Справа № 199/13524/25
Провадження № 2/204/5149/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 767 00 00, inbox@kg.dp.court.gov.ua
про передачу справи на розгляд іншому суду
28 жовтня 2025 року суддя Чечелівськогорайонного судуміста Дніпра Чудопалова С.В., ознайомившись з позовною заявою Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецької Оксани Олександрівни до ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,-
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 07.10.2025 цивільну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецької Оксани Олександрівни до ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна було передано Чечелівському районного суду міста Дніпра за підсудністю, за місцем реєстрації відповідача.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 справу передано до провадження судді Чудопалової С.В.
Ознайомившись із матеріалами справи вважаю, що справа не може бути прийнята до провадження Чечелівського районного суду міста Дніпра та підлягає поверненню, як направлена до суду помилково, з наступних підстав.
Відповідно до загальних правил підсудності, передбачених ст.27 ч.1 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст.ст.26, 28-30 ЦПК України.
Згідно ст.30 ч.1 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини тощо. З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися саме правила виключної підсудності.
Зазначений вище правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 25 лютого 2019 року по справі №201/12876/17, від 11 липня 2019 року по справі №462/7217/18, від 04 грудня 2019 року по справі №489/2055/19, від 29 квітня 2020 року по справі №2020/11611/2012, від 22 травня 2020 року по справі №638/17618/17, від 07 квітня 2021 року по справі №404/3167/18, від 12 травня 2021 року по справі №753/13257/17, від 26 травня 2021 року по справі №506/33/19, від 19 січня 2022 року по справі №404/3167/18, від 02 лютого 2022 року по справі №185/8191/16-ц, від 13 квітня 2022 року по справі №373/118/20, а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07 липня 2020 року по справі №910/10647/18, від 16 лютого 2021 року по справі №911/2390/18.
З урахуванням вищенаведеного, позов, предметом якого є визначення частки у майні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Про що також у позовній заяві було зазначено позивачем, що позов подається за місцем знаходження об'єкту нерухомого майна.
Таким чином справа має розглядатись судом, визначеним за правилами виключної підсудності, передбаченими ст.30 ч.1 ЦПК України, тобто судом за місцезнаходженням зазначеного об'єкту нерухомого майна, яким не може бути Чечелівський районний суд міста Дніпра, оскільки вищевказане нерухоме майно розташоване поза межами території Чечелівського району м. Дніпра.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що нерухоме майно, з приводу якого виник спір, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що за правилами виключної підсудності відноситься до територіальної юрисдикції саме Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, приходжу до висновку що справу слід повернути на розгляд, як помилково направлену до Чечелівського районного суду міста Дніпра .
При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами. Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124). Згідно з частиною 1статті 4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із частиною 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. ЗгідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт,Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Відповідно до частини 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України). Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності. Керуючись ст.ст. 30,31, 353,354,378 ЦПК України,
Цивільну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровській області Русецької Оксани Олександрівни до ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна повернути Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра, для продовження розгляду, як помилково направлену до Чечелівськогорайонного суду міста Дніпра . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В.Чудопалова