Справа №468/1690/25 Пров. №2/478/495/2025
28 жовтня 2025 року смт.Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ТомашевськогоО.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Луговської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Баштанського районного суду Миколаївської області в інтересах ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» із позовом до ОСОБА_1 , де просив стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором від 21.03.2019 року № 22035000117523 в розмірі 31 605,07 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.03.2019 року між АТ «БАНККРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22035000117523, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНККРЕДИТ ДНІПРО», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит)у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі Картка).
Відповідно до умов Кредитного договору, цільове призначення Кредиту: на споживчі потреби; процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом; Клієнт підтверджує, що він самостійно ознайомився з інформацією на Офіційному сайті Банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, він усвідомлено прийняв рішення щодо укладення цього Кредитного договору. Банк надав йому у письмовій формі актуальний на дату укладення цього Кредитного договору Паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різних пропозицій Банку з метою прийняття Клієнтом обґрунтованого рішення про укладення цього Кредитного договору, а також що Банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення.
Також, відповідно до умов Кредитного договору він набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.
Відповідачем невиконані належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого, 28 березня 2024 року згідно умов Договору факторингу №28/03/24, АТ «БАНККРЕДИТ ДНІПРО» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 22035000117523 від 21.03.2019 року на користь ТОВ «ЦИКЛФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛФІНАНС» набуто право вимоги до відповідачки.
Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором - ТОВ«ЦИКЛ ФІНАНС») становить 31 605,07 грн, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23 107,05 грн; заборгованість по відсотках в розмірі 1 554,02 грн; заборгованість по комісії в розмірі 6 944,00 грн.
Як зазначає позивач, то у зв'язку з істотними порушеннями відповідачкою умов Кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на її адресу, зазначену в Кредитному договорі, було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.
Між тим, у зв'язку із невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань добровільно за Кредитним договором, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 07.08.2025 року справу було передано на розгляд за правилами підсудності до Казанківського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 08.09.2025 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить проводити судовий розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки в суд не повідомила, будь-яких клопотань про відкладення судового засідання не подавала, правом на подання відзиву не скористалася.
Суд враховує, що судовий виклик (повістка) направлявся на адресу відповідачки за зареєстрованим місцем проживання останньої, проте поштове відправлення не було вручене відповідачці з причин відсутності останньої за місцем проживання.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.
В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На думку суду, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 21.09.2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 22035000117523 про що свідчить досліджена судом копія даного Кредитного договору, яка містить підписи сторін.
Відповідно до п. 1.1. договору, Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
За умовами п. 1.2. Договору, кредит надається на наступних умовах: сума кредиту складає 24800,00 грн; строк кредитування 60 місяців; кінцева дата повернення кредиту: 21березня 2024 року; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитускладає 3,5 % від суми кредиту; кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
Як вбачається з виписки по особовому рахунку за період з 21.03.2019 року по 29.03.2024 року, відповідачка отрималагрошові кошти у кредит в розмірі 24 800,00 грн, якими користувалася проте не здійснила погашення кредиту та нарахованої комісії.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (клієнт) та ТОВ «Цикл Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу № 28/03/2024, відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі (п.п. 1.1 п. 1 Договору).
Як вбачається з акту приймання - передачі Реєстру Боржників від 28.03.2024 року за вказаним вище договором факторингу, позивач прийняв Реєстр Боржників у кількості 4140.
З огляду на акт приймання - передачі прав вимоги від 28.03.2024 року за договором факторингу позивач прийняв права грошових вимог згідно Реєстру Боржників.
З Витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу, позивач отримав право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22035000117523 від 21.03.2019 року на загальну суму 31 605,07 грн, в тому числі: 23 107,05 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 554,02 грн - заборгованість по відсотках; 6 944,00 грн - заборгованість за комісією.
Розрахунки між сторонами за договором факторингу підтверджується копією Платіжної інструкції від 28.03.2024 року № 6041.
Встановивши наведені обставини. суд керується наступним.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі статтями 610, 629 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України).
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про доведеність позивачем наявності заборгованості відповідачки за Кредитним договором від 21.03.2019 року № 22035000117523 та отримане право вимоги до відповідачки.
Будь-яких інших обставин матеріали справи не містять та відповідачкою не спростовано.
Між тим, суд не може погодитися із правомірністю нарахування відповідачці щомісячних комісійних платежів за здійснення обслуговування кредиту, що передбачено п. 1.2 Кредитного договору з огляду на те, що в кредитному договорі не зазначено переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з таким обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому положення п.1.2. вказаного кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту у виді комісії є нікчемними відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків за подібних відносин дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року справі № 204/224/21.
Виходячи з наведеного, досліджені судом докази вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором в розмірі 24 661,07 грн, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23 107,05 грн; заборгованість по відсотках в розмірі 1 554,02 грн.
В задоволенні іншої частини позовних щодо стягнення з відповідачки заборгованості по комісії в розмірі 6 944,00 грн слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами судового розгляду суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 24 661,07 грн, що складає 78,02% ціни позову в розмірі 31 605,07 грн, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 1 889,95 грн.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, то суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги № 43453613 від 02.01.2025 року, що укладений між позивачем та адвокатом Кеню Д.В.; 2) додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 року; 3) акту 22039000553332 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 21.07.2025 року; 4) детальний опис робіт від 21.07.2025 року.
У зв'язку з дослідженими письмовими доказами суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
Водночас, положеннями п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що за результатами судового розгляду суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 24 661,07 грн, що складає 78,02% ціни позову в розмірі 31 605,07 грн, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто 78,02% від заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що складає 3 901,00 грн.
Враховуючи вище викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 610, 625, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд,-
Ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором від 21.03.2019 року № 22035000117523 в розмірі 24 661,07 грн, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23 107,05 грн; заборгованість по відсотках в розмірі 1 554,02 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613)судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 889,95 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 901,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2025 року.
Суддя