Справа №491/639/21
Провадження №1-кп/505/240/2025
10.10.2025 Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Подільську Одеської області в режимі відеоконференції за допомогою онлайн-сервісу ВКЗ з використанням прокурором Любашівської окружної прокуратури ОСОБА_3 власних технічних засобів, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №-12021162360000105 від 17.04.2021, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоіванівка, Ананьївського району Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 24.03.2021 приблизно о 01 год. 00 хв., більш точного часу встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим, за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження, перебуваючи біля домоволодіння ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , та знаючи, що в будинку, розташованому на території зазначеного домоволодіння, знаходиться майно, вирішили вчинити крадіжку.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, в цей же день та час ОСОБА_5 , разом з особою, стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження, діючи з урахуванням сприятливої для них обстановки, яка на їх переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, підійшли до домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де, шляхом перетину паркану пройшли до будинку, розташованого на території зазначеного домоволодіння, та шляхом вільного доступу, через незачинені двері проникли до середини вказаного будинку, звідки, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, умисно, таємно, ОСОБА_7 викрав з коридору будинку 3-х літрову банку з консервацією «Помідор та огірків», вартістю 50 гривень 00 копійок, з кімнати зали викрав бувший у використані савбуфер марки «Elenberg» моделі «НТ 410», вартістю 400 гривень 00 копійок та бувший у використанні пакет, вартістю 1 гривня 00 копійок.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 та особа, стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження, підійшли до підсобного приміщення - літньої кухні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де шляхом вільного доступу через незачинений віконний отвір, проникли до середини, де здійснили крадіжку бувшої у використанні каністри, ємкістю 10 літрів, вартістю 200 гривень 00 копійок, в якій перебував
бензин А-95 в кількості 7 літрів, вартістю 29 гривень 00 копійок за літр, на загальну суму 203 гривні 00 копійок, та з подвір'я викрали бувші у використанні чоловічі кросівки марки «Salomon» моделі «SPEEDCROSS 4 black/black/black», 42 розміру вартістю 1750 гривень 00 копійок, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2604 гривні 00 копійок.
Викраденим майном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 10.04.2021 приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_5 , за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження, перебуваючи біля домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , та знаючи, що в будинку, розташованому на території зазначеного домоволодіння, знаходиться майно, у них виник намір на викрадення вказаного майна.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, в цей же день та час, ОСОБА_5 разом з особою, стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження, повторно, діючи з урахуванням сприятливої для них обстановки, яка на їх переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, підійшли до домоволодіння ОСОБА_8 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де, шляхом перетину паркану пройшли до будинку, розташованого на території зазначеного домоволодіння, та шляхом розбиття віконного скла на приміщенні будинку, проникли до середини вказаного будинку, звідки, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, умисно, таємно, ОСОБА_7 викрав зі столу спальної кімнати грошові кошти в сумі 730 гривень та з зали викрав бувший у використанні спінінг «Apache navigators 120-180 g 3.6 m» в комплекті з котушкою марки «Kaida Cobra CB 440», вартістю 330 гривень 00 копійок та бувший у використанні спінінг «Apache navigators 120-180 g 3.6 m» з котушкою марки «Rainbow ct 60» вартістю 413 гривень 34 копійки, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1473 гривні 34 копійки.
Викраденим майном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінують, визнав повністю, пояснив обставини вчинення кримінальних правопорушень, та заявив про щире каяття у вчиненому. При цьому, показання обвинуваченого є достовірними та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.
Від потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надійшли заяви, в яких вони просять провести судове засідання у їх відсутність. Претензій до обвинуваченого матеріального та морального характеру не мають. Просили обрати обвинуваченому покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
Щодо епізоду від 24.03.2021 відносно потерпілої ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.
Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду щодо доцільності дослідження інших обставин справи, його скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів у більшому об'ємі по даній справі є недоцільним.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, які не оспорюються учасниками судового провадження, дає суду підстави вважати встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникнення у житло, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує досудову доповідь, задовільну характеристику за місцем проживання, а також те, що останній виховувався у багатодітній сім'ї, на даний час проживає з психічно хворою матір'ю, а батько помер. Також, ОСОБА_7 , будучи неповнолітнім, на обліку служби у справах дітей, а також лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 можливо без ізоляції його від суспільства, а тому вважає за необхідне з метою його перевиховання призначити йому покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України в виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 104 КК України, та покласти на нього обов'язки відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Щодо епізоду від 10.04.2021 відносно потерпілого ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_4 просили вирішити питання щодо перекваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_11 з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України. Також зазначили, що строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.162 КК України у ОСОБА_10 відповідно до ст.49 КК України сплинув, а отже його має бути звільнено від кримінальної відповідальності.
Згідно з обвинувальним актом від 30 липня 2021 року ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникнення у сховище. ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 1473,34 грн.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК, у 2021 році становила 2270,00 грн., отже вартість викраденого ОСОБА_11 майна є меншою ніж 2 неоподаткованих мінімуми.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, вбачається, що у разі, якщо вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 прожиткових мінімумів, до цих діянь має застосовуватися ст.5 КК України. Однак, якщо діяння вчинене з проникненням у приміщення, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України.
Згідно ч.3 ст.337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч.1 ст.12 КК ).
З огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.3 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.
Об'єктивна ж сторона ст.162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи. Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене та на підставі положення ч.3 ст.337 КПК суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_10 з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України - як незаконне проникнення до житла.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст.44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 284, 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №-12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за КПК України 1960 року), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але важливо, до набрання вироком суду законної сили (ст.532 КПК).
Так, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за ч.1 ст.162 КК України, 10.04.2021, та відповідно до ст.12 КК України вказаний злочин є кримінальним проступком.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Санкція ч.1 ст.162 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Таким чином, у зв'язку з тим, що з дня вчинення ОСОБА_11 злочину (10.04.2021), передбаченого ч.1 ст.162 КК України минуло понад три роки, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст.49 КК України.
При цьому обвинувачений у судовому засіданні вину визнав та зазначив, що йому зрозумілі суть обвинувачення та підстава звільнення від кримінальної відповідальності, яка не означає його виправдання чи визнання його невинним, тобто що ця підстава не є реабілітуючою.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, строк притягнення до кримінальної відповідальності за який сплинув, переривання перебігу давності не було, від слідства або суду обвинувачений не ухилявся, обчислення строків давності є правильним, обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження за епізодом від 10.04.2021 крадіжки у потерпілого ОСОБА_8 - закриттю.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_10 звільняє його від оплати процесуальних витрат.
Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч.3 ст.185 КК України (за епізодом від 10.04.2021 крадіжки у потерпілого ОСОБА_8 ) на ч.1 ст.162 КК України.
На підставі ст.49 КК України, обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.162 КК України (за епізодом від 10.04.2021 крадіжки у потерпілого ОСОБА_8 ), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене 17.04.2021 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №-12021162360000105 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України (за епізодом від 10.04.2021 крадіжки у потерпілого ОСОБА_8 ), - закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Речові докази по справі - бувший у використані савбуфер марки «Elenberg» моделі «НТ 410», бувші
у використані кросівки та бувшу у використані каністру десятилітрову, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 згідно розписки, залишити їй, як власнику.
Речові докази по справі - бувший у використанні спінінг «Apache navigators 120-180 g 3.6 m» в комплекті з котушкою марки «Kaida Cobra CB 440», та бувший у використанні спінінг «Apache navigators 120-180 g 3.6 m» з котушкою марки «Rainbow ct 60», які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 згідно розписки, залишити йому, як власнику.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1