Справа № 682/1040/25
Провадження № 2/682/708/2025
27 жовтня 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Матвєєвої Н.В.
з участю секретарки судових засідань Кисельової А.М.
представника позивача - адвоката Морозової В.В.
представника відповідача - адвоката Жилюка О.В.
розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
18.04.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 77542471 від 05.09.2021 року та за договором №104064862 від 06.09.2021 року у розмірі 95628,52 грн, а також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 25000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 05.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позикодавець) та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 77542471 відповідно до умов якого позикодавець надав кредит в сумі 2001 грн з процентною ставкою 1,99 % на день, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 21.09.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики, надавши позичальнику кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування коштами не сплачуються.
06.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104064862. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначений договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання за договором у повному обсязі на умовах та строки, що визначені договором. Сума кредиту становить 12000 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Кожний позикодавець виконав свої зобов'язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, проте відповідач свої зобов'язання не виконує, кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором позики № 77542471 від 05.09.2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1
10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77542471. Загальний розмір, що підлягає стягненню становить 6258,52 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 2001 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4220,91 грн, інфляційні збитки 32,01 грн, нараховані 3% річних 4,60 грн.
30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-11-65, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором, зокрема за договором № 104064862, що був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал», як первісний кредитор, відступило на користь нового кредитора ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 104064862, що був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 . Загальний розмір, що підлягає стягненню становить 103170 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 12000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 89850 грн, заборгованість за комісією - 1320 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 89370,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 12000 грн: заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -76050 грн; заборгованість за комісіями - 1320 грн.
Отже, до ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договорами в загальному розмірі 95628,52 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.04.2025 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини позову.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Жилюк О.В. в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечує проти розміру заборгованості за основною сумою боргу та процентами за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, в іншій частині позову просив відмовити. Крім того, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним, завищеним для такої категорії справ, просив визначити розмір витрат на правничу допомогу виходячи з принципу розумності та реальності понесених позивачем витрат.
Заслухавши вступні слова учасників судового процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № № 77542471. Договір підписано електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит, загальний розмір якого становить 2001 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,99 відсотки (фіксована). Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 77542471 від 05.09.2021 року, заборгованість за вказаним договором становить 6258,52 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 2001 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4220,91 грн; інфляційні збитки 32,01 грн; нараховані 3% річних 4,60 грн.
Крім того, 06.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104064862, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 12 000 грн строком на 15 днів, тобто до 21.09.2021 року. Комісія за надання кредиту 1320 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 11% від суми кредиту за договором. Проценти за користування кредитом 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір підписано електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 104064862 від 06.09.2021 року, заборгованість за вказаним договором становить 103170 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 12000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 89850 грн; заборгованість за комісією 1320 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 89370,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 12000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 76050 грн; заборгованість за комісією - 1320 грн.
Згідно з п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту складає 1320 грн., яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитору комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитором процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Згідно з п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3 запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору.
Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п. 2.3.1.2 проценти продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.
Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору (пролонгація на пільгових умовах) позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитором надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства, що є невід'ємною частиною договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 5 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Згідно з п. 2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного чергового продовження строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах (базових) перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації та стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною ставкою, наведеною в п.1.6 Договору.
Згідно з п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Відповідно до п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором позики № 77542471 від 05.09.2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1
10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77542471. Загальний розмір, що підлягає стягненню становить 6258,52 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 2001 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 4220,91 грн, інфляційні збитки 32,01 грн, нараховані 3% річних 4,60 грн.
30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-11-65, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором, зокрема за договором № 104064862, що був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал», як первісний кредитор, відступило на користь нового кредитора ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 104064862, що був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 .
Отже, до ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за вказаними договорами.
На виконання ухвали суду від 27.05.2025 року про витребування доказів АТ КБ "Приватбанк" надало виписку з руху коштів по банківському рахунку відповідачки, в якому зазначено про переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 в сумі 12000 грн. та 2001 грн. 05.09.2021 року та 06.09.2021 року.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, судом враховується наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Положеннями ст. 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
За змістом зазначених норм права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування») (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі №204/224/21).
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19).
Умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, у тому числі у випадку його пролонгації згідно з п. 2.3.1.2., у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про незаконність дій позивача щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування.
Умови договору про сплату процентів за користування кредитними коштами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін Договору, оскільки пункти Договору про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін, Договір було укладено в електронній формі, про його умови ОСОБА_1 була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами, в тому числі у випадку пролонгування строку кредитування та на підставі п. 4.2 Договору.
ОСОБА_1 у визначений договором строк кредитні кошти не повернула, проценти за користування кредитними коштами в повній мірі не сплатила, тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитними коштами у загальній сумі 80270,91 грн.
Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому нарахування процентів на підставі п. 4.2 Договору відповідає вимогам ст.625 ч.2 ЦК України, у випадку незгоди із заявленою позивачем сумою заборгованості відповідачка мала можливість спростувати її, надавши суду свій розрахунок заборгованості, однак цього не зробила.
Разом з тим, аналіз змісту Договору вказує на відсутність у ньому переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які встановлена щомісячна комісія, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі №582/202/22). А тому позов в частині стягнення з ОСОБА_1 комісії в сумі 1320 грн. задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача є частково обґрунтованими, позов слід задовольнити частково в сумі 94308,52 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною позивача до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений ТОВ «Коллект Центр» із адвокатом АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №183 від 01.03.2025 року, витяг з Акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року.
Згідно вказаних документів, вартість наданих адвокатом послуг становить 25000 грн, з них: 4000 грн. (2 години) надання усної консультації з вивченням документів; 3000 грн надання письмової консультації з вивченням документів; 18000 грн (6 години) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом установлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, проте враховуючи складність справи, яка є нескладною, розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25 000 грн. є неспівмірним із складністю справи, позивачем вказано про витрати часу - 6 год. на складання позовної заяви, що є завищеним, оскільки позивачем подається велика кількість однотипних позовів і витрати часу мають бути мінімальними, враховуючи схожість підстав позову, тому є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог до 10 000 грн.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2388,96 грн. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 525, 625, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст. 6-16, 81, 89, 137, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договорами №77542471 від 05.09.2021, № 104064862 від 06.09.2021 у розмірі 94308,52 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2388,96 грн судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Н.В.Матвєєва