Справа №443/1583/25
Провадження №2-а/443/34/25
іменем України
27 жовтня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5715181 від 13.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн сплаченого судового збору.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5715181 від 13.09.2025 його визнано винним в порушенні п.2.9. в. ПДР України - керування ТЗ без номерного знака та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у зв'язку з чим накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн. З вказаною постановою категорично не погоджується та вважає, що вона є необґрунтованою та незаконною, а накладене стягнення є безпідставним, оскільки Правил дорожнього руху України не порушував. 13.09.2025 о 20 год 39 хв в с. Пчани на дорозі М-30 керуючи ТЗ «Volkswagen passat», д.н.з. НОМЕР_1 , його зупинили працівники поліції, які заявили, що в нього не освітлюється номерний знак, вийшовши з ТЗ він побачив, що дійсно не освітлювався номерний знак та повідомив, що як сідав в автомобіль перевіряв чи працюють всі лампи освітлення, несправність сталася під час руху автомобіля та готовий її замінити на місці. Однак працівники поліції заявили, що не мають наміру чекати поки він замінить лампу та не дочекавшись виправлення недоліків на місці події, виписали оскаржувану постанову і поїхали. Після чого він завершив виправлення недоліків та продовжив рух автомобілем. Також працівники поліції не забороняли експлуатацію автомобіля, незважаючи на недоліки, а тільки виписали постанову та поїхали далі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 19.09.2025 відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 17.10.2025. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву /а.с.13-15/.
Зазначена ухвала в електронному вигляді було надіслано Головного управління Національної поліції у Львівській області та 19.09.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача /а.с.18/.
У вказаний в ухвалі суду строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву без поважних причин.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 22 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи /у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження/ фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення, а також враховуючи те, що суддя Равлінко Р.Г. у період з 20.10.2025 по 24.10.2025 включно перебував на лікарняному, то датою складення повного тексту судового рішення є 27.10.2025.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, наступні обставини.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5715181 від 13.09.2025, ОСОБА_1 , 13.09.2025 о 20 год 39 хв у с. Пчани, дорога М-30, Стрийського району, Львівської області, у темну пору доби (в умовах недостатньої видимості) керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР -Керування Т/З з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості), своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП /а.с.9/.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 13.09.2025, останній пояснив, що працівники поліції зупинили транспортний засіб, яким він керував, за порушення правил дорожнього руху, а саме непрацювала підсвітка номерного знака. Свою провину визнає частково. Після виїзду з будинку у 17 год 00 хв транспортний засіб був справний. О 19 год 00 хв машину загнав на мийку в м. Стрий. О 20 год 45 хв зупинили працівники поліції за несправну підсвітку номерного знака. Про допомогу поліції у ліквідації несправності йому відмовили. Хоче сам ліквідувати несправність на місці /а.с.10/.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
За приписами п. 2.9.«в» ПДР України водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу на те, що диспозиція частини 1 статті 121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, зокрема, за керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби.
Як було зазначено вище, обов'язковою умовою притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є встановлення в діях водія складу адміністративного правопорушення, зокрема, його об'єктивної сторони.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Отже, інспектор поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до ст. 280 КУпАП, зобов'язаний був з'ясувати: чи було вчинено позивачем адміністративне правопорушення, чи винний він у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У даному випадку поліцейський повинен був з'ясувати, чи знав позивач проте, що у нього неосвітлений номерний знак (наприклад: водій був здивований чи не був здивований на звинувачення поліцейського про неосвітлений номерний знак); повинен був з'ясувати, коли в останнє транспортний засіб проходив технічний огляд; чи в наявності лампочки освітлення номерного знаку в їх технологічних отворах (їх відсутність вказувала б на те, що водій повинен був про це знати); чи можливо усунути вказане порушення на місці.
Судом встановлено, що позивач поліцейському повідомив, що перед виїздом він повністю перевірив працездатність усіх світлових приладів та все працювало, а тому номерний знак міг перестати освітлюватись лише під час руху. Виявити, що номерний знак перестав освітлюватись, перебуваючи у кабіні автомобіля під час руху, є неможливим, оскільки в автомобілі відсутні індикатори непрацездатності освітлення номерного знаку.
Слід зазначити, що положенням п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Приписами ст. 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Приписами ст. 251 КУпАП, встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП передбачає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені частиною четвертою вказаної статті.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом при вирішенні цих правовідносин.
В оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додається відео з боді-камер 330,338, однак такий відеозапис події та відеозапис процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в матеріалах справи відсутній. Факт вчинення порушення ПДР, за який настає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, позивач визнає частково.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджував, що транспортний засіб перед рухом перевіряв, а непрацююче освітлення заднього номерного знаку пояснив тим, що воно пошкодилось у результаті руху автомобіля.
Жодної оцінки з цього приводу в оскаржуваній постанові не надано, що ставить під сумнів обґрунтованість такої.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові не наведено доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та не зазначено мотиви відхилення пояснень ОСОБА_1 щодо усунення несправності підсвітки номерного знака на місці зупинки транспортного засобу, що в свою чергу є порушенням вимог 283 і 284 КУпАП.
Отож, зважаючи на не надання відповідачем належної оцінки усім обставинам, що мають значення для прийняття рішення, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП на новий розгляд.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18, справа № 543/775/17) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №28 від 17.09.2025.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605, 60 грн на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 77, 139, 241-250, 286 КАС України, суд-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13.09.2025 серія ЕНА №5715181 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП направити на новий розгляд до відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко