психологічної експертизи, ситуації агресивної поведінки цивільного чоловіка в стані сп'яніння є для ОСОБА_6 , 1974 року народження, тривалими та часто стресовими: призводять до больових відчуттів, переживань страху за своє життя та здоров'я, до почуттів безпорадності, розпачу, образи, обумовлюють хронічну напругу та насторогу, тривожні очікування, чим завдають фізичних та психологічних страждань.
Ситуації агресивної поведінки ОСОБА_4 призводять до негативних психоемоційних змін, погіршують фізичне самопочуття та здоров'я потерпілої, обмежують її соціальне функціонування та знижують якість її життя.
Внаслідок частих стресових сімейних ситуацій потерпіла ОСОБА_6 фіксована на негативних психоемоційних переживаннях та тривожних очікуваннях через їх тривалість та інтенсивність.
Такими своїми злочинним діями, які виразилися у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах (дружини), що призводить до фізичних та психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачене ст. 126-1 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, думки прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження фактичні обставини вчиненого не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, часу та місця вчинення, способу скоєння та мотивів, тощо).
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, в тому числі і відносно своєї співмешканки, надати йому можливість виправитись. Просив суворо його не карати, зазначив, що він зробив для себе належні висновки.
Щодо обставин вчинення кримінального правопорушення повідомив, що дійсно вчиняв сварки зі своєю співмешканкою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що призводили до домашнього насильства з його боку, за що був притягнутий неодноразово до адміністративної відповідальності. Факти вчинення такого домашнього насильства визнав, та зазначив, що відповідні судові рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП він не оскаржував.
Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, про наявність речових доказів, процесуальних витрат, тощо.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаної статті кримінального закону.
Кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.
Зважаючи на викладене, у суду відсутні сумніви щодо визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, та засудження останнього з призначенням покарання у відповідності до зазначених норм кримінального закону.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, тому суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_4 покарання, визначеного санкцією ст. 126-1, з урахуванням положень ст. 65 КК України.
Санкцією ст. 126-1 КК України передбачено покарання до двох років позбавлення волі, що свідчить про вчинення ОСОБА_4 нетяжкого злочину.
Так, судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, а його дії та вчинення домашнього насильства носили систематичний характер, який відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення аналогічного злочину повторно у стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений раніше судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, де характеризується виключно негативно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді відповідного строку обмеження волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Крім того, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2023 року ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст. 125 та ст.126-1 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Вирок набрав законної сили 23.05.2023 року.
Отже, ОСОБА_4 вчинив новий злочин протягом визначеного вироком суду іспитового строку.
Частиною 3 ст. 78 КК України визначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 із відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що частиною 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
За вказаних обставин остаточне покарання відносно ОСОБА_4 слід визначити з застосуванням положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Тому, на підставі ч.1 ст. 71 КК України слід частково приєднати невідбуту ОСОБА_4 частину покарання за попереднім вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2023 року та визначити йому остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_4 суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Речових доказів та процесуальних витрат судом не встановлено, про них не зазначив і прокурор, з цього приводу відсутні відповідні відомості і в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , не обирався, підстав для його обрання судом також не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 318, 322, 342-353, 358, 363-368 КПК України, ст. 50, 65-67, 71, 72, 78, ст. 126-1 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2023 року за ст. 126-1 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання та затримання ОСОБА_4 .
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, направити потерпілій.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_1