Справа № 521/1851/25
Номер провадження № 2/521/2752/25
28 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю представників учасників, учасників справи:
від ОСОБА_1 - адвокат Бузова Т.Г., на підставі ордера;
від ОСОБА_2 - адвокат Розенбойм Ю.О., на підставі ордера;
від ОСОБА_3 - не з'явилася.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та усунення перешкод у користуванні майном, у якому просила суд: визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину металевого гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також усунути їй перешкоди в користуванні металевим гаражем, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , шляхом звільнення ОСОБА_2 означеного металевого гаражу, який розташований за вказаною вище адресою.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала що їй належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 10.04.2018 року.
При цьому, як вказала позивачка, вказаним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси за нею було визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За доводами позивачки її право власності на означену частку квартири належним чином нею зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як зазначила позивачка її батькові ОСОБА_4 за життя належала вказана вище квартира, яку він заповідав їй та ОСОБА_3 в рівних частках.
Окрім цього, позивачка зауважила, що крім квартири у власності батька був металевий гараж, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 та рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03.08.2022 року було встановлено, що металевий гараж, який розташований на вказаній прибудинковій території належав як об'єкт рухомого майна на праві власності її батькові ОСОБА_4 та після його смерті було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 за 2300 $ США, що підтверджується копією розписки від 16.11.2018 року.
Позивачка вважає, що металевий гараж, який належав її батькові є рухомим майном, і тому є спадковим майном і ОСОБА_3 не мала права його продавати без згоди позивачки, при тому, що свідоцтво про право власності на металевий гараж як на спадкове майно не видавалося ані позивачці, ані ОСОБА_3 , що також встановлено рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03.08.2022 року
Як зазначила позивачка, вона зверталася до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Водночас рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14.06.2023 року визнано договір купівлі-продажу металевого гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , який був вчинений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 16.11.2018 року недійсним, повернуто сторони правочину договору купівлі-продажу металевого гаражу до попереднього стану, проте в частині витребування металевого гаражу відмовлено.
За твердженнями позивачки, при розгляді справи, суд встановив та дійшов до висновку, що в частині витребування гаражу з незаконного володіння ОСОБА_5 слід відмовити, оскільки металевий гараж є спадковим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в яких виникло право на його спадкування, але своїх прав у встановленому порядку спадкоємці не оформили з приводу чого позивачка звернулася до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренка Є.С., яким було заведено спадкову справу, але було надано роз'яснення, що видати свідоцтво право на спадщину на металевий гараж, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 неможливо, оскільки заявником не надані документи, що підтверджують право власності на ім'я спадкодавця.
Позивачка звернула увагу суду на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 , незважаючи на рішення суду, яким визнано договір купівлі-продажу металевого гаража, який був вчинений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16.11.2018 року недійсним, все-таки користується означеним гаражем і її позивачку не допускає до його користування, внаслідок чого позивачка вважає, що ОСОБА_2 володіє її спадковим майном без законної підстави і тому вона вимушена звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні гаражем.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
12.02.2025 року ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси у справі №521/1851/25 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено дату судового засідання у підготовчому провадженні.
Законом України від 26.02.2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, відповідно до якого, зокрема, змінено найменування Малиновського районного суду м. Одеси на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
30.04.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні гаражем. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву, відповідач вказав, що позов позивачки не містить посилання на жодну норму матеріального права, на підставі якої така вимога може бути задоволена, натомість, аналіз фактичних обставин справи та правових позицій Верховного суду свідчить про незаконність такої вимоги.
Так, як вважає відповідач, посилаючись на зазначені позивачкою у позові рішення судів та встановлені під час їх ухвалення обставини, вказав, що спадкодавець ОСОБА_4 не набув права власності на гараж, не мав про це жодних правовстановлюючих документів, а сам гараж був встановлений незаконно та підлягав знесенню на підставі рішення Виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 05.07.1993 року №367, яке є чинним та не оскаржено і не скасовано в судовому порядку. При цьому, таке рішення не було ані правочином, ані іншою підставою для набуття права власності за чинним ЦК України.
Разом з тим, відповідач також наголосив, що зазначення у вказаних позивачем судових рішеннях про те, що гараж входив до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 не є преюдицією в розумінні правових позицій Верховного Суду.
Отже, відповідач підсумував, що оскільки у спадкодавця ОСОБА_4 за життя не виникло прав, зокрема права власності на гараж, а виник лише обов'язок з його знесення - відповідно й у позивача як спадкоємця не виникло та не може виникнути право власності на гараж.
Щодо вимоги позивача про усунення перешкод шляхом звільнення гаражу, відповідач вказав, що вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що гаражу придбана відповідачем на підставі договору (розписки) від 10.02.2025 року, при цьому, зазначений договір є чинним, позивачем не оскаржений.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21.08.2025 року у справі №521/1851/25 було залучено до справи №521/1851/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.09.2025 року у справі №521/1851/25 підготовче провадження у цивільній справі 521/1851/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном було закрите, призначено розгляд справи по суті позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з мотивів, викладених письмово, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо вимог позивачки з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, будь-яких заяв або клопотань суду не надала, про причини своєї неявки - не повідомила.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши позицію учасників справи, які з'явилися в судове засідання, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та усунення перешкод у користуванні майном не потребують задоволення, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 10.04.2018 року у справі №521/12621/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зокрема, вказаним рішенням встановлено наступні обставини: ОСОБА_4 за життя на праві власності належала квартира АДРЕСА_5 . Вказані обставини підтверджуються рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 24.12.1993 року, зареєстрованим в МБТІ 24.01.1994 року запис №364.кн.57пр.стр14. 01.04.2009 року ОСОБА_4 заповів спірне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках, заповіт зареєстрований в реєстрі за номером 3-1175, сторонами не оспорювався. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть від 28.03.2013 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби ОМУЮ, актовий запис №3235).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.10.2019 року №185484432 судом встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстрована на праві спільної часткової власності 1/2 частина двокімнатної квартири, розташованої по АДРЕСА_6 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03.08.2022 року у справі №521/4611/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 було відмовлено. Зокрема, у вказаному рішенні судом було встановлено такі обставини: на території, прилеглій до будинку за адресою АДРЕСА_4 , розташований металевий гараж, позначений номером 2142, що також підтверджується фотографіями гаражу; з копії рішення Виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 05.07.1993 року № 367 вбачається, що вказаний гараж було встановлено незаконно на прилеглій до вказаного будинку території громадянином ОСОБА_4 , й відповідний гараж підлягав знесенню; з матеріалів спадкової справи, копія якої міститься в матеріалах цивільної справи № 521/12621/17 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті за заповітом в рівних частках прийняли спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; свідоцтво про право на спадщину на спірний гараж не видавалось, договору про поділ спадкового майна між спадкоємцями не укладалось.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14.06.2023 року у справі №521/16090/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково; визнано договір купівлі-продажу металевого гаражу, якій розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , який був вчинений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16.11.2018 року недійсним; повернуто сторони правочину - договору купівлі-продажу металевого гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 до попереднього стану; в частині вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 металевого гаражу, який розташований на території будинку АДРЕСА_4 відмовлено.
Вказаним вище рішенням суду також встановлено наступні обставини, а саме те, що ОСОБА_1 , належить частина квартири АДРЕСА_5 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2018 року. Цим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси за ОСОБА_1 було визнано право власності на частини квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності на означену частку квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на реєстрацію права власності від 21 жовтня 2019 року за індексним номером 185484432. Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 .
Також вказаним вище рішенням суду встановлено, що батькові ОСОБА_1 . ОСОБА_4 за життя, належала квартира АДРЕСА_5 , яку він заповідав, в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , його дружині.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2022 року по справі № 521/4611/21, яке набрало законної сили 06.09.2022 року, було встановлено та визнано сторонами, що на території, прилеглій до будинку за адресою АДРЕСА_4 , розташований металевий гараж, позначений номером 2142, що також підтверджується фотографіями гаражу.
З копії рішення Виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 05.07.1993 року № 367 вбачається, що вказаний гараж було встановлено незаконно на прилеглій до вказаного будинку території громадянином ОСОБА_4 , й відповідний гараж підлягав знесенню.
З матеріалів спадкової справи, копія якої міститься в матеріалах цивільної справи № 521/12621/17 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті за заповітом в рівних частках прийняли спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на спірний гараж не видавалось, договору про поділ спадкового майна між спадкоємцями не укладалось.
Також судом у рішенні у справі №521/16090/23 суд виснував про те, що власником металевого гаражу, розташованого на прилеглій до будинку за адресою АДРЕСА_4 , був спадкодавець ОСОБА_4 , вказаний гараж увійшов до складу спадщини; оскільки позивачем не доведено наявності в неї права власності на спірний гараж, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 мають право на набуття спадщини, але не є власниками гаражу, заявлений віндикаційний позов про витребування вказаного гаражу від відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Також у матеріалах справи наявна відповідь Приватного нотаріуса Писаренка Євгена Сергійовича від 03.12.2024 року №1060/02-4 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, у якій Приватний нотаріус повідомив заявницю про те, що для оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на належний померлому металевий гараж, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , заявником не надано оригіналу правовстановлюючого документу, або його дублікату виданого на ім'я спадкодавця та документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт.
Також у матеріалах справи наявна розписка від 10.02.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , раніше отримала від ОСОБА_2 гроші в розмірі 2300 доларів США за гараж металевої конструкції, розташований по АДРЕСА_7 , відповідно до розписки від 16.11.2018 року. У зв'язку із наявними судовими рішеннями, справжнім продала ОСОБА_2 частину вказаного гаражу за половину вказаної суми. Іншу частину вказаної суми раніше отриманої ОСОБА_3 по розписці від 16.11.2018 року залишається у ОСОБА_3 до закінчення всіх судових проваджень. Ця розписка є договором купівлі-продажу, договір укладено, матеріальних претензій до ОСОБА_2 ОСОБА_3 не має.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання за позивачем права власності на частину рухомого майна та усунення перешкод у користуванні власністю.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.
Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил ст. 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.
У даній справі судом із її матеріалів встановлено, що ОСОБА_4 за життя на праві власності належала квартира АДРЕСА_5 . 01.04.2009 року ОСОБА_4 заповів спірне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках, як дружині та доньці, заповіт був зареєстрований в реєстрі за номером 3-1175, сторонами не оспорювався. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
В подальшому, позивачка в судовому порядку визнала право власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом, з огляду на що та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.10.2019 року №185484432 судом встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстрована на праві спільної часткової власності 1/2 частина двокімнатної квартири, розташованої по АДРЕСА_6 . Інша частина квартири належить ОСОБА_3 , яка також набула на неї право часткової власності за заповітом.
Тобто, як встановлено судом у даній справі, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 є спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 , що сторонами в судовому засіданні не заперечувалося.
Також, у даній справі встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03.08.2022 року у справі №521/4611/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 було відмовлено. Зокрема, у вказаному рішенні судом було встановлено такі обставини: на території, прилеглій до будинку за адресою АДРЕСА_4 , розташований металевий гараж, позначений номером 2142, що також підтверджується фотографіями гаражу; з копії рішення Виконавчого комітету Малиновської районної ради народних депутатів від 05.07.1993 року № 367 вбачається, що вказаний гараж було встановлено незаконно на прилеглій до вказаного будинку території громадянином ОСОБА_4 , й відповідний гараж підлягав знесенню; з матеріалів спадкової справи, копія якої міститься в матеріалах цивільної справи № 521/12621/17 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті за заповітом в рівних частках прийняли спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; свідоцтво про право на спадщину на спірний гараж не видавалось, договору про поділ спадкового майна між спадкоємцями не укладалось.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14.06.2023 року у справі №521/16090/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково; визнано договір купівлі-продажу металевого гаражу, якій розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , який був вчинений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16.11.2018 року; повернуто сторони правочину - договору купівлі-продажу металевого гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 до попереднього стану; в частині вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 металевого гаражу, який розташований на території будинку АДРЕСА_4 відмовлено.
Вказаним вище рішенням суду також встановлено наступні обставини, а саме те, що ОСОБА_1 , належить частина квартири АДРЕСА_5 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2018 року. Цим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси за ОСОБА_1 було визнано право власності на частини квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності на означену частку квартири зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на реєстрацію права власності від 21 жовтня 2019 року за індексним номером 185484432. Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 .
Також судом у рішенні у справі №521/16090/23 суд виснував про те, що власником металевого гаражу, розташованого на прилеглій до будинку за адресою АДРЕСА_4 , був спадкодавець ОСОБА_4 , вказаний гараж увійшов до складу спадщини; оскільки позивачем не доведено наявності в неї права власності на спірний гараж, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 мають право на набуття спадщини, але не є власниками гаражу, заявлений віндикаційний позов про витребування вказаного гаражу від відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Тобто, вказаним вище рішеннями фактично встановлено, що особами, які мають пряме відношення до визначення питання про власність на рухоме майно-гараж є безпосередньо позивачка - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
При цьому, в судовому засіданні і представник позивача, і представник відповідача вказали, що дійсно, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті батька, і ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У даному разі позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог у зазначеній справі є спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до особи, яка наразі користується спірним гаражем. Водночас, враховуючи те, що в межах даної справи вирішується, окрім іншого, питання про визнання права власності на частину рухомого майна в порядку спадкування, рішення суду, ухвалене за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, порушує права, свободи, інтереси ОСОБА_3 , як іншої особи, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Згідно з п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Подібні за змістом положення містить ч. 4 ст. 10 ЦПК.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст. 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Так, у даній справі, судом встановлено, що позивач звернулася до суду із позовними вимогами про визнання права власності на частку рухомого майна в порядку спадкування та усунення їй перешкод у користуванні спірним гаражем, шляхом його звільнення відповідачем.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 року у справі №280/4/18 у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відтак у даному спорі, з огляду на встановлені судом обставини, щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування частки рухомого майна належним відповідачем є ОСОБА_3 , оскільки спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в цій частині позовних вимог суд не вбачає, з огляду на що, в частині позовних вимог про визнання права власності на частку спірного гаражу як рухомого майна позивачу слід відмовити з огляду на пред'явлення таких вимог до неналежного відповідача.
Щодо позовних вимог про усунення перешкод у праві користування металевим гаражем шляхом звільнення ОСОБА_2 вказаного металевого гаражу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Тобто негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Умовами задоволення негаторного позову власника є доведення ним того, що майно перебуває у його володінні, та того, що інші особи вчиняють протиправні дії, які за своїм змістом перешкоджають йому здійснювати право користування та розпорядження майном.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір у справі №4882807/17 вказала, що «… визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)). Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (ч.1 ст. 317 ЦК України). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов'язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою. Інакше кажучи, не можна розглядати як єдиний позов вимогу витребувати спірну земельну ділянку у кінцевої набувачки «шляхом знесення об'єкта нерухомості», оскільки у такій вимозі поєднані одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності. Відновлення володіння спірною земельною ділянкою здійснюється не шляхом знесення спорудженого на ній об'єкта нерухомості, а шляхом внесення запису (відомостей) про право власності держави на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тоді як усунення володіючому власникові перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою може відбуватися, зокрема, шляхом знесення спорудженого на ній об'єкта нерухомості»
Суд зазначає, що попри те, що у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду переглядалося питання щодо спору, пов'язаного із нерухомим майном, у даній справі, яка наразі розглядається судом, суд приходить до переконання про передчасність позовних вимог позивача до відповідача про усунення їй перешкод у користуванні металевим гаражем, оскільки ані жодним документом, ані жодним судовим рішенням на даний час права власності на спірне рухоме майно (металевий гараж) за позивачем не встановлено.
При цьому, як визначено у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 року у справі №607/20984/19 умовами задоволення негаторного позову власника є доведення ним того, що майно перебуває у його володінні, та того, що інші особи вчиняють протиправні дії, які за своїм змістом перешкоджають йому здійснювати право користування та розпорядження майном.
У постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі № 522/13307/16-ц зазначено, що підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права.
Тобто, у даному разі право власності позивача, якщо таке встановлене та існує, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
З огляду на зазначене, та за встановлених саме у даній справі обставин, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача в частині усунення їй перешкод у користуванні металевим гаражем, шляхом звільнення його відповідачем слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 259, 263-268, 273 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 28.10.2025 року.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Суддя: Н.О. Шевчук