Номер справи 171/3379/25
Номер провадження 1-кп/171/500/25
Іменем України
22.10.25 м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025048090000044 від 04.09.2025 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Зеленодольськ, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянки України, маючої вищу освіту, не заміжньої, маючої на утримані неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
ОСОБА_4 , у травні 2025 року (точної дати під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим), перебуваючи на території дачної ділянки АДРЕСА_3 , маючи умисел на незаконне придбання наркотичних засобів, без мети збуту, зірвала фрагменти рослин коноплі, котрі остання вирощувала на території належної їй дачної ділянки, тим самим незаконно придбала наркотичний засіб - канабіс.
Далі, ОСОБА_4 у травні 2025 року (точної дати під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим), продовжуючи свої дії направлені на зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 4, 6, 7, 12, 15 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15 лютого 1995 року, якими встановлено правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а також відповідно до списку № 1 - особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено та таблиці № 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на території дачної ділянки АДРЕСА_3 , висушила вказану рослину роду конопля, після чого зберігала в дачному будинку за вищевказаною адресою для власного вживання, без мети збуту.
04.09.2025, в період часу з 09 годин 07 хвилин до 10 годин 04 хвилин, співробітниками відділення поліції № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в ході проведення санкціонованого ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області обшуку дачної ділянки АДРЕСА_3 , якою користується ОСОБА_4 виявлено та вилучено подріблену та висушену речовину рослинного походження роду коноплі, яка згідно висновку експерта № CE-19/104-25/35285-НЗПРАП від 09.09.2025, що надані на експертизу рослини зеленого кольору представлені верхівковими частинами рослини зеленого кольору на гілках загальними масами: 472,036 г; 451,993 г, які складаються з речовини рослинного походження зеленого кольору масою: 292,036 г, 296,993 г, що вилучені 04.09.2025, є верхівковими частинами рослини роду конопля і є канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено та гілочками масою: 180 г; 155 г, що наркотичним засобом не є. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить: 267,797 г; 268,838 г.
Загальна маса вилученої в ході обшуку дачної ділянки верхівки частин рослини роду конопля і є канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, в перерахунку на суху речовину становить 536,635 г.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів у великих розмірах, без мети збуту.
11 вересня 2025 року між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_7 , якому на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025048090000044 від 04.09.2025 та підозрюваною ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 52, 468-470, 472, 473 КПК України.
Згідно даних угоди прокурор і підозрювана дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України, істотних обставин для даного кримінального провадження, підозрювана ОСОБА_4 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Також, вказаною угодою визначено покарання, яка повинена понести ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити.
Захисник також просив затвердити угоди про визнання винуватості.
Обвинувачена ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також просила вказану угоду про визнання винуватості від 11.09.2025 року затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому, обвинувачена в повному обсязі визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Виходячи з положень пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Згідно з частиною 5 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
На запитання суду обвинувачена пояснила, що зміст обвинувачення, правова кваліфікація дій, вид, міра та порядок виконання передбаченого угодою покарання їй зрозуміла, укладання угоди є добровільним, відносно неї не застосовувалось насильство, примус, погрози та укладення угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбаченої ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, а саме: дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані як незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів у великих розмірах, без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч ч. 2 ст. 309 КК України.
Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка не заміжня, не працююча, маюча на утримані неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до ч. 5 ст.12 КК України діяння, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, є нетяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є її щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, у межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.
Водночас, враховуючи особу обвинуваченої, яка свою вину у вчиненому визнала повністю та щиро розкаялась, раніше не судима, суд вважає за можливе застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_4 ст. 75 КК України.
Суд також покладає на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть виправленню обвинуваченої.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_9 , становить 7812 гривень 50 копійок, яка відшкодована повністю.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 471, 472-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 11.09.2025 року, укладену між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_7 , якому на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025048090000044 від 04.09.2025 та підозрюваною ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк (двох) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, відповідно до ст. 76 КК України, а саме:
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речовий доказ, а саме: суху речовину рослинного походження зеленого кольору, запакованого до білого мішку, який скріплено биркою до висновку експерта від 09.09.2025 № СЕ-19/104-25/35285-НЗПРАП від 09.09.2025 знищити.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 судові витрати у сумі 2674 гривень 20 копійок щодо проведення судової експертизи за напрямком досліджень наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-25/35285-НЗПРАП від 09.09.2025.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1