Справа №592/17420/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Литовченко О. В.
Номер провадження 33/816/330/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
10 жовтня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю. М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/17420/24 за апеляційною скаргою захисника КУЗЬМІНА Є. О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Кузьміна Є. О.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат КУЗЬМІН Є. О. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки справа розглянута без участі ОСОБА_2 , відеозапис не є безперервним, відсутні докази того, що поліцейські зупинили ОСОБА_2 під час керування т/з, відсторонений від керування т/з він не був.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 14.10.2024 о 00:13 в м. Суми вул. Засумська, 56, водій ОСОБА_2 керував т/з Jeep, д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку з використанням спеціального технічного пристрою Alcotest Drager 7510, результат 0,65 проміле, тест № 241 від 14.10.2024, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Вислухавши доводи захисника Кузьміна Є. О., який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 248, ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення разом із додатками надійшов до суду першої інстанції 18.10.2024, а судовий розгляд вперше був призначений на 28.10.2024.
28.10.2024 ОСОБА_2 та його захисник Кузьмін Є. О. подали клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.
Наступне судове засідання було призначено на 04.11.2024. Цього дня захисник Кузьмін Є. О. подав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю в розгляді іншої судової справи. Від ОСОБА_2 04.11.2024 також надійшло клопотання відкладення судового розгляду через те, що захисник не може брати участь з наведеної вище підстави, а сам ОСОБА_2 не бажав здійснення розгляду справи без участі захисника.
Суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що судове засідання по іншій справі, на яке захисник посилався як на причину відкладення, було призначене пізніше, ніж справа відносно ОСОБА_2 , а також розпочиналося на 5 хв. пізніше.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому суддею суду першої інстанції не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008), ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».
Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП, виходячи із основних (загальних) засад судочинства, закріплених в Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки від нього та його захисника надійшли клопотання про відкладення судового засідання з обгрунтованням відповідних підстав, що унеможливлювало здійснення розгляду справи без його участі 04.11.2024, так як до цього судове засідання відкладалося лише один раз. При цьому суд першої інстанції не був обмежений процесуальними строками накладення стягнення (ст. 38 КУпАП), тому залишення без задоволення клопотання захисту не відповідало завданням КУпАП, внаслідок чого рішення судді підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права (ст. 268 КУпАП), а апеляційна скарга задоволенню у цій частині.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи установлено, 14.10.2024 о 00:13 в м. Суми вул. Засумська, 56, ОСОБА_2 керував т/з Jeep, д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР, що крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 808490 від 14.10.2024, об'єктивно підтверджується доказами в справі, а саме:
- відеозаписами з технічних засобів поліцейських, якими підтверджуються обставини керування т/з ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, проходження водієм огляду на місці зупинки т/з, результат огляду, який останній спочатку заперечив, але потім погодився з ним, складення протоколу та ознайомлення з його змістом ОСОБА_2 ;
- роздруківкою показників огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, проведеного 14.10.2024, результат тесту - 0,65 0/00, підписаний останнім;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у водія ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, результат огляду - 0,65 0/00. З результатом ОСОБА_2 був згоден.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі про адміністративне правопорушення посилання на порушення ОСОБА_2 п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Згідно визначеної процедури огляд, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Відеозаписи подій наведеного вище правопорушення є об'єктивними доказами у справі і не залежать від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з.
Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали адміністративні матеріали, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється, тому виявлення факту керування ним т/з у стані алкогольного сп'яніння в порушення імперативних вимог п. 2.9а ПДР цілком логічно завершилось складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейськими при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху. При цьому вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - керування т/з у стані алкогольного сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.9а і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з у стані алкогольного сп'яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність доказів того, що поліцейські зупинили т/з під керуванням ОСОБА_2 , то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наведеними вище відеозаписами.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість вказаних вище відеозаписів через їх не безперервність не заслуговують на увагу, оскільки КУпАП не містить будь-яких заборон з цього приводу, сам відеозапис містить усі суттєві обставини, що підлягають з'ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді, зокрема 1) керування особою т/з; 2) вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння; 3) проходження особою огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з; 4) згода з результатом огляду.
Тобто, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), тому доводи апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був відсторонений від керування т/з, оскільки з наявної в матеріалах справи розписки вбачається, що він власноруч зазначив про те, що не буде керувати т/з.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп'яніння, оскільки будь-який обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі допустимих доказів.
З огляду на викладене, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини, вважає, що ОСОБА_2 як водій т/з порушив вимоги п. 2.9а ПДР і відповідно вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому після скасування постанови судді суду першої інстанції останнього необхідно визнати винним у вчиненні цього правопорушення і накласти на нього стягнення, установлене санкцією цієї норми закону у виді штрафу з позбавленням права керування т/з, а також стягнути одночасно на користь держави судовий збір з урахуванням положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника КУЗЬМІНА Є. О. задовольнити частково.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2024 відносно ОСОБА_3 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
На підставі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
На підставі ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягнути:
- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;
- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов