Справа №489/9027/24
Провадження №2/487/909/25
21.10.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судового засідання Спицької Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 14.06.2018 р. Заводський районний суд міста Миколаєва за результатами розгляду цивільної справи № 489/3838/16-ц ухвалив рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерноготовариства комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 37878,85 доларів США, що еквівалентно 989395,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" судові витрати у розмірі 14153,37 грн.Доказ належного виконання вищевказаного рішення суду в матеріалах справи відсутні.Згідно розрахунку 3% річних за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 рік розмір нарахованих відсотків становить 2472,85 доларів США.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.11.2024 року справу передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
17.12.2024 року справа надійшла до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.12.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
07.01.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про застосування строку позовної давності.
07.01.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову.
15.01.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому, заперечує проти застосування строків позовної давності, оскільки вони не були пропущенні.
20.01.2025 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить в задоволені позову відмовити.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.03.2025 року здійснено перехід з спрощеного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та застосувати строки позовної давності.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.06.2018 р. Заводський районний суд міста Миколаєва за результатами розгляду цивільної справи № 489/3838/16-ц ухвалив рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерноготовариства комерційний банк "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 37878,85 доларів США, що еквівалентно 989395,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" судові витрати у розмірі 14153,37 грн.
Вказане рішення набрало законної сили 16.07.2018 року.
Доказ належного виконання вищевказаного рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Згідно розрахунку 3% річних за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 рік розмір нарахованих відсотків становить 2472,85 доларів США.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть визначатися у рішенні суду. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у справі № 640/13147/19 (провадження № 61-5647св24) зазначено, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Верховний Суд вже звертав увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 26 лютого 2025 року у справі №757/7506/21-ц (провадження 61-5954св24) Верховний Суд дійшов наступних висновків: "отже, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за весь час прострочення виконання зобов'язання, а саме з 28 жовтня 2017 року до 27 жовтня 2020 року».
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18).\
У постанові Великої Плати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що: «положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду».
Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, провадження № 14-91цс22).
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/3530/20, провадження № 61-18137св23).
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Оцінивши у справі докази що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку що права АТ «Правекс Банк» внаслідок прострочення виконання судового рішення порушені, та підлягають судовому захисту, у зв'язку з чим суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» 3 % річних за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 рік, та погоджується з розрахунком наданим позивачем, який в повній мірі відповідає чинному законодавству та перевірений судом, у розмірі 2482,85 доларів США, в той же час відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок, доказів вчасного виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.06.2018 року не надано.
Стосовно періоду розрахунку, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц вказала на те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому перебіг позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Зі змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому численних змін, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин.
Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту:
«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту, в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023:
«У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Відмінено вказаний карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651).
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно розраховано 3% річних за період з 23 лютого 2019 року та до початку введення військового стану, оскільки строки щодо позовної давності були зупинені.
Відповідно до статті 141 ЦК України суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс Банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс-Банк» 3 % річних простроченого грошового зобов'язання згідно рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 14.06.2018 р. у справі №489/3838/16-ц за період з 23.02.2019 р. по 23.02.2022 р. в розмірі 2 472, 85 долари США та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Кузьменко