Справа 350/1958/24
Номер провадження 3/350/12/2025
28 жовтня 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
На розгляд Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області поступила справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №173920, 15.11.2024 року о 01 год. 58 хв. в смт.Рожнятів по вулиці Рильського водій керував автомобілем марки «Volkswagen Caddy» р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КНП Рожнятівська багатопрофільна лікарня відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп'яніння або щодо вживання лікарськи.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 суду пояснив, що 15.11.2024 коли він повертався додому його зупинили працівники поліції через неосвітленість заднього номерного знаку, за що йому був «виписаний» штраф. Однак, працівники поліції не складали у його присутності протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і причина такого складання йому невідома, оскільки він не був стані сп'яніння і в такому стані автомобілем не керував, поліцейські не пропонували йому пройти тест на місці або в лікарні. Після того як відносно нього склали постанову за неосвітленість заднього номерного знаку, він сів у автомобіль і поїхав додому. Просив не притягувати його до відповідальності за ст. 130 КУпАП у зв'язку із відсутністю для цього підстав, оскільки він не вчиняв цього правопорушення.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 173920, складений 15.11.2024, згідно з яким 15.11.2024 року о 01 год. 58 хв. в смт.Рожнятів по вулиці Рильського водій керував автомобілем марки «Vilkswagen Caddy» р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КНП Рожнятівська багатопрофільна лікарня відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп'яніння або щодо вживання лікарськи (а.с.1);
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3479424 від 15.11.2024 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 гривень (а.с.2);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - Акт огляду), з якого вбачається, що від проходження тесту на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Свідки огляду не залучались (а.с.3);
- направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого також вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі відмовився (а.с.4);
- роздруківка із відомостями про дані посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с.5);
- рапорт поліцейського відділення поліції №2 смт.Рожнятів, який за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника ВП №2 (сел. Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій (а.с.6).
- відеозаписи на оптичному диску (а.с. 7), на якому зафіксовано зупинку працівниками поліції 15.11.2024 о 01 год. 58 хв. транспортного засобу марки «Volkswagen Caddy», яким керував ОСОБА_1 . Після зупинки зафіксовано розмову поліцейського та водія, в ході якої поліцейським повідомлено, що причиною зупинки є неосвітленість заднього номерного знаку. У подальшому зафіксовано розмову щодо встановлення особи водія, повідомлено про підготовку до розгляду адміністративної справи за вказаним фактом, а також сам розгляд справи та складення відповідної постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, після чого її було вручено водію, а відеозапис закінчено.
Не погоджуючись із викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами, ОСОБА_1 надав суду пояснення та заперечення, які зазначені судом вище.
ІV. Оцінка суду:
оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.12.2021 у справі № 487/4245/18 зазначив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що в даному випадку інкримінується особі, стосовної якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, після чого відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Беручи до уваги, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, суд з метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин у справі дослідив відеозаписи, які долучено до матеріалів справи, з яких встановив, що працівники поліції 15.11.2024 о 01 год. 58 хв. справді зупинили транспортний засіб марки «Volkswagen Caddy», яким керував ОСОБА_1 . Однак на відеозаписах не зафіксовано будь-яких претензій поліцейських до водія з приводу можливого керування ним у стані алкогольного сп'яніння, оскільки поліцейський не висував водію відповідні звинувачення та не заявив про наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння. Знайшли своє підтвердження на переглянутих відеозаписах, надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 про те, що поліцейські не пропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в лікувальному закладі, оскільки на відеозаписах такі факті не зафіксовано.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналогічне положення щодо необхідності застосовування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп'яніння, а в разі неможливості застосування таких засобів - залучення двох свідків, міститься також в пункті 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція).
Однак, як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення та Акту огляду, свідки до процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння не залучались.
Відсутність відеозаписів та свідків під час здійснення процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння свідчить про недотримання вимог 266 КУпАП та пункту 6 розділу ІІ Інструкції та унеможливлює встановлення та підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за викладених у протоколі обставин. З цих же причин суд позбавлений можливості спростувати твердження ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в лікувальному закладі. Такі твердження ОСОБА_1 не спростовуються будь-якими іншими матеріалами справи, оскільки у них відсутні відомості про вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, при цьому наданими доказами, які додані до матеріалів справи, його доводи не спростовуються, тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч.4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вище викладеного, ст. ст. 1, 9, 23, 33, 124, 130, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: