180/2038/25
3/180/950/25
28 жовтня 2025 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Марганець, громадянку України, не працюючу,
проживаючу за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстровану
за адресорю:
АДРЕСА_2
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
23.09.2025 року приблизно о 14.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 нецензурно висловлювалася в бік своєї бабусі ОСОБА_2 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, та завдала шкоду психічному здоров'ю потерпілої про, що працівниками поліції було складено протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надала, про причини неявки не повідомила.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини першої статті 173-2 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого".
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею, є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
ОСОБА_1 надати письмові пояснення при складанні протоколу відмовилася.
Санкція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Неявку ОСОБА_1 до суду, суд сприймає, як спосіб захисту та спробу уникнути адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 по ч.1 ст. 173-2 КУпАП про адміністративне правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адмінправопорушення Серії ВАД №448875 від 23.09.2025 року; рапортом працівника поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_3 ; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23.09.2025 року; копією Термінового заборонного припису стосовно кривдника від 23.09.2025 року, а також відеоматеріалом, оглянутим у судовому засіданні.
Аналізуючи докази по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - у судовому засіданні не встановлено.
Обставинами, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 - у судовому засіданні не встановлено.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , всі обставини справи в їх сукупності вважаю, що до неї слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави, що буде необхідним для її виправлення та достатнім для виконання завдань КУпАП.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворішого стягнення, відсутні.
Згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, для розрахунку розміру штрафу по адміністративному стягненню суд за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян приймає суму в розмірі 17 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.23, 24, 33-35, ч. 1 ст. 173-2, 40-1 , ст.284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф повинен бути сплачений згідно зі ст.307 КУпАП протягом 15 днів від дня вручення (отримання) постанови за справою про адміністративне правопорушення в установу банку.
Копія платіжного документу подається до суду.
Своєчасно не сплачений штраф буде примусово стягнутий із заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до чинного законодавства.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. С. Янжула