27.10.2025
Справа № 1507/218/2012
Провадження № 6/497/43/25
27.10.25 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
представника заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи ТОВ «Інвестмент Юніон» - Іваницьких Ю.В. (ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
Заявник ОСОБА_2 через свого представника звернулася 12.06.2025 року до суду з вказаною заявою (а.с.1-5).
В обґрунтування заяви зазначає, що в провадженні Болградського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) знаходиться ВП № 48467454 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Болградським районним судом Одеської області у цивільній справі №1507/218/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором № ОД21/01/2008/840-К 05 від 17.01.2008 року заборгованості в розмірі 335 371,75 гривень.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 27.04.2021 у справі № 1507/218/2012, провадження № 6/497/24/2021, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групи», заінтересовані особи: Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Болградський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про заміну сторони (стягувана) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання - задоволено частково.
Замінено вибулу сторону виконавчого провадження стягувана Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (код ЄДРПОУ 41487593, місцезнаходження: 61001, м. Харків, площа Павлівська, буд. 5) у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 14 березня 2012 року по цивільній справі № 1507/218/2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОД21/01/2008/840-К 05 від 17.01.2008 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА». В частині вимог щодо поновлення строків для пред'явлення виконавчого документу до виконання, та видачі дубліката виконавчого документу відмовлено.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 15.11.2024 у справі № 1507/218/2012 провадження № 6/497/86/24, замінено стягувача сторону у виконавчому провадженні Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (код ЄДРПОУ 41487593; 61003, м. Харків, пров.Подільський, буд.15, кв.15) на його правонаступника - ТОВ «Інвестмент Юніон» (код ЄДРПОУ 42425653; 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд. 10-А, оф. 212).
На думку заявника виконавчий лист, що знаходиться на примусовому виконанні Болградського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального УМЮ (м. Одеса) у ВП № 48467454 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Болградським районним судом Одеської області у цивільній справі №1507/218/2012 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором № ОД 21/01/2008/840-К 05 від 17.01.2008 року заборгованості в розмірі 335 371,75 гривень, не підлягає виконанню виходячи з такого.
Відповідно ч.5 ст.431 ЦПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Таким чином зазначене свідчить, що у ВП № 48467454 на даний час знаходиться виконавчий лист щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 - основного боржника та ОСОБА_2 - поручителя, солідарно, на користь ПАТ «КБ «НАДРА».
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Проте, правонаступники АТ КБ «Надра банк» з заявами про заміну стягувача у виконавчому документі не звертались.
Тому, в разі припинення поруки до щомісячних платежів на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, розмір заборгованості позичальника, який підлягає стягненню солідарно із поручителем, потрібно обраховувати в межах шестимісячного строку, який передував зверненню кредитора до суду з позовом.
У разі смерті боржника, кредитор, повинен отримати від поручителів та/або іпотекодавців згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а інакше - порука та/або іпотека визнаються припиненими. (ВП-ВС № 570/3891/14 від 04.07.2023 р.)
При цьому, відповідно ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Тобто, без встановлення кола спадкоємців померлого ОСОБА_3 та отримання згоди поручителя ОСОБА_2 забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, відсутні правові підстави для покладення на поручителя виконання зобов'язань померлого основного боржника.
На думку представника заявника, за відсутності виконавчого документа про стягнення суми заборгованості зі спадкоємця померлого, зміни відомостей про стягувача у виконавчому документі, згоди поручителя щодо виконання зобов'язання новим боржником, відсутності правових підстав виконання виконавчого листа в обсязі зазначеному в ньому щодо ліквідованого банку, наявні підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Болградським районним судом Одеської області у справі № 1507/218/2012 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором № ОД21/01/2008/840-К 05 від 17.01.2008 року заборгованості в розмірі 335 371,75 гривень.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 21.07.2025 року о 10:00 годині (а.с.36), про що повідомлено сторін по справі (а.с.37).
Заінтересованій особі надіслано копію заяви з доданими документами, та роз'яснено про можливість подання заперечень разом з наявними у нього доказами.
24.06.2025 року судом отримано заперечення Товариства «Інвестмент Юніон» згідно яких представник товариства вважає позицію позивача, яка заключається в тому, що у зв'язку зі смертю солідарного боржника ОСОБА_3 - заявник ОСОБА_2 , як поручитель, звільняється від відповідальності за кредитним договором, посилаючись при цьому на ст. 559 ЦК України - хибною та не ґрунтується на належному тлумаченні норм матеріального права з огляду на наступне.
Частина 1 ст.559 ЦКУ передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Водночас зобов'язання не припиняється у зв'язку зі смертю боржника.
Згідно зі ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника лише у випадках, коли воно є нерозривно пов'язаним з особою боржника.
У даному випадку це майнове зобов'язання, яке переходить до спадкоємців (ст. 1282 ЦК України). Жодних змін у зобов'язанні без згоди поручителя, які б призвели до збільшення обсягу відповідальності, не відбулося.
Заочне рішення суду від 14.03.2012 по справі № 1507/218/2012 визначило обсяг зобов'язань, і з того часу він не змінювався. Таким чином, підстав для застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України - немає.
Частина 2 статті 559 ЦК України регулює ситуацію, коли кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. У даній справі відмова кредитора від прийняття виконання зобов'язання відсутня, як і сам факт пропозиції такого виконання з боку боржника або заявниці. Відтак, положення частини 2 також не підлягають застосуванню.
Щодо частини 3 статті 559 ЦК України. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу без згоди поручителя. Водночас: жодного переведення боргу на іншу особу не відбулося. Отже, ч.3 ст.559 ЦК України також не застосовується.
Щодо частини 4 статті 559 ЦК України. Ця частина передбачає припинення поруки у разі закінчення строку дії поруки або відсутності звернення до суду протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язання.
Водночас у кредитному договорі (а також договорі поруки) не встановлено строку дії поруки, тому слід керуватися умовами, передбаченими законом пунктами 3.2.10 - 3.2.12 кредитного договору передбачено, що порука припиняється у разі повного виконання зобов'язання, однак станом на сьогодні рішення суду про стягнення боргу не виконано.
Позов до поручителя був пред'явлений належним чином, що підтверджується заочним рішенням Болградського районного суду від 14.03.2012.
Отже, трирічний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, не пропущено, і порука не може вважатися припиненою з цих підстав.
По твердженню представника жодна з підстав, передбачених ч. 1-4 ст. 559 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Наявне заочне рішення суду 2012 року, яке не скасоване і не змінене, підтверджує чинність зобов'язання поручителя ОСОБА_2 перед кредитором.
Аргументи заявниці не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права та суперечать усталеній судовій практиці.
Таким чином, відсутні будь-які правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і заява підлягає відхиленню у повному обсязі (а.с.38-48).
Разом з цим, представником ТОВ «Інвестмент Юніон» подано клопотання про витребування доказів: копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.49-55).
В судовому засідання 21.07.2025 року:
- заявник не прибула, причини неявки не повідомила;
- представник заявника підтримав вимоги за заявою ОСОБА_2 ;
-представник заінтересованої особи - ОСОБА_4 (ВКЗ) просила задовольнити клопотання про витребування доказів.
Щодо вказаного клопотання представник заявника категорично заперечував (а.с.68-69).
Протокольною ухвалою суду від 21.07.2025 року клопотання представника ТОВ «Інвестмент Юніон» - задоволено. Витребувано з Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.70). Зобов'язано заявника надати копії документів на підтвердження родинних відносин заявника і померлого. Проголошено перерву в судовому засіданні до 30.09.2025 року (а.с.70).
На виконання ухвали суду:
22.07.2025 року представником заявника подано копію про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , укладений 31.05.1981 року (а.с.74-75).
14.08.2025 року Арцизька державна нотаріальна контора листом від 13.08.2025 року повідомила, що спадкова справа яка заведена після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на зберіганні у приватного нотаріуса Станєвої В.Б. (а.с.79).
19.08.2025 року представником ТОВ «Інвестмент Юніон» надіслано клопотання про витребування доказів: копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Станєвої В.Б. (а.с.76-77).
В судовому засіданні 30.09.2025 року:
-заявник не прибула, причини неявки не повідомила;
-представник заявника просив продовжити розгляд справи, в задоволенні клопотання представника заінтересованої особи про витребування копії спадкової справи - відмовити;
-представник заінтересованої особи ОСОБА_4 на ВКЗ не вийшла, надіслала заяву про перенесення розгляду справи в зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі, на задоволенні клопотання про витребування доказів наполягала (а.с.80-82).
Протокольною ухвалою суду від 30.09.2025 року клопотання представника заінтересованої особи ТОВ «Інвестмент Юніон» - задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Станєвої В.Б. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.85). В судовому розгляді проголошено перерву до 27.10.2025 року (а.с.85).
09.10.2025 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Станєвою В.Б. надано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.89-104).
В судовому засіданні 27.10.2025 року:
-заявник не прибула, причини неявки не повідомила, будь яких заяв, клопотань до суду не подавала;
-представник заявника підтримав доводи заявника, викладені в заяві, яка розглядається. Пояснив, що їх позиція зводиться до того, що згідно матеріалів справи основний боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поручитель по справі, одночасно є солідарним боржником ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_3 , тобто спадкоємцем за законом першої черги. В даному випадку заявник не може відповідати за зобов'язаннями основного боржника в обсязі, зазначеному в зобов'язанні, тобто у виконавчому документі. Оскільки згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. З матеріалів справи та з заяви вбачається заінтересована особа ТОВ «Інвестмент Юніон» це вже другий набувач права на стягнення заборгованості за кредитним договором. Перший - ТОВ «Фінанс Проперті Групп» звертався з заявою до суду про видачу дублікату виконавчого листа, однак йому було відмовлено з огляду на пропуск строку звернення його до виконання. Отже на його представника думку, вбачається, що на даний час у виконавчому провадженні №48467454 знаходиться виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , який помер та ОСОБА_2 . З цих підстав просив задовольнити вимоги заяви.
-представник заінтересованої особи ТОВ «Інвестмент Юніон» Іваницьких Ю.В. в судове засідання не прибула. В черговий раз надіслала заяву про відкладення судового засідання в зв'язку з її зайнятістю в судовому процесі у Львівському апеляційному суді (а.с.105-106)
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, пояснення сторін по справі, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви за наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, Держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).
Частинами 1-3 статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, заява № 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, заява № 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі «Бурдов проти Росії» (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002 року, «Ясюнієне проти Литви» (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суд уз прав людини від17.05.2005 року у справі Чижов проти України, заява № 6962/02, зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Положеннями ч. 2 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання)
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 по справі № 755/388/15-ц).
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01.07.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» у зв'язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Разом з цим, судовим розглядом встановлено, що:
Болградським районним судом Одеської області 04.03.2012 постановлено заочне рішення по справі № 1507/218/2012 та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором ОД21/01/2008/840-К/05 від 17 січня 2008 року в розмірі 335371.75 гривен станом на 01 листопада 2011 року, з яких:
- заборгованість по кредиту 197 614.54 гривень;
- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом 76 447.82 гривень;
- пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу 40489.42 гривень;
- штраф 20 819.97 гривень та суму судового збору 2823.00 гривень (а.с.10-12).
На виконання вказаного заочного рішення суду було видано два виконавчих листа:
- щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , на підставі якого було відкрито виконавче провадження №54543883 в Ізмаїльському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.9);
- щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , на підставі якого було відкрито виконавче провадження №48467454 в Болградському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
27.04.2021 ухвалою Болградського районного суду Одеської області по справі № 1507/218/2012 провадження №6/497/24/2021, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», заінтересовані особи Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Болградський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання - задоволено частково.
Замінено вибулу сторону виконавчого провадження стягувана Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (код ЄДРПОУ 41487593, місцезнаходження: 61001, м. Харків, площа Павлівська, буд. 5) у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 14 березня 2012 року по цивільній справі № 1507/218/2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОД21/01/2008/840-К 05 від 17.01.2008 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».
В частині вимог щодо поновлення строків для пред'явлення виконавчого документу до виконання, та видачі дубліката виконавчого документу відмовлено (а.с.14-21).
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 15.11.2024 у справі №1507/218/2012, провадження № 6/497/86/24, замінено стягувача сторону у виконавчому провадженні Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (код ЄДРПОУ 41487593; 61003, м. Харків, пров. Подільський, буд.15, кв.15) на його правонаступника ТОВ «Інвестмент Юніон» (код ЄДРПОУ 42425653; 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд. 10-А, оф. 212) (а.с.22-29).
Даний виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні Болградського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального УМЮ (м. Одеса) у ВП № 48467454 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Болградським районним судом Одеської області у цивільній справі №1507/218/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором № ОД21/01/2008/840-К 05 від 17.01.2008 року заборгованості в розмірі 335 371,75 гривень.
Боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 24.07.2018 року (а.с.30), та з цих підстав заявник вважає, що її обов'язок як поручителя припинився.
При цьому, заявник посилається на положення статті 559 Цивільного кодексу України та окремі постанови Верховного Суду, зокрема у справі №426/5533/17, стверджуючи, що після смерті боржника та за відсутності спадкоємців, вона не несе відповідальності за кредитним договором.
Заявник ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , який зареєстрований 31.05.1981 року в Городненській сільській раді Болградського району Одеської області, актовий запис №25, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 (а.с.75).
Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 3.93 га, розташована на території Баннівської сільської ради Болградського району Одеської області та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
За заявою спадкоємців померлого: - дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_6 заведено спадкову справу №154/2024. Між спадкоємцями укладено договір про поділ спадщини від 05.09.2024 року. Свідоцтва про право на спадщину нотаріусом не було видано, разом з цим постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтв спадкоємцям також відсутня (а.с.89-104).
Суд розцінює критичного доводи заявника ОСОБА_2 , оскільки вони не ґрунтуються на належному тлумаченні норм матеріального права з огляду на наступне.
Частина 1 ст.559 ЦК України передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Водночас зобов'язання не припиняється у зв'язку зі смертю боржника. Згідно зі ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника лише у випадках, коли воно є нерозривно пов'язаним з особою боржника. У даному випадку це майнове зобов'язання, яке переходить до спадкоємців (ст. 1282 ЦК України). Жодних змін у зобов'язанні без згоди поручителя, які б призвели до збільшення обсягу відповідальності, не відбулося. Заочним рішенням суду від 14.03.2012 по справі № 1507/218/2012 визначено обсяг зобов'язань, і з того часу він не змінювався. Таким чином, підстав для застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України - немає.
Частина 2 статті 559 ЦК України регулює ситуацію, коли кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. У даній справі відмова кредитора від прийняття виконання зобов'язання відсутня, як і сам факт пропозиції такого виконання з боку боржника або заявниці. Відтак, положення частини 2 також не підлягають застосуванню.
Щодо частини 3 статті 559 ЦК України, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу без згоди поручителя. Водночас: жодного переведення боргу на іншу особу не відбулося. Отже, ч.3 ст.559 ЦК України також не застосовується.
Щодо частини 4 статті 559 ЦК України. Ця частина передбачає припинення поруки у разі закінчення строку дії поруки або відсутності звернення до суду протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язання. Водночас у кредитному договорі (а також договорі поруки) не встановлено строку дії поруки, тому слід керуватися умовами, передбаченими законом пунктами 3.2.10 - 3.2.12 кредитного договору передбачено, що порука припиняється у разі повного виконання зобов'язання, однак станом на сьогодні рішення суду про стягнення боргу не виконано. Позов до поручителя був пред'явлений належним чином, що підтверджується заочним рішенням Болградського районного суду від 14.03.2012. Отже, трирічний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, не пропущено, і порука не може вважатися припиненою з цих підстав.
Таким чином, жодна з підстав, передбачених ч.1 - ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Наявне заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 14.03.2012 року, яке не скасоване і не змінене, підтверджує чинність зобов'язання поручителя ОСОБА_2 перед кредитором.
А відтак, аргументи заявника ОСОБА_2 не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права та суперечать усталеній судовій практиці.
Щодо правових висновків Верховного Суду, на які посилається заявник ОСОБА_2 , та їх не релевантності до справи, яка наразі розглядається
Так, заявник посилається на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 426/5533/17 як на підставу припинення поруки. Водночас така правова позиція є помилковою, оскільки фактичні обставини у наведеній справі не співвідносяться з обставинами даної справи, а правова позиція Верховного Суду навпаки свідчить про продовження дії поруки. У зазначеній постанові Верховний Суд досліджував ситуацію, коли відповідальність поручителя була поставлена під сумнів у зв'язку з підвищенням процентної ставки за кредитом, що, на думку апеляційного суду, відбулося без згоди поручителя. Однак ВС встановив, що умови кредитного договору передбачали таку можливість (автоматичне збільшення ставки у разі прострочки), і поручитель, укладаючи договір поруки, заздалегідь погодився з такими умовами. Тому Суд дійшов висновку, що підстав для припинення поруки немає.
Натомість у даному випадку:
-жодних змін умов кредитного договору чи зобов'язання, що могли б збільшити відповідальність поручителя, не відбувалося;
-рішення суду, яким була визначена сума заборгованості, винесене ще у 2012 році і з того часу не змінювалося;
-поручитель не заперечував умов кредитного договору та договору поруки, і жодних порушень її прав не встановлено.
Таким чином, обставини справи №426/5533/17, на яку посилається заявник ОСОБА_2 суттєво відрізняються від обставин цієї справи. Більше того, правова позиція Верховного Суду лише підтверджує, що порука не припиняється за відсутності змін зобов'язання без згоди поручителя, а також за умов, коли поручитель спочатку погодився із можливими наслідками невиконання зобов'язання боржником. Отже, вказане рішення Верховного Суду не підлягає застосуванню, а порука ОСОБА_2 залишається чинною, як і виданий на підставі рішення суду виконавчий лист.
Суд звертає увагу на суттєву процесуальну різницю між обставинами справи, яку розглядав Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі №426/5533/17, та цією справою.
У справі, на яку посилається заявник ОСОБА_2 , питання відповідальності поручителя лише розглядалося в суді - кредитором було пред'явлено позов до поручителя, але судове рішення ще не було ухвалено на момент застосування висновків суду першої інстанції. Тобто на ту дату порука ще не була встановлена рішенням суду, а лише оцінювалася.
Тоді як в даній справі ситуація кардинально інша:
- факт існування поруки вже підтверджено заочним рішенням суду від 14.03.2012, яке набрало законної сили;
- на його підставі видано виконавчий лист;
- порука поручителя не лише не оспорювалася, а й є виконуваним обов'язком, визначеним у судовому порядку.
Отже, стадії судового процесу у справах - принципово різні, а тому наведена постанова Верховного Суду не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цій справі.
Заявник ОСОБА_2 також посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-1599цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц (провадження №14-70цс19).
Водночас застосування зазначених висновків до цієї справи є необґрунтованим і юридично хибним з огляду на наступе.
Так, заявник ОСОБА_2 посилається на постанову Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №426/5533/17 як на підставу припинення поруки.
Водночас така правова позиція є помилковою, оскільки фактичні обставини у наведеній справі не співвідносяться з обставинами даної справи, а правова позиція Верховного Суду навпаки свідчить про продовження дії поруки.
У зазначеній постанові Верховний Суд досліджував ситуацію, коли відповідальність поручителя була поставлена під сумнів у зв'язку з підвищенням процентної ставки за кредитом, що, на думку апеляційного суду, відбулося без згоди поручителя. Однак ВС встановив, що умови кредитного договору передбачали таку можливість (автоматичне збільшення ставки у разі прострочки), і поручитель, укладаючи договір поруки, заздалегідь погодився з такими умовами. Тому Суд дійшов висновку, що підстав для припинення поруки немає.
Натомість у цій справі:
- жодних змін умов кредитного договору чи зобов'язання, що могли б збільшити відповідальність поручителя, не відбувалося;
- рішення суду, яким була визначена сума заборгованості, винесене ще у 2012 році і з того часу не змінювалося;
-поручитель не заперечував умов кредитного договору та договору поруки, і жодних порушень її прав не встановлено.
Таким чином, обставини справи №426/5533/17, на яку посилається заявник, суттєво відрізняються від обставин цієї справи. Більше того, правова позиція Верховного Суду лише підтверджує, що порука не припиняється за відсутності змін зобов'язання без згоди поручителя, а також за умов, коли поручитель спочатку погодився із можливими наслідками невиконання зобов'язання боржником.
Отже, вказане рішення Верховного Суду не підлягає застосуванню, а порука ОСОБА_2 залишається чинною, як і виданий на підставі рішення суду виконавчий лист.
Суд вертає увагу на суттєву процесуальну різницю між обставинами справи, яку розглядав Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 426/5533/17, та цією справою.
У справі, на яку посилається заявниця, питання відповідальності поручителя лише розглядалося в суді - кредитором було пред'явлено позов до поручителя, але судове рішення ще не було ухвалено на момент застосування висновків суду першої інстанції.
Тобто на ту дату порука ще не була встановлена рішенням суду, а лише оцінювалася. У нашому ж випадку ситуація кардинально інша:
-факт існування поруки вже підтверджено заочним рішенням суду від 14.03.2012, яке набрало законної сили;
-на його підставі видано виконавчий лист;
-порука поручителя не лише не оспорювалася, а й є виконуваним обов'язком, визначеним у судовому порядку.
Отже, стадії судового процесу у справах, принципово різні, а тому наведена постанова Верховного Суду не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цій справі.
Щодо постанови ВСУ від 03.02.2016 у справі №6-1599цс15. Ця постанова стосується моменту оцінки дії поруки у судовому процесі, коли суд лише вирішує питання про стягнення з поручителя. Там дійсно зазначено, що позов про припинення поруки не є обов'язковим - суд повинен сам перевірити наявність підстав для стягнення.
Однак у даній справі питання про відповідальність поручителя вже вирішено судом у 2012 році - ухвалено заочне рішення, яке не оскаржене та набрало законної сили.
Це означає, що відповідальність поручителя вже визнана судом, а не оцінюється вперше, як у наведеній постанові. Тож ця правова позиція не має жодного впливу на чинність вже ухваленого рішення та виданого виконавчого листа.
Щодо постанови ВП ВС від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц. Ця постанова стосується частини четвертої статті 559 ЦК України, яка регулює строки дії поруки у випадках, коли зобов'язання підлягає виконанню періодичними платежами. Верховний Суд вказав, що у таких випадках порука припиняється через шість місяців після строку кожного періодичного платежу, якщо до поручителя не було пред'явлено вимогу.
У даній справі ситуація є принципово іншою:
-порука вже була реалізована у формі судового рішення у 2012 році, і строк пред'явлення вимог до поручителя - не пропущений;
-кредитор пред'явив позов до поручителя вчасно, що й підтверджено відповідним судовим актом;
-немає підстав застосовувати шестимісячний строк з ч.4 ст.559 ЦК, оскільки вимоги до поручителя вже задоволено судом, і подальші виконавчі дії здійснюються в межах рішення.
Таким чином, наведені заявницею постанови Верховного Суду не спростовують чинність судового рішення від 14.03.2012 і не свідчать про припинення поруки.
Зобов'язання після смерті боржника не припиняється для заявниці.
Згідно з ст. 608 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зі смертю боржника лише якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою боржника. Проте, майнові зобов'язання (в тому числі кредитні) до таких не належать, тому вони переходять до спадкоємців (ст. 1218, 1282 ЦК України).
Порука забезпечує зобов'язання, а не конкретну особу. Суть поруки - забезпечити виконання зобов'язання, незалежно від того, хто його виконує. Смерть основного боржника не змінює самого зобов'язання. Відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором на рівні з боржником, поки зобов'язання не виконано.
Якщо зобов'язання не припинене (а воно не припинене, бо є рішення суду і не відбулося погашення боргу або його анулювання), то і порука продовжує діяти. Рішення суду від 14.03.2012 вже встановило обов'язок поручителя - від цього моменту діє виконавчий механізм, а не нова оцінка дії поруки.
Заочне рішення про стягнення заборгованості винесене до смерті боржника (позичальника).Так, оскільки є судове рішення про стягнення боргу з поручителя, то його зобов'язання за договором поруки не припиняються автоматично зі смертю боржника. Зобов'язання поручителя перед кредитором зберігаються у межах рішення суду, навіть якщо боржник помер.
Станом на тепер справа перебуває на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а не на стадії судового розгляду при пред'явленні позову про стягнення боргу.
Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області встановлено факт існування солідарного боргу за кредитним договором, зокрема з боку поручителя - ОСОБА_2 . Виконавчий лист було видано на законних підставах та відкрите виконавче провадження, яке наразі є чинним.
У свою чергу, правові висновки, на які посилається заявниця, стосуються випадків, коли суд тільки оцінює, чи існує порука, під час розгляду позову до поручителя. Тобто йдеться про початкову стадію судового процесу, де суд встановлює, чи виникло зобов'язання у поручителя і чи не припинилося воно, зокрема, у зв'язку з закінченням строку дії поруки або зміною основного зобов'язання.
Проте, у справі яка розглядається:
-порука вже була оцінена судом, і зобов'язання поручителя встановлено рішенням;
-виконавче провадження відкрито, виконавчий лист чинний;
-питання щодо припинення поруки не може переглядатися повторно у формі заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, на стадії виконання судового рішення поручитель не має процесуальної можливості усунути себе від відповідальності шляхом переоцінки дії ст.559 ЦК України. Такі заперечення могли бути предметом судового розгляду на момент розгляду справи по суті, але не після набрання рішенням законної сили.
Втім, закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
У той же час, матеріали даної справи не містять доказів погашення заборгованості за договором, що стягнута з поручителя заочним рішенням суду.
Відтак, за відсутності доказів сплати заборгованості кредитної заборгованості або припинення грошового зобов'язання за іншою законною підставою, відсутні правові підстави для припинення поруки.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку:
1) якщо його було видано помилково;
2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
-видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
-коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
-видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
-помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
-видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
-пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, унеможливлює досягнення мети правосуддя - ефективного захисту порушеного права. Крім того, виконавче провадження є завершальним етапом судового розгляду справи, на якому забезпечується реальне виконання судового акта. Його блокування або припинення у ситуації, коли зобов'язання боржника підтверджене судовим рішенням і поручитель зобов'язаний солідарно - суперечить принципам верховенства права, правової визначеності та справедливості. У зв'язку з цим, ухилення від виконання судового рішення за формальними посиланнями на смерть боржника без правонаступництва та відсутність переведення боргу, є неприпустимим та таким, що підриває засади правової держави.
У даній справі відсутні будь-які з передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
А саме:
1) виконавчий лист видано на підставі чинного, нескасованого судового рішення, яке набрало законної сили ще 14.03.2012 року. Помилки в його видачі судом - не встановлено.
2) обов'язок поручителя не припинився, оскільки:
-зобов'язання за кредитним договором не виконано;
- порука не припинена відповідно до ст. 559 ЦК України;
- смерть основного боржника не є підставою для припинення поруки;
- строк дії поруки не закінчився, а вимоги до поручителя були пред'явлені належним чином;
- виконавче провадження відкрите, дії в ньому здійснюються.
3) одного добровільного виконання зобов'язання ні боржником, ні поручителем не відбулося, що підтверджується відсутністю погашення суми, визначеної у рішенні суду.
4) фактичного переведення боргу на іншу особу не відбулося, оскільки спадкоємці відсутні.
Отже, обов'язок боржника, визначений судовим рішенням, існує у повному обсязі, не припинений і підлягає примусовому виконанню.
Заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 258-260, 432 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу
Повний текст судового рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Суддя С.В.Кодінцева