Справа № 183/3534/25
№ 2/183/3284/25
27 жовтня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання - Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за участю: представника відповідача - адвоката Сорока М.В., суд -
11 квітня 2025 року ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 135 032,18 грн, що складається з залишку простроченого кредиту в сумі 74024,18 грн, залишку прострочених комісій в сумі 61008,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02 листопада 2021 року між відповідачем та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» був укладений кредитний договір № 22034000544090. Відповідач платежі згідно з графіком погашення не здійснював, тож виникла заборгованість у загальному розмірі 135032,18 грн, яка складається з: залишку простроченого кредиту в сумі 74024,18 грн та залишку прострочених комісій в сумі 61008,00 грн. 11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 11/04/24, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Тож позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідачем відзиву на позов не подано.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача адвокат Сорока М.В. в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що наявний в матеріалах справи договір факторингу наданий не в повному обсязі, а саме відсутній реєстр боржників, який підтверджував би передачу кредитного пакету від первісного кредитодавця до позивача, а також зазначає, що комісія за користування кредитом нарахована з порушенням норм Закону України «Про споживче кредитування», а також висновків Верховного Суду України. Заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу, ураховуючи предмет позову та відсутність представника у судовому засіданні - завищений.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
02 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22034000544090, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 74000,00 грн строком на 60 місяців зі встановленою щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості: з 02.11.2021 року по 01.03.2023 року - 4,5% від суми кредиту, з 02.03.2023 року по 01.06.2024 року - 3,5% від суми кредиту, з 02.06.2024 року по 01.09.2025 року - 2,5% від суми кредиту, з 02.09.2025 року по 02.11.2026 року - 1,4% від суми кредиту.
Однак станом на 27.09.2023 року відповідач умови щодо повернення кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
У відповідності до розрахунку заборгованості за договором від 02.11.2021 року сума заборгованості за кредитним договором станом на 27 вересня 2023 року складає 135032,18 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 74024,18 грн; заборгованість за комісіями 61008 грн.
11 квітня 2024 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 11/04/24.
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» сплатило Акціонерному товариству «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» грошові кошти у розмірі 5400004,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18 від 11 квітня 2024 року, а також отримало відповідний реєстр боржників, серед яких значиться й відповідач у справі ОСОБА_1 .
Доказів сплати ОСОБА_1 кредитної заборгованості суду не надано.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості за Кредитним договором суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням принципу диспозитивності, суд приходить висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов'язань перед позивачем, як правонаступником Кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії виходячи з такого.
Умовами Кредитного договору передбачена сплата клієнтом щомісячної комісії за обслуговування кредиту: з 02.11.2021 року по 01.03.2023 року - 4,5% від суми кредиту, з 02.03.2023 року по 01.06.2024 року - 3,5% від суми кредиту, з 02.06.2024 року по 01.09.2025 року - 2,5% від суми кредиту, з 02.09.2025 року по 02.11.2026 року - 1,4% від суми кредиту. З долученого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором убачається нарахування позивачем відповідачеві комісії у вказаному в позовній заяві розмірі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У цій справі комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. З наданих позивачем доказів, у тому числі і розрахунку заборгованості, не вбачається надання відповідачеві частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку тощо. З розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за обслуговування кредиту. Відтак позивачем не підтверджено належними доказами правомірності нарахування комісії у вказаному у позові розмірі.
Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 02.11.2021 року розмірі 74 024,18 грн, що складається з залишку простроченого кредиту - є обргунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
В решті позовних вимог належить відмовити.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7200,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, позивачем додано: договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, додаток № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року «вартість послуг (прейскурант)» від 01 квітня 2024 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024 року.
П. 3.4.4 Договору про надання правничої допомоги визначено, що виплата винагороди відбувається протягом 60 календарних днів від підписання Акту приймання-передачі на підставі наданого рахунку. Поважних причин неможливості подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем не зазначено. Заяви про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не заявлено.
Таким чином, суд висновує про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог на 54,82% (задоволено 74024,18 грн з заявлених 135032,18 грн), судовий збір сплачено в розмірі 2422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1327,96 грн (54,82% від 2422,40 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» суму заборгованості, що складається з залишку простроченого кредиту, в розмірі 74024 (сімдесят чотири тисячі двадцять чотири) гривні 18 копійок .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати у розмірі 1327 (одна тисяча триста двадцять сім) гривень 96 копійок.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 43575686; місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний 27 жовтня 2025 року.
Суддя Г.Дубовенко