Справа №461/6092/25
27 жовтня 2025 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.І.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дзямко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району», треті особи ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району», треті особи ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2024 року по справі № 465/3467/24, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення та порушення п. 16.12 Правил дорожнього руху доведена повністю. Згідно відомостей, зазначених у схемі місця ДТП стверджується, що автомобіль марки УАЗ 374-1101 р.н. НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував водій ОСОБА_3 під час виконання свої посадових обов'язків, належить на праві приватної власності відповідачу ЛКП «ШРП Галицького району». Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки УАЗ 374-1101 р.н. НОМЕР_1 була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з веб-сервісу «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» МТСБ України. Позивачка ОСОБА_2 зверталася до страховика для отримання страхового відшкодування, у зв'язку з чим представником останнього оглянуто пошкоджений транспортний засіб та виплачено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 130 000 грн. згідно полісу АТ №2441640 від 15.04.2022 р. Оскільки, згідно висновку експерта №22414 за результатами проведення експертного авто товарознавчого дослідження, складеного 24.08.2023року судовим експертом Холодцовим Д.В. ринкова вартість автомобіля VOLVO XC90 р.н. НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП (до ДТП) становила 1 345 784,00 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO XC90 р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становила 322 952,13 грн. без ПДВ. Таким чином, оскільки невідшкодованими залишаються 192 952,13 грн, позивач просить стягнути з відповідача вищенаведену суму грошових коштів, а також відшкодувати понесені судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2024 року по справі № 465/3467/24, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених ст.38 КУпАП. У даній постанові суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення та порушення п. 16.12 Правил дорожнього руху доведена повністю.
Відповідно до матеріалів справи, 18.10.2022 року о 16:10 вул. Антоновича,102 в м.Львові водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем УАЗ 374-1101 р.н. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю Volvo ХС 90 р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який наближався до нього з правового боку та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження, а позивачці, як власнику автомобіля Volvo ХС 90 р.н. НОМЕР_2 , завдано майнової шкоди.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 від 08.07.2022, позивачка ОСОБА_2 є власником автомобіля Volvo ХС 90 р.н. НОМЕР_2 .
Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки УАЗ 374-1101 р.н. НОМЕР_1 була застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з веб-сервісу «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» МТСБ України.
Позивачка ОСОБА_2 зверталася до страховика для отримання страхового відшкодування, у зв'язку з чим представником останнього оглянуто пошкоджений транспортний засіб та виплачено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 130 000грн. згідно полісу АТ №2441640 від 15.04.2022р., що стверджується випискою з карткового рахунку позивачки.
Згідно ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Оскільки виплаченого страховиком страхового відшкодування в межах ліміту 130 000 грн. недостатньо для проведення ремонту пошкодженого автомобіля позивачки, остання звернулася до судового експерта Холодцова Д.В. для визначення дійсної вартості відновлювального ремонту її пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.
Згідно наданого судовим експертом Холодцовим Д.В. висновку експерта №22414 від 24.08.2023р., судовий експерт Холодцов Д.В. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України та висновок, згідно ч.5 ст. 106 ЦПК України, підготовлено для подання до суду, що відповідає вимогам процесуального закону, щодо висновків експертизи, які виготовлені на замовлення сторони у справі.
Як вбачається з висновку експерта №22414 за результатами проведення експертного авто-товарознавчого дослідження, складеного 24.08.2023 року судовим експертом Холодцовим Д.В., ринкова вартість автомобіля VOLVO XC90 р.н. НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП (до ДТП) становила 1 345 784,00грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO XC90 р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становила 322 952,13 грн. без ПДВ.
Згідно з ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі N 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її заподіяла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Встановлено, що станом на момент ДТП, водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем - Львівським комунальним підприємством «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» та виконував трудові обов'язки водія, що підтверджується листом - відповіддю відповідача від 18.08.2023 року за №125, відповідно до якого відповідач повідомив, що ОСОБА_3 є працівником Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району», водієм автотранспортного засобу.
Згідно Наказу №48 від 20.01.2022року на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 , водія автотранспортних засобів 3 класу увільнено від роботи з 21 листопада 2022року у зв'язку з призовом на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією з гарантованим збереженням місця роботи та посади.
Згідно відомостей, зазначених у схемі місця ДТП, стверджується, що автомобіль марки УАЗ 374-1101 р.н. НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував водій ОСОБА_3 під час виконання свої посадових обов'язків, належить на праві приватної власності відповідачу ЛКП «ШРП Галицького району».
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов'язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
У зв'язку з цим, у відповідача ЛКП «ШРП Галицького району», як роботодавця водія ОСОБА_3 , який на момент ДТП виконував свої трудові обов'язки та якого визнано винним у вчиненні ДТП, виник обов'язок по відшкодуванню позивачці різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком в межах ліміту своєї відповідальності.
Таким чином, з відповідача ЛКП «ШРП Галицького району» на користь позивачки підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 192 952грн. 13 коп., виходячи з наступного розрахунку: 322 952,13грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO XC90 р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП (без ПДВ), визначена згідно висновку експерта №22414 від 24.08.2023р.) - 130 000грн. ( виплачене страховиком страхове відшкодування в межах ліміту згідно Поліса АТ №2441640 від 15.04.2022р.) = 192 952,13грн.
Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд зазначає наступне.
Встановлено, що між позивачкою, як клієнтом та АО «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 2Б/0257 від 03.07.2025 року.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожному гарантується право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Підстави та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану адвокатським об'єднанням, регламентовано у ст. 137 ЦПК України.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до Додатку №2 до Договору про надання професійної правничої допомоги №2Б/0257 від 03 липня 2025 року, вартість послуг Адвокатського об'єднання щодо надання правової допомоги, пов'язану з судовим вирішенням спору щодо відшкодування шкоди становить 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) за годину роботи.
Клієнт здійснює оплату послуг Адвокатського об'єднання не пізніше 5-ти календарних днів з моменту зарахування на банківський рахунок Клієнта грошових коштів в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається із детального опису робіт від 23.08.2025 року загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги Клієнту становить 10 годин 00 хвилин (десять годин нуль хвилин), відповідно вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години в 3000,00 грн., становить 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень нуль копійок). Ціна робіт обчислюється без ПДВ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс 19) зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.
Таким чином, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, становить 30 000,00 грн.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінюючи докази по справі в цілому, беручи до уваги вищенаведені встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому суд приходить до переконання про задоволення позову.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу"). Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК ( ст. 141 ЦПК України в чинній редакції).
Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з акту наданих послуг №22716, вартістьпроведення автотоварознавчої експертизи становить 5 000,00 грн.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позов задовольнити.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» (Код ЄДРПОУ: 03349022) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у сумі 192 952,13 грн. (сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 13 копійок).
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» (Код ЄДРПОУ: 03349022) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1 929,52 грн.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» (Код ЄДРПОУ: 03349022) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на проведення експертизи в сумі 5 000 грн.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово ремонтне підприємство Галицького району» (Код ЄДРПОУ: 03349022) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в сумі 30 000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Суддя І.Р.Волоско