Справа №295/15038/25
Категорія 54
2/295/5156/25
28.10.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Семенцова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення компенсації втрати частини доходів (пенсійних втрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати, -
У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на свою користь компенсацію втрати частини доходів (пенсійних витрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплат у розмірі 209842,41 грн.
На обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі № 240/8864/22 задоволено його позовні вимоги та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019. Відповідач виконав рішення суду щодо перерахунку пенсії, зазначивши в повідомленні, що заборгованість по пенсії становить 235725,02 грн. Однак за вказаний період зросли ціни на споживчі товари та тарифи на послуги, що призвело до втрати частини грошових доходів, тому він має право на їх компенсацію в порядку ст. 625 ЦК України.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, ознайомившись із змістом позовної заяви та доданими до неї документами, виявлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень».
Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 Цивільного кодексу Українив частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 Цивільного кодексу Українита Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року, справа № 420/2411/19.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, що є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), який розглядався за правилами адміністративного судочинства, а тому позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір.
Враховуючи що даний спір є адміністративним спором, його розгляд відповідно до вимог статті 20 КАС України віднесено до компетенції окружних адміністративних судів.
Відповідачем за такими вимогами є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.
Тобто, за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу виплати компенсації втрати частини доходів (пенсійних витрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Зазначене узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21.
Оскільки спори, які виникають у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому даний спір щодо виплати компенсації втрати частини доходів (пенсійних витрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати має розглядатися судом за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, наведені обставини вказують на наявність підстав для відмови у відкритті провадження в справі.
Керуючись ст. ст. 19, 186, 260, 353 ЦПК України, -
У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення компенсації втрати частини доходів (пенсійних втрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ЦПК України.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Суддя Л.М. Семенцова