Справа № 683/1734/25
2/683/1078/2025
21 жовтня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника -
адвоката Віхерко Н.О.
відповідачки ОСОБА_2 та її представника -
адвоката Козака І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/1734/25, 2/683/1078/2025 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Старокостянтинів Хмельницької області померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , легковий автомобіль та грошові кошти.
Зазначає, що вона має право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки є її донькою. Крім того, за життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 19 червня 2006 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, згідно якого житловий будинок заповіла їй, а інше майно - заповіла її сестрі ОСОБА_2 .
Вказує, що у встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Вважає, що строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки переживала певні матеріальні труднощі, адже її мати перед смертю тяжко хворіла, тому вона здійснювала за нею догляд, матеріально утримувала її та лікувала за свій рахунок, а в подальшому здійснила поховання матері. Крім того, вона сама хворіє, а смерть матері призвела до погіршення її стану здоров'я, через що вона змушена була постійно звертатись за медичною допомогою та лікуватись. Також просить врахувати, що їй невідомо було про наявність заповіту, а про його існування вона дізналась лише у травні 2025 року при зверненні до нотаріуса, після чого знайшла заповіт у будинку матері.
Зазначені обставини стали для неї об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Також просить врахувати, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою за заявою її сестри ОСОБА_2 , яка не повідомила нотаріусу про наявність іншого спадкоємця, а нотаріус, у свою чергу, не виконав вимоги ст.63 Закону України «Про нотаріат» та не повідомив її, як іншого спадкоємця, про відкриття спадщини.
Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить позов задовольнити. Пояснила, що за життя їхні з відповідачкою батьки розпорядились таким чином, що старий житловий будинок по АДРЕСА_1 обіцяли їй, бо для ОСОБА_2 побудували новий житловий будинок. Більше 20 років вона знала, що житловий будинок буде належати їй. Вказує, що вона проживала разом із матір'ю, доглядала її, лікувала, а після смерті матері - здійснила її поховання. Смерть матері сильно вплинула на неї, в зв'язку із чим вона переживала глибокі душевні страждання. Крім того, вона перебувала у матеріальній скруті та не мала коштів для оформлення спадщини. Також вона постійно хворіла, однак на лікарняному не перебувала, оскільки працює вчителем у школі та не могла залишити учнів. Також пояснила, що вона спланувала для себе, що коли відправить учнів на канікули, то тоді піде до нотаріуса. Про те, що заяву про прийняття спадщини потрібно подати у шість місяців з часу відкриття спадщини, їй не було відомо. У травні 2025 року вона пішла до нотаріуса писати заяву про прийняття спадщини, де дізналась про наявність заповіту. Після чого вона знайшла заповіт у будинку матері.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Віхерко Н.О. просить позов задовольнити. Вказує, що ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини після смерті матері з поважних причин, оскільки переживала матеріальні труднощі, постійно хворіла, зверталась за медичною допомогою, а також вона була впевнена, що будинок належить їй на підставі заповіту і вона ним користувалась.
Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечила, посилаючись на те, що ОСОБА_1 після смерті матері не хворіла, постійно ходила на роботу, працювала на городі та у садку, доглядала домашні тварини, які тримає на території будинковолодіння їхньої матері. Вказує, що у ОСОБА_1 не було жодних перешкод подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Зазначає, що вона нічого не знала про заповіт, а тому подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері за законом. Також вона вказала нотаріусу, що іншим спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 .
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Козак І.О. просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не навела жодних підстав, які б об'єктивно перешкоджали їй у строк подати заяву про прийняття спадщини. Так, ОСОБА_1 знала про смерть матері, здійснювала разом із ОСОБА_2 її поховання, знала що вона є донькою померлої та її спадкоємицею по закону. Тому, посилання позивачки на те, що вона не знала про наявність заповіту, у даному випадку, не є підставною для поновлення пропущеного строку. Крім того, позивачкою не надано доказів, що вона хворіла, а наявність у неї гіпертонічної хвороби не перешкоджало їй ходити на роботу, їздити на велосипеді, обробляти земельну ділянку. Наявність цієї хвороби не було перешкодою для звернення до нотаріуса. Також не є поважною причиною і посилання позивачки на матеріальні труднощі, оскільки подача заяви про прийняття спадщини не потребує сплати коштів.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Старокостянтинів Хмельницької області померла ОСОБА_3 , яка для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була матір'ю.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , легковий автомобіль та грошові вклади.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 19 червня 2006 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Сарело Т.П., за змістом якого належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_4 , а автомобіль марки М-2140, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та грошові вклади - заповіла ОСОБА_2 .
На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 .
12 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №91/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
У вказаній заяві ОСОБА_2 вказала, що крім неї, спадкоємицею за законом є донька померлої - « ОСОБА_4 »
Позивачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавицею ОСОБА_3 не проживала і у визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, який закінчився 20 квітня 2025 року, із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не зверталась.
Лише 06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , однак листом №829/01-16 від 06 червня 2025 року, направленим на ім'я ОСОБА_1 за підписом державного нотаріуса Заворотної Т.В., позивачку було повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена за заявою іншої спадкоємиці, та зазначено, що до цього часу заява про прийняття спадщини від неї до нотаріальної контори не надходила, разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини вона постійно не проживала, тому вона вважається спадкоємцем, який не прийняв спадщину.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Виходячи з вищевикладеного, можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, як результат, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
Виникнення у нього права на спадкування за законом залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, базуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріуса і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець є таким, що прийняв спадщину, якщо він подав нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини і той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2025 року у справі № 496/6349/22.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавицею ОСОБА_3 постійно не проживала, а також у визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини (з 20 жовтня 2024 року по 20 квітня 2025 року) не зверталась до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі №750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , посилаючись на його пропуск із поважних причин. Зазначала, що у встановлений законом строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, оскільки вона була морально пригнічена смертю матері, перебувала у скрутному матеріальному становищі, постійно хворіла на гіпертонічну хворобу, яка час від часу загострювалась, що змушувало її звертатись за медичною допомогою, а також через те, що їй не було відомо про заповіт матері.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Так, позивачка ОСОБА_1 вказує, що строк на прийняття спадщини вона пропустила через матеріальну скруту та відсутність коштів, необхідних для оформлення спадщини.
Однак, звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не потребує від спадкоємця матеріальних затрат, тому вказану обставину суд визнає не поважною причиною пропуску позивачкою строку на прийняття спадщини.
При цьому, суд враховує подібні висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та інших, згідно яких суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Також не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини перебування в депресії у зв'язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи і доводи ОСОБА_1 про неможливість вчасно звернутись до нотаріуса через хворобу та погіршення стану здоров'я.
Так, за даними виписки із медичної картки ОСОБА_1 , яка видана 06 червня 2025 року лікарем ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у сімейного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби з частими гіпертонічними кризами, хронічного ларингіту з частими загостреннями. З 24 жовтня 2024 року у ОСОБА_1 мало місце загострення хронічного ларинготрахеїту. З 03 березня 2025 року по 08 березня 2025 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з приводу ГРВІ. 17 березня 2025 року у неї був кризовий перебіг у зв'язку із гіпертонічною хворобою.
Крім того, ОСОБА_1 також зверталась за медичною допомогою вже після того, як закінчився строк на подачу заяви про прийняття спадщини, зокрема 23 квітня 2025 року - до лікаря - травматолога з приводу укусу собаки, з 07 травня 2025 року у зв'язку із гіпертонічною хворобою вона перебувала на амбулаторному лікуванні до 23 травня 2025 року.
Отже, у межах строку на прийняття спадщини у період з 20 жовтня 2024 року по 20 квітня 2025 року ОСОБА_1 лише п'ять днів у березні 2025 року перебувала на амбулаторному лікуванні.
Увесь інший період ОСОБА_1 не була позбавлена можливості за станом здоров'я особисто звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або направити цю заяву поштою.
При цьому посилання ОСОБА_1 на те, що її вкусила собака, через що вона змушена була лікуватись, не заслуговують на увагу, оскільки із наданих доказів вбачається, що позивачка від укусу собаки лікувалась у період, що виходить за межі строку для прийняття спадщини, а тому ця обставина не свідчить про наявність об'єктивних і непереборних перешкод саме протягом строку для прийняття спадщини.
Також суд бере до уваги і показання свідків сторони позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які спростовують доводи позивачки про те, що через хворобу вона була позбавлена можливості звернутись до нотаріуса.
Зокрема, свідок ОСОБА_6 , який є директором ліцею ім. Рудяка, де на посаді вчителя працює ОСОБА_1 , показав, що після смерті матері ОСОБА_1 перебувала у пригніченому стані,
однак відпрацьовувала уроки, іноді відпрошувалась з роботи через незадовільний стан здоров'я, тоді її підміняли інші вчителі.
Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою померлої ОСОБА_3 , показала, що після смерті матері ОСОБА_1 кожен день приїжджала на велосипеді до будинковолодіння по АДРЕСА_1 , обробляла там земельну ділянку, доглядала за домашньою птицею, часом залишалась ночувати, а зранку на велосипеді їздила на роботу.
Свідок ОСОБА_8 , який перебуває у цивільному шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 , також підтвердив, що після смерті ОСОБА_3 він неодноразово бачив у місті Грігу О.В., яка їздила на велосипеді на роботу.
Отже, досліджені судом докази свідчать про те, що наявні у ОСОБА_1 хвороби, як то гіпертонічна хвороба та хронічний ларингіт, не позбавляли її можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або направити цю заяву поштою.
Що стосується посилання ОСОБА_1 на те, що вона пропустила строк на прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність складеного на її ім'я заповіту, то вказану обставину суд також визнає не поважною причиною пропуску позивачкою строку на подачу заяви про прийняття спадщини, виходячи з наступного.
Позивачка є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 за заповітом та за законом як спадкоємець першої черги.
А тому, навіть у разі незнання про існування заповіту, позивачка як спадкоємець за законом першої черги повинна була вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
Активні дії щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 почала вчиняти після спливу шестимісячного строку, звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою лише 06 червня 2025 року.
Отже, факт усвідомлення позивачкою її права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на її ім'я, за умови невжиття нею жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в неї об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили їй своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Крім цього, суд враховує і ту обставину, що у даній справі існує спір між двома спадкоємцями, а не з територіального громадою. Відповідачка ОСОБА_2 , яка також є спадкоємцем першої черги, прийняла спадщину у встановленому ЦК України порядку, тому поновленням порушених, на переконання позивачки, прав відбудеться втручання у право власності відповідачки, що не відповідатиме принципу пропорційності, а також це призведе до порушення принципу правової визначеності стосовно іншого спадкоємця, який добросовісно реалізувала власні цивільні права.
Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, згідно якого необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Щодо доводів позивачки ОСОБА_1 про неповідомлення її нотаріусом про відкриття спадщини на виконання вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», то суд зважає на таке.
Відповідно до частин 1 та статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Отже, відкриття спадщини - це юридичний термін, що означає настання певних фактів, з якими закон пов'язує виникнення права на спадкування. Це відбувається в день смерті особи або коли її за рішенням суду оголошено померлою. Саме з цим моментом пов'язані важливі аспекти: визначення спадкоємців, строків для прийняття спадщини, складу спадкового майна та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Позивачка ОСОБА_1 знала про смерть матері, здійснювала її поховання, отримала свідоцтво про смерть матері, що свідчить про її обізнаність про відкриття спадщини.
Разом з тим, статтею 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, наведеними правилами передбачено обов'язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Наведені правила не передбачають для нотаріуса обов'язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим. Так само за чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку й обов'язок роз'яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23.
З матеріалів спадкової справи №91/2025, заведеної 12 лютого 2025 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що державний нотаріус Заворотна Т.В. не вчиняла дій щодо сповіщення спадкоємиці ОСОБА_1 про заведення спадкової справи та щодо наявності заповіту, оскільки в матеріалах спадкової справи інформація про місце проживання чи роботи останньої відсутня, і прізвище позивачки, яке повідомила нотаріусу Гуменюк Л.В., було зазначено як ОСОБА_4 . Крім того, копію заповіту ОСОБА_3 , у якому зазначено її розпорядження щодо належного майна та визначено коло спадкоємців за заповітом, державним нотаріусом отримано на запит з Хмельницького державного нотаріального архіву лише 03 травня 2025 року, тобто після спливу строку на прийняття спадщини.
Отже, з урахуванням фактичних обставин даної справи, не вчинення нотаріусом дій щодо закликання позивачки до спадкування не може слугувати підставою для задоволення позову та визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачка, знаючи про смерть матері, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, яка не проживала разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, та маючи на меті реалізувати свої спадкові права, мала обов'язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк як спадкоємець першої черги за законом й незалежно від її обізнаності про наявність заповіту, складеного на її ім'я, оскільки спадщину спадкоємець може прийняти лише повністю, а не частинами.
Тож за наведених обставин не вчинення нотаріусом певних дій стосовно позивачки саме собою не створило перешкоди позивачці у прийнятті спадщини та не унеможливлювало подання нею заяви про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.
Таким чином, позивачка не навела та не обґрунтувала поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій.
Наведені позивачкою доводи не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.
З огляду на викладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 264-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя: