Справа № 344/13670/25
Провадження № 2/344/4702/25
22 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.
при секретарі c/з Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (надалі «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 («Відповідач»), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року у розмірі 18 674,25 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 12.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №573441746 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 5250,00 грн.
Позикодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит. Натомість, Відповідачем ОСОБА_1 не виконано умов укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору №573441746 в електронній формі, зокрема, не повернуто основну суму кредиту та не сплачено відсотки.
На підставі укладених договорів факторингу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 , у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.
Зазначає, що Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 18 674,25,00 грн., яка складається з: 5 250,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 13 424,25 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від Відповідача не надходило.
Крім того, повідомлення Відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Оскільки Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 12.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №573441746 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора MNV4XQ34, який відправлено 12.05.2021 10:45:58, введено 12.05.2021 10:47:59.
Відповідно до п. 1.1.-1.3. Договору №573441746 від 12.05.2021 року кредитодавець зобов'язується надати позичальникові Кредит на суму 5250,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом.
Згідно з п. 1.2 Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання кредиту.
Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 % річних, що становить 0,01 % від суми Кредиту за кожний день користування ним;
за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
У випадку користування кредитом Позичальником після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Згідно з п. 1.7.1 Договору зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно платіжного доручення від 12.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору №573441746 від 12.05.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № 4149-43XX-XXXX-8633.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року становить 11670,75 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5250,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 6541,50 грн., оплати з боку позичальника відсутні.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс», зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату та на умовах визначених у договорі. Згідно з п. 2.2. сторони погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержанні ним суми будуть меншими від суми,сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника, разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за кредитним договором, та у випадку укладення більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по встановленій формі, підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу Прав вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги ( п. 4.1.). Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019.
В подальшому між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткові угоди, якими продовжено строк дії Договору факторингу №28/1118-01.
В матеріалах справи міститься Витяг з реєстру прав вимоги, з якого вбачається факт переходу до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року на загальну суму 11 670,75 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 становить 18 674,25 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5250,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 13424,25 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1), право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку; цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатки, строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковими угодами до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії Договору продовжувався, зокрема, до 30.12.2024 включно. до 31.12.2022 включно.
В матеріалах справи міститься Витяг з реєстру прав вимоги, з якого вбачається факт переходу до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року на загальну суму 18 674,25 грн.
04.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суми позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (п. 1.1.); в п.1.2. вказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з додатку №2, після чого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 13254, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 відступає на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року на загальну суму 18 674,25 грн.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 станом на 25.06.2025 складає 18 674,25 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5250,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 13424,25 грн. Станом на 25.06.2025 вказана заборгованість не погашена.
Отже, Позивач посилається на те, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до Відповідача перейшло до нього, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним цивільним позовом до Відповідача.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 12.05.2021 рок між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №573441746 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора MNV4XQ34.
Первісний кредитор свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, що не спростовано в ході розгляду справи.
Зокрема, факт видачі кредиту згідно договору №573441746 від 12.05.2021 року, отримувач - ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2021 року, за змістом якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 12.05.2021 року здійснило переказ коштів в сумі 5250,00 грн. для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Вказаний номер платіжної картки зазначено у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 12.05.2021 року, яка заповнювалася ОСОБА_1 .
Разом з тим Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.
Докази, які б спростовували вищевказану обставину - в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Суд погоджується з доводами Позивача про те, що договором факторингу встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.
Враховуючи те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором перед Відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого суд не встановив, а Відповідач не надала, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», Суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 250,00 грн.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Згідно з п. 1.2 Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання кредиту.
Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 % річних, що становить 0,01 % від суми Кредиту за кожний день користування ним;
за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
У випадку користування кредитом Позичальником після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (пункт 1.4.3 Договору).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) шляхом здійснення ОСОБА_1 протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Таких оплат Відповідачем не здійснювалося.
ТОВ «Юніт Капітал», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом після 12.06.2021 року (більше 30 днів), тобто поза межами строку кредитування.
Отже, доведеним є зобов'язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом в межах строку кредиту (30 днів), тобто 2 677,50 грн. (30 днів х 1,7% (п.1.4.3 Договору) х 5 250,00 грн. = 2 677,50 грн.).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 755/15853/15-ц, від 10 лютого 21022 року у справі № 263/1976/16-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України припиняється також і право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Відтак позов підлягає до часткового задоволення, а саме стягнення з Відповідача в користь Позивача заборгованість за кредитним договором №573441746 від 12.05.2021 року в загальній сумі 7 927,50 грн., яка складається з тіла кредиту 5 250,00 грн.; проценти за користування кредитом в межах строку кредиту (30 днів) 2 677,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на правову допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав відповідні докази.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1028,35 грн., слід стягнути з Відповідача.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса: вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, заборгованість за договором №573441746 від 12.05.2021 року в загальній сумі 7 927,50 грн., яка складається з: 5 250,00 грн. - тіло кредиту; 2 677,50 грн. - проценти за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса: вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1028,35 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.