Справа № 203/4727/25
Провадження № 2/0203/2145/2025
20 жовтня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Іваницька І.В.,
вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюб -
Від представника позивачки ОСОБА_3 до Центрального районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява про розірвання шлюб.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність передачі її за підсудністю до іншого суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У відповідності до ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання вимог ч. 8 ст.187 ЦПК України з метою визначення підсудності через підсистему «Електронний суд» судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації позивачки та відповідача.
Як вбачається з отриманої судом інформації, а саме відповідей № 1559653 та № 1559683 від 10.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру за вказаними параметрами адрес позивачки та відповідача не знайдено.
При цьому з 2016 року в Україні створено Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646 «Про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб».
Судом через підсистему «Електронний суд» було зроблено запит до Єдиної інформаційної системі соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщених осіб - позивачки та відповідача.
У відповіді на запит № 1822190 від 26.09.2025 повідомлено, що в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери запитуваної особи, а саме відповідача не знайдено. Як слідує із відповіді №1822145 від 26.09.2025 від 26.09.2025 в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери довідки ВПО щодо запитуваної особи позивача - відсутні.
Також 10.10.2025 на виконання ухвали суду від 11.07.2025 листом Міністерства соціальної політики України за вих. № 21186/0/290-25 від 07.10.2025 повідомлено, що згідно з відомостями, внесеними до ЄІБД ВПО, станом на 29.09.2025 відсутня інформація щодо ОСОБА_1 . При цьому в ЄІБД ВПО міститься інформація, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб з 07.06.2023, був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 . З 07.06.2023 та станом на 29.09.2025 адресою листування та фактичного місця його проживання є: АДРЕСА_2 .
Таким чином, що стосується місця мешкання позивачки, то зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування позивачки не встановлено.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 1, 2 ст. 4 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно з пунктом 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
З огляду на викладене, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначенні підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Як вбачається із відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери на запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу, зареєстрованим місцем перебування відповідача є: АДРЕСА_3 , що відповідно до територіальної юрисдикції відноситься до Галицького районного суду м. Львова.
За правилами частини 9 статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закон України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що за загальними правилами підсудності, передбаченими ст. 27 ЦПК України, справа не підсудна Центральному районному суду міста Дніпра, суд доходить висновку про необхідність направлення матеріалів цивільної справи до Галицького районного суду м. Львова на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України для розгляду за підсудністю.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 258 - 260 ЦПК України, суд -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюб передати на розгляд за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя І.В. Іваницька