Справа №751/7322/25
Провадження №1-кп/751/335/25
27 жовтня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12025270340001679 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, 2017 року народження, офіційно не працевлаштованого, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого до затримання за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше судимого: - вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 червня 2010 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання зі встановленням іспитового строку тривалістю
2 роки; - вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від
09 серпня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; - вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; - вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2020 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці; - вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 лютого 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1
ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 днів; - вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2025 року звільненого умовно-достроково від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом на строк 5 років 7 місяців 24 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190,
ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
У кінці березня 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з сумки мобільний телефон марки «Honor X6a» в корпусі чорного кольору, RAM 4 GB, ROM 128 GB, вартістю 3 669 гривень 53 копійки, з карткою пам'яті марки «Hoco», об'ємом 64 GB, вартістю 281 гривня 51 копійка та сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» зі стартовим пакетом «VodafoneTurbo 125» вартістю 270 гривень, що належать
ОСОБА_10 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4 221 гривня 04 копійки.
Крім того, 02 червня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 в квартирі за адресою:
АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи повторно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з гаманця, який знаходився в сумці, гроші в сумі 8 000 гривень, що належать ОСОБА_8 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Також, 05 червня 2025 року близько 14 годині 00 хвилин ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння майном, яке належить його співмешканці ОСОБА_8 , користуючись довірливими відносинами з останньою, заснованих на тривалих особистісних стосунках, зловживаючи довірою, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_8 її мобільний телефон марки «Infinix SMART 7» моделі «Infifnix Х6515» в корпусі чорного кольору, RAM 2 GB, ROM 64GB, вартістю 2 544 гривні 75 копійок з карткою пам'яті марки «Hoco», об'ємом 64 GB, вартістю 266 гривень 70 копійок з прозорим чохлом «ArmorStndartAirForce» вартістю 152 гривні 10 копійок та сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» зі стартовим пакетом «VodafoneTurbo 125» вартістю 270 гривень, не маючи наміру повертати вказане майно, який ОСОБА_8 добровільно передала, тим самим ОСОБА_6 заволодів вказаним майном, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3 233 гривень 55 копійок.
Крім того, 10 червня 2025 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи повторно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з гаманця, який знаходився під подушкою на дивані в житловій кімнаті, гроші в сумі 5 500 гривень, що належать ОСОБА_11 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Також, 20 червня 2025 року приблизно о 15 годині 40 хвилин
ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що згідно Указу Президента України
№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи повторно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з верхньої шухляди тумбочки, на якій стояв телевізор, в житловій кімнаті гроші кошти в сумі 4 800 гривень, що належать ОСОБА_9 , чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 07 липня 2025 року приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що згідно Указу Президента України
№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_11 , яка перебувала в кімнаті вказаної квартири та сиділа на ліжку, а саме притиснув потерпілу руками до ліжка, та з правої кишені халату останньої шляхом ривку відкрито викрав гроші в сумі 4 100 гривень, що належить ОСОБА_11 , чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190,
ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що він проживав за адресою:
АДРЕСА_1 , зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 . Підтвердив, що дійсно на початку червня 2025 року в приміщенні зазначеної квартири він таємно викрав у ОСОБА_8 з гаманця гроші в сумі 8 000 гривень, а також через кілька днів під приводом необхідності здійснення дзвінка взяв у неї мобільний телефон марки «Infinix». Зазначив, що в кінці березня 2025 року до нього в гості в квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , прийшов ОСОБА_10 , у якого він таємно викрав мобільний телефон марки «Honor». Повідомив, що 20 червня 2025 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , він у свого знайомого ОСОБА_9 з тумбочки викрав гроші в сумі 4 800 гривень. Указав на те, що ОСОБА_11 є його тіткою, він інколи приходив до неї за адресою: АДРЕСА_2 , та допомагав по господарству. Підтвердив, що 10 червня 2025 року ввечері був у тітки і таємно викрав з гаманця гроші в сумі 5 500 гривень, а приблизно через місяць силою забрав у неї з халату гроші в сумі 4 100 гривень, при цьому зазначив, що ОСОБА_11 не бив, а лише притримав.
Обвинувачений ОСОБА_6 погодився з переліком викраденого майна і наведеною в обвинувальному акті вартістю цього майна за всіма епізодами вчинених кримінальних правопорушень, а також погодився із вказаними сумами викрадених ним коштів.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що щиро розкаюється у вчиненому і просить його суворо не карати, має намір піти служити до Збройних Сил України і поступово компенсувати всім потерпілим заподіяну шкоду.
Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з'явилися. Потерпілий ОСОБА_10 брав участь у підготовчому судовому засіданні, повідомив суду, що цивільний позов подавати не буде. Потерпіла ОСОБА_11 подала до суду заяву про проведення судового провадження без її участі, цивільний позов не подавала. Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у судовому засіданні
25 вересня 2025 року повідомили, що цивільний позов заявляти не будуть, та подали заяви, у яких просять проводити судове провадження без їх участі та суворо ОСОБА_6 не карати. За таких обставин, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілих.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_6 в межах пред'явленого йому обвинувачення. За встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України (епізоди крадіжок в кінці березня 2025 року майна ОСОБА_10 , 02 червня 2025 року майна
ОСОБА_8 , 10 червня 2025 року майна ОСОБА_11 та 20 червня
2025 року майна ОСОБА_9 ).
Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України (епізод заволодіння 05 червня 2025 року майном ОСОБА_8 ).
Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України (епізод викрадення 07 липня 2025 року майна ОСОБА_11 ).
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами
(ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України) та нетяжким злочином (ч. 2 ст. 190 КК України), конкретні обставини їх вчинення, дані про особу ОСОБА_6 , який неодноразово раніше судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, будучи звільненим умовно-достроково знову вчинив нові умисні корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, з 25 березня 1997 року по 07 квітня 2010 року звертався в амбулаторне психіатричне відділення КНП «Чернігівська психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради з діагнозом: легка розумова відсталість з вираженими емоційно-вольовими порушеннями.
Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_6 повністю визнав свою провину і розкаявся і вчиненому, надавши критичну оцінку своїм вчинкам. Повідомив суду про те, що має намір служити в Збройних Сила України і поступово відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду.
Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав про те, що в ході досудового розслідування він детально розповів про обставини вчинення всіх кримінальних правопорушень, у тому числі в ході проведення слідчого експерименту.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185. ч. 4 ст. 186 КК України, зокрема, за
ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 4
ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Зарахування строку попереднього ув'язнення обвинуваченому
ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81-1 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 71 КК України).
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185,
ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 січня 2025 року ОСОБА_6 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання за вказаним вироком для проходження військової служби за контрактом на строк 5 років 7 місяців 24 дні.
За таких обставин, суд вважає, що остаточне покарання ОСОБА_6 слід призначити підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 квітня 2024 року.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 71, 72, 185, 186, 190 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;
-за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 квітня 2024 року, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_6 зарахувати попереднє ув'язнення з 07 липня 2025 року (момент фактичного затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 3 392 гривні 64 копійки (висновок експерта № 585/25-24 від 24 червня 2025 року) та в сумі 2 968 гривень 56 копійок (висновок експерта № 573/25-24 від 20 червня 2025 року), а всього в сумі 6 361 гривня
20 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-велосипед марки «Start Navigator» залишити ОСОБА_12 за належністю;
-гроші в сумі 1 040 гривень, які поміщено до спеціального пакету WAR 1160204, повернути власнику;
-банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 залишити потерпілій ОСОБА_8 за належністю;
-гроші в сумі 95 гривень, які поміщено до спеціального пакету PSP 2167507, повернути власнику;
-мобільний телефон марки «Infinix SMART 7» моделі «Infifnix Х6515» залишити потерпілій ОСОБА_8 за належністю;
-пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_11 та гаманець жіночий чорного кольору залишити потерпілій ОСОБА_11 за належністю;
-сліди рук, які поміщено до паперових конвертів та опечатано печаткою для довідок № 1 ЧРУП, зберігати в матеріалах досудового розслідування.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1