Справа № 338/820/25
24 жовтня 2025 року селище Богородчани
Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценко О.О., за участю захисника особи яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Краюшкіна О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли із відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
за частиною 1статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
23 червня 2025 року до суду надійшов адміністративний матеріал від відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській областістосовно ОСОБА_1 .
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №362247, складеного о 04 годині 50 хвилин 15 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 , зазначено, що 15 червня 2025 року близько 04 години 50 хвилин в селищі Богородчани по вулиці Шевченка,114, керував транспортним засобом Toyota Hilux номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мовлення, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка не відповідає обстановці. На медичний огляд на стан у встановленому законом порядку їхати відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засідання особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав, надав пояснення, що транспортним засобом він не керував. Так не заперечує той факт, що коли до нього під'їхали працівники поліції, то він перебував за кермом транспортного засобу Toyota Hilux номерний знак НОМЕР_1 , однак транспортний засіб не перебував у русі, працівники поліції його не зупиняли, автомобіль був у нерухомому стані. Вказані обставини він пояснив працівникам поліції, а саме що він не керував транспортним засобом, а тому вважав, що не має підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Захисник адвокат Краюшкін О.С. просив суд закрити провадження по справі оскільки відсутні належні докази, щодо керування його підзахисним транспортним засобом. Зазначив, що доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин керування транспортним засобом і перебування при цьому особи у стані сп'яніння. Для того, щоб виявити вказане правопорушення водій ТЗ, повинен бути правомірно(законно) зупинений працівниками поліції. Зазначив, що його підзахисний повністю заперечує факт керування транспортним засобом. Так, ОСОБА_1 дійсно перебував у салоні автомобіля коли до них під'їхали працівники поліції. Однак автомобіль не перебував у русі. Працівники поліції не з'ясували та не переконались, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Звертає увагу суду на ті обставини, що файли відеозапису не доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на відеозаписах вбачається, що автомобіль стояв на узбіччі дороги та не рухався.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 статті 130 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.
Відповідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли водій почав рухатись.
Між тим, 20.02.2019 року Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рамках справи N 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення "водія" унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
При вирішенні справи слід керується стандартом доказування, зазначеним в кількох рішеннях ЄСПЛ "поза розумним сумнівом".
У справі "Кобець проти України" суд повторив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі N 688/788/15-к).
Ніхто не повинен […] піддаватися покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (рішення у справі "Севтап Везнедароглу проти Турції").
В конкретному випадку сторона обвинувачення не довела перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів складу адміністративного правопорушення, передбаченого 1 статті 130 КУпАП, в діянні ОСОБА_1 оскільки факт, саме, керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, не доведено відповідно до стандарту доведення "поза розумним сумнівом", а отже відсутня - об'єктивна сторона правопорушення.
Як стверджує сторона захисту, автомобіль ОСОБА_1 коли до нього під'їхали працівники поліції, перебував в нерухомому стані на узбіччі дороги. Вказані доводи сторони захисту під час розгляду справи, доказами наданими до протоколу про адміністративне правопорушення не спростовані.
Так, в обгрунтування протоколу не додано належних доказів, таких як показання свідків та очевидців, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, в якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, надано: 1) протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №362247, складеного о 04 годині 50 хвилин 15 червня 2025 року відносно ОСОБА_1
2) акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння (відсутня дата та час його складання);
3) направленням на огляд водія від 15 червня 2025 року о 05 годині 15 хвилин, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було направлено для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я;
4) диском із відеозаписом події від 15 червня 2025 року ;
5) рапортом поліцейського офіцера громади Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Клим'юка А. від 15 червня 2025 року;
Надаючи аналіз вказаним доказам слід зазначити наступне.
З дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 вбачається, що посадовою особою якою було складено протокол не вказано, що проводилась відеофіксація правопорушення та за допомогою якого технічного засобу велась відеофіксація правопорушення на яких носіях.
При цьому слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі та не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, до справи було долучено диск із відеозаписом відеофіксації правопорушення.
Так, до протоколу долучено диск з відеозаписом події. Із дослідженого відеозапису вбачається, що автомобіль Toyota Hilux номерний знак НОМЕР_1 не перебуває у русі та стоїть на узбіччі дороги.
Даючи оцінку вказаному відеозапису, як доказу факту керування приходжу до висновку, що він є неналежним доказом, оскільки не містить відомостей щодо предмету доказування та з вказаного відеозапису неможливо зробити висновок, що ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом.
Таким чином, суд погоджується з доводами захисника Краюшкіна О.С. наданими у судовому засіданні, що надані докази та не доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відповідно відсутність такої складової, як правомірність зупинки ТЗ.
Дослідженими відеозаписами не підтверджується факт керування автомобілем ОСОБА_1 оскільки з досліджених доказів не вбачається та відповідно не доведено, що його автомобіль був зупинений працівниками поліції та перебував у русі.
Інших доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, тобто автомобіль знаходився в русі до протоколу не додано та про наявність таких в протоколі не зазначено.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечує сам факт керування автомобілем та не надано доказів іншого, приходжу до висновку, що провадження в справі слід закрити за відсутністю подій та складу правопорушення, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП матеріалами справи доведене не була.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки під час судового розгляду обов'язковий елемент складу правопорушення - об'єктивна сторона правопорушення, не доведений поза розумним сумнівом належними, достатніми і допустимими доказами, тому суд приходить до висновку, що провадження в справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: