Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1053/25
Провадження № 2/945/1205/25
27 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
встановив:
27 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника адвоката Білова Ігоря Валентиновича звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.04.2025, ОСОБА_2 визнано винуватим у спричиненні легких тілесних ушкоджень позивачу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу.
Позивач зазначив, що своїми протиправними діями ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду, а саме витрачено на лікування 7 761 грн 68 коп., які підтверджуються квитанціями. Крім того, завдана моральна шкода у розмірі 10 000 грн, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, які призвели до негативних змін у житті. Просив також стягнути понесені витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
26 червня 2025 року представником позивача через канцелярію суду направлено заяву про долучення до матеріалів позовної заяви квитанцію про оплату витрат на правничу допомогу, детальний опис робіт, акт виконаних робіт.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, представник позивача адвокат Білов І.В. вважав за можливе розглядати справу за відсутності позивача.
У судовому засіданні, яке відбулось 20 жовтня 2025 року представник позивача - адвокат Білов І.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів і підстав, викладених у позовній заяві, проти заочного рішення не заперечував.
Крім того зазначив, що моральна шкода, яка спричинена позивачу складає 10 000 грн. Позивач, визначаючи суму моральної шкоди враховував зухвалу поведінку відповідача після вчинення кримінального правопорушення, те, що протягом тижня позивач не виходив на роботу, почувався пригнічено, а відповідач жодного разу не вибачився за скоєне.
У зв'язку з вимкненням електроенергії 20.10.2025 судове засідання на стадії дослідження письмових доказів було відкладене.
У судове засідання, призначене на 27.10.2025 представник позивача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів консультативного висновку спеціаліста, товарних чеків, які враховані у сумі заявлених вимог, які просив оглянути у судовому засіданні. Крім того, при вирішенні спору просив врахувати, що ОСОБА_1 лікування проходив амбулаторно, у нього були постійні болі, нервова систем була розшатана, а тому змушений постійно придбавати ліки для зняття болі. Рецептів та призначень лікаря не збереглось, медична картка не заводилась.
Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив не подав.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
20.06.2024 близько 02:20 години, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді старшого стрільця 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу 3 десантно-штурмової роті 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на подвір'ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає потерпілий ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці обличчя, саден в ділянці голови, які за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (кожне).
Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.04.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) гривень(а. с. 17 та на звороті - 18).
Згідно висновку експерта № 483 від 21.06.2024 у ОСОБА_1 встановлено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці обличчя, саден в ділянці голови.
Данні тілесні пошкодження могли утворитися внаслідок близько двох-трьох ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути ноги, (що були у взутті), з давністю утворення більше доби до часу огляду.
По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (кожне).
Діагноз «струс головного мозку, а також перелом кісток носу» при оцінки ступеню тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався, так як не підтверджений об'єктивними клінічними даними, згідно п. 4.13.4 «Правил встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень» (а. с. 11 та на звороті - 12).
У матеріалах справи міститься копія та оригінал консультативного висновку спеціаліста від 27.06.2024 відносно ОСОБА_1 , де встановлено діагноз ЧМТ (струс ч/м-20.06.2024) у вигляді цефалгічного та вестибуло-атактичного синдрому (а. с. 10).
Згідно висновку, лікарем призначено лікування: кетанікс - 1,0, в/м 2 рази в день, 7 днів; Ношпа Форте - 1 т., 2 рази на день, 14 днів; вестінорм, 24 мг, 1 т. 2 рази на день, 1 місяць.
До позовної заяви на підтвердження купівлі ліків долучено товарні чеки на суму 7 817 грн 11 коп. та чек на оплату консультації невропатолога на суму 136 грн.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч.1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із положеннями ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.76-82 ЦПК.
Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовною заявою, суду надано копію консультативного висновку спеціаліста від 27.06.2024 відносно ОСОБА_1 , де встановлено діагноз ЧМТ (струс ч/м-20.06.2024) у вигляді цефалгічного та вестибуло-атактичного синдрому (а. с. 10). Згідно висновку, лікарем призначено лікування: кетанікс - 1,0, в/м 2 рази в день, 7 днів; Ношпа Форте - 1 т., 2 рази на день, 14 днів; вестінорм, 24 мг, 1 т. 2 рази на день, 1 місяць.
На підтвердження понесених витрат на лікування, судом прийнято до уваги товарний чек на придбання вищевказаних ліків у сумі 512 грн. Крім того, судом враховано фіскальний чек на оплату консультації невропатолога у сумі 136 грн, так як звернення до лікаря було обумовленим поганим самопочуттям та є наслідком отриманих тілесних ушкоджень.
Разом з тим, інші фіскальні та товарні чеки суд до уваги не приймає, оскільки вказані витрати не підтверджено належними й допустимими доказами як такі, що пов'язані з тілесними ушкодженнями, а саме синців в ділянці обличчя, саден в ділянці голови, отриманими позивачем 20.06.2024.
Враховуючи викладене суд вважає, що вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає до задоволення частково у розмірі підтверджених витрат на придбання призначених ліків у сумі 512 грн та оплати консультації невропатолога у сумі 136 грн.
Щодо моральної шкоди суд зазначає таке.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди у сумі 10 000 грн представником позивача зазначено, що позивач зазнав душевних страждань, моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв'язків, які призвели до негативних змін у житті, у тому числі неможливість відвідувати роботу протягом тижня. Поведінка відповідача була зухвалою, він не вибачився за скоєне.
Суд звертає увагу, що вказана сума визначена позивачем без надання жодних конкретних розрахунків чи висновків спеціаліста/експерта у цій галузі, є суб'єктивною оцінкою позивача та вираженням його особистих міркувань та не підкріплена належними доказами. З матеріалів справи не вбачається, що після подій 20.06.2024 позивач зазнавав сильних душевних хвилювань, які вплинули на його психічний чи психологічний стан. Суд враховує і те, що характер спричинених тілесних ушкоджень та їх ступінь тяжкості не зумовило потреби у тривалому лікуванні, розгляд кримінального провадження проводився у спрощеному провадженні, що може свідчити про відсутність систематичних моральних переживань та порушення нормальних життєвих зв'язків, які призвели до негативних змін у житті.
Разом з тим, факт нанесення шкоди здоров'ю позивача внаслідок дій відповідача, наявність тілесних ушкоджень, віднесених до категорії легких, суд вважає доведеними, а тому позивач безумовно зазнавав моральних страждань. Проте, виходячи з вимог розумності та справедливості вимога про задоволення моральної шкоди підлягає до зменшення та із відповідача належить стягнути 5 000 грн як відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено на 31,8 %.
Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 385 грн 16 коп. та на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3 180 грн, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141 ст. ст. 258, 259, ст. 264, 265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 648 грн та моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 180 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 385 грн 16 коп.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Олена ЛОПІНА