Справа № 766/4209/24
н/п 2/766/1434/25
22.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участю секретаря Сивкович О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення сум, належних при звільненні, -
Позивач в березні 2024 року звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» з 06.03.2024 року згідно частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України у зв?язку із звільненням за ч.3 ст.38 К3пП України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.03.2024 року позивачем подано заяву про звільнення з займаної посади фахівця публічних закупівель МКП «Херсонтеплоенерго» та розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк між позивачем та відповідачем з 06.03.2024 року у зв'язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю та невиконання умов колективного договору в частині порушення строків виплати заробітної плати, згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Відповідачем було відмовлено позивачу у розірванні трудового договору. 08.03.2024 року позивачем повторно спрямовано відповідачу вимогу про припинення трудових відносин. Оскільки позивач вважає відмову відповідача у припиненні трудових відносин та розірвання трудового договору незаконною та протиправною звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 21.03.2024 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
08.05.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач подала на ім'я роботодавця власноруч написану заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 06.03.2024 року, відповідачем 06.03.2024 року було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про відмову в розірванні трудового договору. У зв'язку з тим, що трудовий договір не було розірвано, а позивач не погодилась продовжувати роботу в МКП «Херсонтеплоенерго», про що повідомила у заяві від 08.03.2024 року і з 07.03.2024 року більше не виконувала свої посадові обов'язки. Відповідачем було визнано дії позивача прогулом, що було роз'яснено їй у повідомленнях, направлених через застосунок Вайбер. Також, бухгалтерія МКП «Херсонтеплоенерго» проводить нарахування заробітної плати в строки, встановлені ЗУ «Про оплату праці». МКП «Херсонтеплоенерго» перебуває на території активних бойових дій (м. Херсон) під щільними щоденними обстрілами як цивільних об'єктів так і об'єктів критичної інфраструктури. А також на підприємстві майже відсутні власні надходження, а оскільки МКП «Херсонтеплоенерго» засноване на комунальній формі власності територіальної громади м. Херсона, то сьогодні підприємство повністю фінансується з міського бюджету. З огляду на зазначене, час від часу мали місце ситуації, коли завчасно передані на оплату платіжні доручення МКП «Херсонтеплоенерго» з різних причин залишалися не проведеними. Таким чином, твердження позивача щодо порушень роботодавцем законодавства щодо вчасної оплати праці є необґрунтованими та безпідставними.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, позивач надала на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі за наявними в справі доказами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в МКП «Херсонтеплоенерго» на посаді фахівця з публічних закупівель з 03.04.2023 року згідно трудового договору (наказ № 31 від 29.03.2023 року).
Згідно довідки МКП «Херсонтеплоенерго» від 07.06.2024 року №694/24-09 ОСОБА_1 працювала у МКП «Херсонтеплоенерго» та займала посаду фахівець з публічних закупівель. Загальна сума доходу за період з травня 2023 року по квітень 2024 року становить 117222,36 грн без відрахувань податків.
З наданої позивачем копії виписки з вересня 2023 року по лютий 2024 року по картковому рахунку вбачається, що з вересня 2023 року по лютий 2024 року кожного місяця позивачу виплачувалася заробітна плата.
Згідно розрахункових листів наданих позивачем:
у квітні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 8020, 00 грн, утримано податків та зборів 1563,90 грн, 21.04.2023 року виплачено 1850 грн, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 4606,10 грн;
у травні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10765, 98 грн, утримано податків та зборів 2099,37 грн, 04.05.2023 року виплачено борг за квітень 4606,10 грн, 18.05.2023 року виплачено 3000,00 грн за травень, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 5666,61 грн;
у червні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10070,57 грн, утримано податків та зборів 1963,76 грн, 02.06.2023 року виплачено борг за травень 3182,15 грн, 16.06.2023 року виплачено 3007,00 грн за червень, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 7584,27 грн;
у липні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10550,12 грн, утримано податків та зборів 2057,27 грн, 05.07.2023 року виплачено борг за червень 5099,81 грн, 21.07.2023 року виплачено 6020,00 грн за липень, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 4957,31 грн;
у серпні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10765,98 грн, утримано податків та зборів 2099,37 грн, 09.08.2023 року виплачено борг за липень 4957,31 грн, 25.08.2023 року виплачено 3000,00 грн за серпень, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 5666,61 грн;
у вересні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 12411,91 грн, утримано податків та зборів 2420,32 грн, 08.09.2023 року виплачено борг за серпень 5666,61 грн, 25.09.2023 року виплачено 4010,00 грн за вересень, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 5981,59 грн;
у жовтні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10025,00 грн, утримано податків та зборів 1954,88 грн, 19.10.2023 року виплачено 5981,59 грн, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 8070,12 грн;
у листопаді 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10025,00 грн, утримано податків та зборів 1954,88 грн, 01.11.2023 року виплачено борг за жовтень 4010,00 грн, 14.11.2023 року виплачено борг за жовтень 4060,12 грн, 30.11.2023 року виплачено 2000,00 грн за листопад, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 6070,12 грн;
у грудні 2023 року ОСОБА_1 нараховано 10025,00 грн, утримано податків та зборів 1954,88 грн, 25.12.2023 року виплачено борг за листопад 8070,12 грн, 29.12.2023 року виплачено 8070,12 грн за грудень, борг за підприємством на кінець місяця значиться - -2000 грн;
у січні 2024 року ОСОБА_1 нараховано 10025,00 грн, утримано податків та зборів 1954,88 грн, 28.01.2024 року виплачено за січень 4010,00 грн, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 2060,12 грн;
у лютому 2024 року ОСОБА_1 нараховано 10025,00 грн, утримано податків та зборів 1954,88 грн, 16.02.2024 року виплачено за січень 2060,17 грн, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 8070,12 грн;
у березні 2024 року ОСОБА_1 нараховано 1909,52 грн, утримано податків та зборів 372,35 грн, 05.03.2024 року виплачено за лютий 4010,00 грн, 07.03.2024 року виплачено за березень 4060,12 грн, борг за підприємством на кінець місяця значиться - 1537,17 грн;
у квітні 2024 року ОСОБА_1 нараховано 10623,28 грн, утримано податків та зборів 2071,54 грн, 19.04.2024 року виплачено за квітень 10088,91 грн, борг за підприємством на кінець місяця відсутній.
З повідомлення №3 від 06.03.2024 року №334/24-08 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що за наслідком розгляду її заяви за №166/24-02 від 04.03.2024 року, щодо звільнення з займаної посади згідно ч.3 ст.38 К3пП України (порушення роботодавцем трудового законодавств), прийнято рішення відмовити у розірванні трудового договору з підстав передбачених ч. 3 ст. 38 К3пП. Додатково повідомлено, що нормами діючого законодавства встановлено, що виплата заробітної плати проводиться не пізніше 7 числа наступного місяця. Відтак зарплата має бути виплачена до 07.03.2023 включно. Слід врахувати, що за змістом статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов?язань щодо строків оплати праці, якщо це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Також зазначено, що існували обставини блокування Головним управлінням державної казначейської служби України у Херсонській області платіжних доручень МКП «Херсонтеплоенерго». Вищеозначені фактори в сукупності звільняють роботодавця від відповідальності за порушення зобов?язання щодо строків оплати праці. Також, у цьому листі, МКП «Херсонтеплоенерго» просила визначитися позивача щодо згоди чи незгоди продовжувати роботу на запропонованій посаді з поданням відповідної заяви інспектору з кадрів Н. Комаровій.
Заявою від 06.03.2025 року ОСОБА_1 повідомила МКП «Херсонтеплоенерго» щодо незгоди продовжувати роботу на займаній посаді та попросила повторно, звільнити її з займаної посади згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Повідомленням №4 від 07.03.2024 року щодо розгляду заяви по суті ОСОБА_1 повідомлено про те, що зважаючи на відсутність віз позивача заяви на звільнення, яка б була погоджена керівництвом, невиконання позивачем своїх посадових обов'язків з 07.03.2025 року буде розцінюватись як прогул.
Наказом № 129 від 17.04.2024 року ОСОБА_1 звільнена з займаної посади за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин, що підтверджується копією наказу.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Предметом спору у цій справі є трудовий спір щодо дотримання роботодавцем законодавства при відмові в розірванні трудового договору з ініціативи працівника на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 цього ж Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємств, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За статтею 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.
При незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.
Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц, від 13 квітня 2022 року у справі № 344/1017/20. Зазначена судова практика є сталою.
Зазначення працівником конкретних випадків порушення трудового законодавства має наслідком у подальшому підтвердження цих фактів роботодавцем та звільнення працівника на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України або ж невизнання власником зазначених порушень та відмову у розірванні трудового договору відповідно до цієї норми.
Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року справа № 760/17880/21 (провадження № 61-1982св24) вказав: «Враховуючи, що обставини щодо порушення трудового законодавства при звільненні позивача наказом від 03 квітня 2020 року № 215к вже були вирішені в судовому порядку, порушені права позивача в цій частині були захищені, тому ці самі наведені позивачем обставини порушення відповідачем вимог законодавства про працю не можуть бути самостійною підставою для звільнення позивача на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, оскільки не є такими, що мають місце на час подання позивачем відповідної заяви про звільнення, і вже були вирішені».
Із заяви ОСОБА_1 на повідомлення відповідача від 06.03.2024 року щодо звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, зазначила підставу порушення роботодавцем трудового законодавства щодо неї - несвоєчасна виплата заробітної плати передбачена ст. 117 та ст. 265 КЗпП України, що також було зазначено у заяві про звільнення від 04.03.2024 року, що не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Судом досліджено усі докази подані сторонами по справі, у тому числі розрахункові листи МКП «Херсонтеплоенерго», з яких чітко вбачається, що відповідачем позивачу кожного місяця виплачувалась заробітна плата, зазначалось також щодо боргу за поточний місяць та на наступний місяць який передує попередньому виплачувався борг по частині заробітної плати, станом на квітень 2024 року борг за підприємством щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 на кінець місяця відсутній.
Таким чином, судом не встановлено порушень трудових прав ОСОБА_1 на час звернення до відповідача із заявою про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України (04.03.2024 року), а ті порушення умов оплати праці, про які зазначено позивачем, а саме затримки у виплаті заробітної плати, кожного наступного місяця який передував даті виплати заробітної плати, було усунуто підприємством.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
За змістом статей 231, 232 КЗпП України суд розглядає трудові спори працівників про поновлення на роботі, а не про звільнення з роботи. Це є прерогативою роботодавця.
Крім того, суд не оцінює дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 , про визнання трудових відносин припиненими, позивач не заявляла вимоги щодо скасування наказу про звільнення за ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 77-81,89, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» про визнання трудових відносин припиненими та стягнення сум, належних при звільненні - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суд - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.09.2025 року
СуддяЯ. В. Шестакова