Справа № 589/3251/25
Провадження № 2/576/655/25
28 жовтня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Опанасенко Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що 15.07.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 15.07.2024-100000979, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у сумі 4000,00 грн.; строк кредиту - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту- 20.10.2024 р.; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту - 600,00 грн., неустойка - 40,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Грошові кошти в сумі 4000,00 грн. були зараховані ТОВ «Споживчий центр» 15.07.2024 р. на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_1 . Відповідач, взятих на себе зобов'язань із своєчасного повернення кредитних коштів не виконала, у зв'язку чим у неї станом на момент пред'явлення позову - 16.07.2025 р. виникла заборгованість за договором у розмірі 11892,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 5292,00 грн.- заборгованість за процентами, 600,00 грн. - заборгованість за комісією, 2000,00 грн. - заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача у позові просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач у судове засідання не з'явилася, відзиву на позов не подала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 15.07.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 15.07.2024-100000979, який разом з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 15.07.2024 р., заявкою, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору складає кредитний договір (а.с. 32-37).
Кредитний договір був підписаний 15.07.2024 р. електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором - Е431.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн.; строк кредиту 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 20.10.2024 р.; процентна ставка становить 1,35% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та становить 600,00 грн.; неустойка - 40,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Сторонами договору також узгоджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахування вартості супутніх послуг.
Згідно п.3.1. договору за цим договором, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-51XX-XXXX-7412.
Виконання товариством п. 4.1 кредитного договору, підтверджується повідомленням ТОВ «УПР» № 176-0907 від 09.07.2025 р., відповідно до якого, 15.07.2024 р. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на картковий рахунок відповідача у системі іРау.ua було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що є доказом видачі кредитних коштів (а.с. 31).
Однак, відповідач умов договору не виконувала, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, комісії встановлених кредитним договором.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 15.07.2024-100000979 від 15.07.2024 р. заборгованість відповідача за цим договором складає 11892,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - основний борг, 5292,00 грн. - проценти, 600,00 грн. - комісія, 2000,00 грн. - неустойка. Проценти нараховані за період з 15.07.2024 р. по 20.10.2024 р. (а.с. 27).
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Факт укладення договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були достеменно відомі останній. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов'язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконала.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу та 5292,00 грн. процентів є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 600,00 грн. заборгованості за комісією.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.
Так, Указом Президента України N 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача за кредитним договором від 15.07.2024 р. виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 2000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 15.07.2024-100000979 від 15.07.2024 р., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 9892,00 грн., з яких: 4000,00 грн.- заборгованість кредитом, 5292,00 грн. - заборгованість за процентами, 600,00 грн. - заборгованість за комісією.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 9892,00 грн.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (9892 х 100 : 11892 = 83,18%), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2014,95 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2422,40 х 83,18 : 100 = 2014,95).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд враховує наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, в матеріалах справи відсутні документи щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг у розмірі 6000,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12, 19, 141, 247, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, п.і. 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором № 15.07.2024-100000979 від 15.07.2024 р. у розмірі 9892 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 00 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, п.і. 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 2014,95 грн.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О.Колодяжний