Справа №203/2038/25
Провадження №2/0203/1354/2025
22.10.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Гапоновій К.В.,
з участю:
-представниці позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
1. 26 березня 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі. За час шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач тривалий час дитиною не цікавиться, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Дитина постійно мешкає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні. Викладені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 (а.с.а.с. 1 - 12).
2. 18 червня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 75).
3. Представниця позивачки у судовому засіданні підтримала заявлений позов, пояснивши, що сторони перебували у шлюбі. За час шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач тривалий час дитиною не цікавиться, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Дитина постійно мешкає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні. Крім того, судом також було ухвалене рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки, яке останнім не виконується.
4. Відповідач до суду повторно не з'явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
5. Представник третьої особи до суду також не з'явився, був повідомлений належним чином.
6. 11 серпня 2025 року у засіданні суд постановив ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.
7. Суд, заслухавши пояснення представниці позивачки, показання свідків (у тому числі, неповнолітньої ОСОБА_4 ), вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
8. Судом встановлено, що сторони від 01.08.2009 по 11.07.2013 перебували у шлюбі. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2013 (а.с. 26).
9. Сторонивід шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с. 20 - 22).
10. 12 серпня 2023 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 32).
11. 1 квітня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська був виданий наказ про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , який тепер виконується у примусовому порядку (виконавче провадження №77858442) (а.с.а.с. 66 - 68).
12. Від листопада 2018 року і дотепер дитина сторін постійно мешкає разом з позивачкою та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 24, 25).
13. Позивачка працює у ТОВ «Служба експрес-доставки Меркурій» на посаді оператора бази 1С, має стабільний заробіток (а.с.а.с. 27, 28).
14. Відповідач дочкою не цікавиться, від листопада 2018 року не спілкується з нею, не піклується про фізичний та духовний її розвиток, матеріальної допомоги на її утримання не надає, мешкає окремо (а.с.а.с. 38 - 41).
15. Згідно з висновком психолога від 26.05.2025 №01-4/78, складеним КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради, у ході психологічного діагностування психоемоційного стану ОСОБА_4 встановлено, що остання байдуже ставиться до рідного батька, оскільки давно не контактує з ним (а.с.а.с. 63, 64).
16. Відповідно до висновку третьої особи від 07.08.2025 №5/5-415 неповнолітня ОСОБА_4 постійно мешкає разом з позивачкою та її чоловіком, має добрі житлово-побутові умови, навчається у Дніпровському ліцеї №142 ім. П'єра де Кубертена Дніпровської міської ради. Відповідач дочкою не цікавиться. Позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини сторін відповідатиме її інтересам (а.с.а.с. 89 - 94).
17. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що від 12.08.2023 перебуває у шлюбі з позивачкою. Разом (однією сім'єю) вони мешкають близько семи років. До неповнолітньої ОСОБА_4 він ставиться і завжди ставився як до рідної дитини, дбав про неї, піклувався. Біологічний батько ОСОБА_4 від 2018 року у житті дитини не з'являється, участі у її вихованні та утриманні не бере.
18. Допитана судом неповнолітня ОСОБА_4 також показала, що від 2018 року відповідач у її житті не з'являється, участі у її вихованні та утриманні не бере. Все свідоме життя вона ставилась до ОСОБА_5 саме як до батька. Вона розуміє наслідки ухвалення судом рішення про задоволення позову у цій справі і бажає їх настання.
19. Аналізуючи підстави звернення до суду з позовом, норми міжнародних правових актів та сімейного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд доходить таких висновків.
20. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
21. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
22. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК) та у статті 11 Закону України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства», згідно з якими регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
23. На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами України на підставі частини 4 статті 10 ЦПК та Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (пункт 135 рішення ЄСПЛ від 06.07.2010 у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland»; пункт 77 рішення ЄСПЛ від 11.10.2017 «M.S. v. Ukraine»). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Mamchur v. Ukraine»).
24. У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»). У цій справі ЄСПЛ, звертаючись до усталеної прецедентної практики щодо статті 8 Конвенції, наголосив також на необхідності визначити, чи була особа, позбавлена батьківських прав, залучена до процесу в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту її інтересів (пункт 56 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»; пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Elsholz v. Germany»; пункт 119 рішення ЄСПЛ у справі «P., C. and S. v. The United Kingdom»; пункт 91 рішення ЄСПЛ у справі «Venema v. the Netherlands»).
25. Статтею 150 СК визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
26. Згідно з частинами 2, 4 статті 155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
27. За правилами, встановленими пунктом 2 частини 1 статті 164 СК, батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він або вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
28. Вказане свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
29. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (статті 166 СК).
30. Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
31. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
32. Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
33. У процесі розгляду справи відповідач не був позбавлений можливості спростувати позовні вимоги, надавши відзив на позов. При цьому суд бере до уваги той факт, що відповідач дитиною не цікавиться, від листопада 2018 року не спілкується з нею, не піклується про фізичний та духовний їх розвиток, матеріальної допомоги на її утримання не надає, мешкає окремо.
34. За таких умов, ураховуючи факт свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, суд вважає за необхідне в інтересах дитини заявлений у справі позов задовольнити.
35. У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути компенсацію її судових витрат у сумі 1 211,20 грн (а.с. 13).
36. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ), третя особа - адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських правзадовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Дніпропетровська.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 1 211,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 27 жовтня 2025 року.
Суддя М.О. Католікян