Справа № 462/7304/25
(заочне)
27 жовтня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
У вересні 2025 року представник позивача звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 5384,73 грн. за період з 01.01.2022 року по 31.07.2025 року, а також 214,60 грн. - інфляційних втрат, 61,93 грн. - 3% річних та 189,85 грн. - пені.
Свої вимоги мотивує тим, що з 01.01.2022 року по 31.07.2025 року надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 було ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 06.07.2023 року №3409 «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго»» та Ухвали №4142 від 14.12.2023 року «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго»» надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з 01.01.2024 року є ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до положень п.7 Ухвали ЛМР від 06.07.2023 року №3409 ЛМКП «Львівтеплоенерго» є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго». У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі. Для здійснення оплати за надані послуги відповідачам був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості послуг та їх оплати. Проте, відповідачі належним чином не виконували своїх обов'язків щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, що спричинило виникнення заборгованості за надані послуги у розмірі 5384,73 грн. за період з 01.01.2022 року по 31.07.2025 року, а також 214,60 грн. -інфляційних втрат, 61,93 грн. - 3% річних та 189,85 грн. - пені. Заборгованість за вказаний період не погашалася. У зв?язку з наведеним, просить позов задовольнити.
26.09.2025 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачам було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідачі по справі належним чином повідомлялися судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідачі у встановлений судом строк не надали до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» було теплопостачальною організацією, яке надавало з 01.01.2022 року по 31.07.2025 року послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання споживачам, які мешкають у будинку АДРЕСА_2 .
Ухвалою Львівської міської ради від 06.07.2023 року № 3409 вирішено припинити ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання до ЛКП «Львівтеплоенерго» /а.с.22/.
Відповідно до положень п.7 Ухвали Львівської міської ради від 06.07.2023 року №3409 ЛМКП «Львівтеплоенерго» є правонаступником усього майна, прав та обов'язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго».
Згідно з п.2 Ухвали Львівської міської ради від 14.12.2023 року №4142 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго»», здійснено передачу-приймання всіх активів і пасивів балансу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на баланс ЛМКП «Львівтеплоенерго» /а.с.23/.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації від 12.08.2025 року № 21, виданою ЛМКП «Львівтеплоенерго» /а.с.8/.
Для здійснення оплати за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання відповідачам був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно надсилалися рахунки за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергіїстаном на 31.07.2025 року сума заборгованості відповідачів по оплаті вказаних послуг за особовим рахунком відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в період з 01.01.2022 року по 31.07.2025 рокускладає 5384,73 грн. /а.с.9/, що свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов'язань, наслідком чого є порушення права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.
Відповідачі від мереж послуг з постачання теплової енергіїу встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися) та фактично споживали їх. Жодного разу не зверталися до позивача із запереченнями щодо боргу, що кожного місяця вказується в рахунках.
Крім цього, 30.10.2021 року в загальному та безперешкодному доступі на офіційному веб-сайті ЛКП «Залізничнетеплоенерго», як виконавця послуг, було опубліковано тексти типових індивідуальних договорів про надання послуги з постачання гарячої води та про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічними договорами приєднання /а.с.11-15/.
Протягом 30 днів з дня опублікування текстів згаданих договорів на офіційному веб-сайті підприємства, від співвласників багатоквартирного будинку, у якому знаходиться квартира відповідача, рішення про вибір моделі договірних відносин до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не надходило.
З 01.01.2024 року на споживачів ЛКП «Залізничнетеплоенерго» поширюються умови Типового індивідуального договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» про постачання теплової енергіївід 01.12.2021 року /а.с.17-21/.
Згідно з п.5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергіївиконавець (ЛМКП «Львівтеплоенерго») зобов'язується надавати споживачу відповідної якості послуги та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Отже, між позивачем та відповідачами склалися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статей 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Положення статей 66-68 ЖК України, статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 32 Закону України «Про теплопостачання» положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Беручи до уваги, що 30.10.2021 року в загальному та безперешкодному доступі на офіційному веб-сайті ЛКП «Залізничнетеплоенерго», як виконавця послуг, було опубліковано тексти типових індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергіїсторонами у належній формі, а також те, що від співвласників будинку по АДРЕСА_2 рішення про вибір моделі договірних відносин до позивача не надходило, суд приходить до висновку, що між сторонами у належній формі, що встановлена Законом, було укладено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що є публічними договорами приєднання.
Статтями 77, 78, 81 ЦПК України передбачено, що на сторони у справі покладається обов'язок по наданню належних та допустимих доказів як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергіїв період з 01.01.2022 року по 31.07.2025 рокута відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 5384,73 грн. за період з 01.01.2022 року по 31.07.2025 рокує законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інляційних втрат, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 45 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 року, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022року «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023року, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206«Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в такій редакції:установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
Згідно з наданим розрахунком за надані послуги з теплової енергіїза період з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року інфляційні втрати склали 214,60 грн., 3% річних - 61,93 грн та пеня відповідно склала 189,04 грн /а.с.10/.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачами суду не надано.
З огляду на наведене вище, дослідивши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача за період з січня 2024 року по червень 2025 року нарахування на заборгованість за послугу з постачання теплової енергії: пені в сумі 189,04 грн, 3% річних в сумі 61,93 грн та інфляційних втрат в сумі 214,60 грн,
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, приходить до висновку, що на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.01.2022 року по 31.07.2025 року з оплати теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентського обслуговування з постачання теплової енергії в розмірі 5384 грн 73 коп, а також пеню в розмірі 189 грн 04 коп, 3% річних в розмірі 61грн 93 коп, інфляційні втрати в розмірі 214 грн 60 коп. Всього стягнути 5850 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок, тобто, по 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 70 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Львівське міське комунальне підприємства «Львівтеплоенерго» (юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1; ЄДРПОУ 05506460).
Відповідачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).
Суддя:
Оригінал рішення.