Справа №523/22258/25
Провадження №1-кс/523/7062/25
24 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, (РНОКПП НОМЕР_1 ) уродженця смт. Затока Одеської області, Білгород-Дністровського району, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою:, АДРЕСА_2 офіційно не працевлаштований, раніше не судимого,(відносно якого у Білгород-Дністровському суді слухається справа за обвинувачення у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 369-2 КК України), одруженого, інваліда 20ї групи, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 369-2 КК України
Другим слідчим відділом з (дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020002901 від 17.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 426-1 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 18 КК України встановлено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно Примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є мешканцем Одеської області, який у минулому працював завідувачем сектору мобілізаційної роботи апарату Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, та 11.08.2023 був відсторонений від вказаної посади ухвалою Київського районного суду м. Одеси.
В силу займаної ним до 11.08.2023 посади ОСОБА_4 обізнаний із вимогами діючого законодавства, що регулює облік військовозобов'язаних, порядок зняття таких осіб з обліку, а також бронювання таких осіб, розшуку їх тощо.
Крім того, в силу займаної ним до 11.08.2023 посади ОСОБА_4 має коло знайомств серед службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із викладеним, не пізніше липня 2025 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на особисте незаконне збагачення, яке полягало у отриманні неправомірної вигоди від військовозобов'язаних осіб, зацікавлених у знятті з розшуку, за вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 на вчинення відповідних дій.
Зокрема, у липні 2025 року, у м. Одеса, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, при зустрічі із раніше знайомим йому мешканцем Одеської області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 отримав інформацію про те, що у ОСОБА_8 наявний його товариш ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є військовозобов'язаним та перебуває у розшуку у зв'язку із не оновленням облікових даних у ТЦК та СП.
Дізнавшись про вказані обставини, ОСОБА_4 , на виконання раніше розробленого ним злочинного плану, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вимагання, реалізуючи єдиний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з корисливим умислом, з метою особистого протиправного збагачення виказав ОСОБА_8 вимогу надати йому неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США за вплив на прийняття службовими особами ТЦК та СП рішення щодо зняття ОСОБА_9 із розшуку, як особи, що ухиляється від мобілізації.
Надалі, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливим умислом, з метою особистого протиправного збагачення, о 18 год. 36 хв. 18.08.2025 зустрівся із ОСОБА_8 за адресою: м. Одеса, на перехресті вулиць Базарна та Старобазарний сквер, поблизу будинку 59 по вул. Базарна, де ОСОБА_8 на виконання попередньо виказаної ОСОБА_4 вимоги, передав останньому частину неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, що станом на 18.08.2025 складало 124 020 гривень згідно офіційного курсу Національного банку країни, та копії необхідних документів ОСОБА_9 , які в подальшому ОСОБА_4 , поклав у салон автомобіля КIA на якому поїхав в невідомому напрямку. При цьому ОСОБА_4 у особистій розмові з ОСОБА_8 повідомив про подальшу необхідність у передачі грошових коштів у розмірі 2000 доларів США.
В подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливим умислом, з метою особистого протиправного збагачення продовжуючи реалізацію заздалегідь розробленого злочинного плану, 23.10.2025 близько 19 год. 20 хв. навпроти будинку 10 по вул. Марзаліївська у м. Одеса, (перехрестя пров. Сабанського), зустрівся із ОСОБА_8 та одержав від останнього частину неправомірної вигоди у сумі 2 000 доларів США, що станом на 23.10.2025 склало 83510 гривень згідно офіційного курсу Національного банку України за вплив на прийняття посадовими особами ТЦК та СП рішення щодо зняття останнього з розшуку, як особи, яка ухиляється від мобілізаційних заходів, після чого передав останньому копії документів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого зняття з розшуку, як особи, що ухиляється від мобілізації.
Після, чого ОСОБА_4 був затриманий правоохоронним органом за вчинення кримінального правопорушення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність було припинено.
Таким чином ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, направлених на особисте незаконне збагачення, маючи серед своїх знайомих уповноважених службових осіб РТЦК та СП, у період з 18.08.2025 по 23.10.2025 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 207 530 гривень за вплив на невстановлених, на теперішній час, службових осіб РТЦК та СП з метою зняття ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з розшуку як особи, що неоновила облікові дані та, як наслідок, ухилення ОСОБА_9 від мобілізації.
Так, 23.10.2025 о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 24.10.2025 повідомлено про підозру.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що підозрюваний може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити речові докази; незаконно впливати на свідків ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно .
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 661 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 001 508 гривень.
Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов'язаного з триманням під вартою, не обгрунтованістю підозри адже жодного факту вимагання не доведено. Також захист наполягав на визначення застави не більше 80 прожиткових мінімумів.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020002901 від 17.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3ст. 369-2 КК України.
23.10.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України та 24.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3ст. 369-2 КК України.
Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.
Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджуються матеріалами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження: протоколами допитів свідка ОСОБА_8 , матеріалами виконаних доручень Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одеса) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, матеріалами виконаного доручення ГОУ ДБР, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 22.09.2025, протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 18.08.2025, протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 20.08.2025, протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 30.07.2025, протоколом про результати проведення НСРД у вигляді ауді,-відеоконтролю особи від 25.08.2025, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.08.2025, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 18.08.2025, протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 23.10.2025 та іншими матеріалами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики:
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява
№ 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Маючи значний досвід роботи на державній службі, а саме який у минулому працював завідувачем сектору мобілізаційної роботи апарату Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку із чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку із вищевикладеним, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню останнім своїх процесуальних обов'язків.
У разі обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, останній, може знищити, сховати або спотворити речові докази, в яких наявні відомості стосовно вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та викривити відомості, які мають істотне значення для встановлення його обставин.
Крім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, а також домовитися з особами причетність яких перевіряється про приховування слідів злочину, або шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, тощо до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню так як ОСОБА_4 достеменного знає осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення у цьому ж кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 спроможній продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, матеріалами досудового розслідування встановлено, що підозрюваний не вперше вимагає неправомірну вигоду на прохання та подальшої передачі неправомірної вигоди посадовим особам ТЦК та СП за оформлення документів щодо виключення з військового обліку, знає механізм дій, а також може залучити до вчинення противоправних дій інших осіб з метою отримання грошових коштів та подальшого розподілення між учасниками.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» він переважає над особистим інтересом підозрюваного.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3,5 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених КПК України. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням, та з урахуванням його майнового стану.
Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного ОСОБА_4 наявні у вказаному кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи ОСОБА_4 стан здоров'я за яким останній придатний до знаходження в місцях ізоляції від суспільства та інші обставини, які прямо вказують на неможливість виконання останнім своїх процесуальних обов'язків належним чином, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним достатнім запобіжним заходом для уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ст.182 КПК України, у розмірі 500 (п"ятсот) розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність та спростовують доводи сторони захисту, а надані докази свідчать про обґрунтованість підозри саме з урахуванням кваліфікуючої ознаки «вимагання».
Також міцні соціальні зв'язки (діти, сімейний стан, наявність інвалідності у підозрюваного та його дружини) не вплинули на те, що ОСОБА_4 вчинив дії які йому інкримінуються та в яких він обґрунтовано підозрюється, то ж слідчим суддею не можуть бути враховані як такі, що унеможливлюють застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 , тобто до 21.12.2025 року включно.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 21.12.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 500 (п"ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п"ятсот чотирнадцять тисяч ) гривень.
Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками;
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1