Справа № 127/25907/25
Провадження № 33/801/1055/2025
Категорія: 331
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М.
Доповідач: Оніщук В. В.
27 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Луцишина О.П., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мазая Віталія Миколайовича - на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн, у дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 14 серпня 2025 року о 02 год 18 хв в м. Вінниця по вул. Київська, 175, громадянин ОСОБА_1 відмовився виконувати законну вимогу поліцейського, а саме не надав посвідчення водія та відмовився вийти з автомобіля, чим вчинив злісну непокору вимозі поліцейського та вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 та його захисник подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просили її скасувати, а провадження у справі за ст. 185 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних скарг посилаються на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , при цьому він не був повідомлений про розгляд справи належним чином, оскільки повістку до суду на 27 серпня 2025 року отримав лише 29 серпня 2025 року.
Окрім того суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 відмовився виконувати законну вимогу поліцейського, а саме не надав посвідчення водія та відмовився вийти з автомобіля, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, хоча слід зазначити, що ОСОБА_1 самостійно вийшов з автомобіля, що підтверджується з відео бодікамер поліцейських.
Також до апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, обґрунтоване тим, що вперше апеляційна скарга була подана у межах строку оскарження постанови суду першої інстанції, однак була повернута постановою апеляційного суду від 16 вересня 2025 року.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Мазай Віталій Миколайович апеляційні скарги підтримав з посиланням на викладені у них підстави та надав відповідні пояснення.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Оскаржувана постанова винесена судом 27 серпня 2025 року.
Вперше апеляційна скарга була подана захисником 08 вересня 2025 року (а. с. 13-24), однак була повернута апеляційним судом 16 вересня 2025 року у зв'язку із ненаданням адвокатом доказів повноважень на захист ОСОБА_1 (а. с. 27).
Вдруге апеляційна скарга подана 30 вересня 2025 року (а. с. 38-52).
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положеннями ч. 7, 8 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як встановлено із матеріалів справи, що у порушення вказаної норми закону, справа була розглянута судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , який до того ж не був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 27 серпня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому повістки лише 28 серпня 2025 року (а. с. 12).
Вказана обставина, на переконання апеляційного суду, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови у справі.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 від 14 серпня 2025 року № 492462, 14 серпня 2025 року о 02 год 18 хв у м. Вінниця по вул. Київській, 175, громадянин ОСОБА_1 відмовився виконувати законну вимогу поліцейського, а саме не надав посвідчення водія та відмовився вийти з автомобіля, чим вчинив правопорушення, передбачене 185 КУпАП.
Згідно із рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Пшеничка В.: «під час несення служби в складі наряду Юнкер-251 спільно з капралом поліції Кравчук Д. В та рядовим поліції ОСОБА_2 14.08.2025 близько 02 год 20 хв в м. Вінниця по вул. Київська 175 під час перевірки документів у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_1 . Під час перевірки документів було встановлено, що вищевказаний громадянин перебуває в активному розшуку, як «Ухилянт» від 03.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зв'язавшись із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 останні повідомили, що вищевказаний громадянин потребує доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після чого гр. ОСОБА_3 відмовився виконувати закону вимогу поліцейського, а саме: пред'являти посвідчення водія та виходити з ТЗ, тому було прийнято рішення гр. ОСОБА_1 було затримано о 02 год 24 хв та о 02 год 38 хв було повідомлено правову вторинну допомогу за номером телефону НОМЕР_1 прийняв ОСОБА_4 та було доставлено до с. Бохоники ІНФОРМАЦІЯ_6 де на нього було складено протокол за ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП, номер3232 після чого останнього о 04 год 42 хв було звільнено. Відносно гр. ОСОБА_3 було винесено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №5475322 та складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП серії АПР18 №492462 і протокол АЗ 098515. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №470732, №472302» (а. с. 2).
На виконання постанови апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, якою було задоволено клопотання захисника Бадьори І. В. про витребування доказів, Управління патрульної поліції у Вінницькій області надало протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 098515 від 14 серпня 2025 року та відеозаписи із технічних засобів відеозапису № 472302, 470732, на яких зафіксовано обставини щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2025 року АПР18 № 492462 за ст. 185 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії АЗ № 098515 від 14 серпня 2025 року громадянин ОСОБА_1 був доставлений у службове приміщення Війкової лікарської комісії с. Бохоники, 7 км Гніванського шосе 14 серпня 2025 року о 02 год 24 хв у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1, 185 КУпАП, для припинення адміністративного правопорушення, складення адміністративних матеріалів. Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився (а. с. 64).
На відеозаписах із нагрудних камер поліцейських зафіксовано як о 02 год 22 хв поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 , що працівники поліції зобов'язані доставити його на ВЛК, у зв'язку із перебуванням у розшуку ТЦК, тому неодноразово заявляють ОСОБА_1 вимогу вийти із транспортного засобу. ОСОБА_1 відмовляється. О 02 год 24 хв працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про його адміністративне затримання, водночас ОСОБА_1 намагається самовільно залишити місце події на автомобілі. Згодом ОСОБА_1 о 02 год 30 хв таки виходить із автомобіля, після чого доставляють його на ВЛК.
О 04 год 50 хв працівники поліції ознайомлюють ОСОБА_1 зі складеним протоколом за ст. 185 КУпАП. ОСОБА_1 ставить підписи у протоколі, зазначає, що пояснення надасть у суді.
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Частинами другою, четвертою, шостою статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за статтею 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Так, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків.
Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок та діють від імені держави.
Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.
Відповідальність за статтею 185 КУпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких як перебування працівника поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Як чітко вбачається із відеозапису, працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 під час комендантської години. У ході спілкування працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку ТЦК та роз'яснено йому, що працівники поліції зобов'язані доставити його на ВЛК. У зв'язку із цим ОСОБА_1 неодноразово було заявлено вимогу вийти із транспортного засобу, які той проігнорував своєю бездіяльністю та намаганням самовільно залишити місце події на автомобілі.
У результаті відносно ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 126, 185, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно із положеннями ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Викладене дає підстави для висновку про те, що вимога працівників поліції до ОСОБА_1 вийти з автомобіля для доставки до ТЦК та складення протоколу за ст. 210-1 КУпАП була законною.
Проте як встановлено із матеріалів справи, на таку законну неодноразову вимогу поліцейських ОСОБА_1 свого обов'язку не виконав та не вийшов з автомобіля, натомість намагаючись самовільно поїхати з місця події.
Такі обставини свідчать про те, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають підстави для висновку поза розумним сумнівом про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. При цьому, на переконання апеляційного суду, виконання ОСОБА_1 вимоги вийти з автомобіля у подальшому не спростовує факту попереднього невиконання законної вимоги поліцейського.
Водночас апеляційний суд не вбачає підстав для інкримінування ОСОБА_1 непред'явлення посвідчення водія як об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, адже такі дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за що на ОСОБА_1 було складено відповідну постанову серії ЕНА №5475322.
Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 14 серпня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом. Твердження скаржника про відсутність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення є надуманими та безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Протокол серії АПР18 № 492462 був складений 14 серпня 2025 року, а тому на момент розгляду справи апеляційним судом тримісячний строк накладення адміністративного стягнення не закінчився.
Санкцією ст. 185 КУпАП передбачене адміністративне стягнення у виді накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На підставі викладеного, діючи у відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, апеляційний суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того відповідно до вимог статті 40 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який згідно із ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» становить 3 028 грн.
Таким чином, у зв'язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2025 року.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мазая Віталія Миколайовича - задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,80 грн (шістсот п'ять грн 80 коп) судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук