Справа № 135/1424/25
Провадження № 2/135/665/25
іменем України
28.10.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1. Виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року у розмірі 21 063 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 липня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором) був укладений кредитний договір № 3510702953-406857, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 950 грн 00 коп. строком на 28 днів.
ТОВ «Кошельок» виконало свої зобов'язання за вказаним договором та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 950 грн 00 коп. шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у результаті чого станом на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість у загальній сумі 21 063 грн 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 950 грн 00 коп. та суми прострочених процентів - 15 113 грн 00 коп.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у зазначеному розмірі, а також судові витрати, що становлять 2 422 грн 40 коп. судового збору та 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
1.2. Виклад позиції відповідача
Представник відповідача адвокат Гурський Г.Ю. подав відзив на позовну заяву, у якому визнає заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 950 грн 00 коп., а також заборгованість за відсотками, які нараховані в період дії кредитного договору (28 календарних днів), а саме з 25.07.2021 по 20.08.2021 в сумі 3 333 грн 00 коп. Водночас вимогу позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 21.08.2021 по 19.11.2021 не визнає з таких підстав.
Фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк до 20.08.2021. Отже, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування до 20.08.2021, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
На підтвердження своїх аргументів посилається на правову позицію, яка викладена ВП Верховного Суду в пункті 141 Постанови від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) де вказано, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період з 21.08.2021 по 19.11.2021 є безпідставними, суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду та задоволенню не підлягають.
Окрім того, вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю наданих послуг та витраченим адвокатом часом на правничу допомогу, зокрема, щодо підготовки та подачі позовної заяви.
За вказаних обставин просив: позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 9 283 грн 00 коп., з яких: 5 950 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 333 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; у задоволенні інших позовних вимог відмовити; зменшити витрати на правничу допомогу до розміру 4 000 грн 00 коп.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи
23 вересня 2025 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. З огляду на розмір позовних вимог, справа визнана малозначною та визначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 та частини шостої статті 19 ЦПК України. Крім того, суд своєю ухвалою за клопотанням позивача витребував докази від банківської установи.
14 жовтня 2025 року надійшла відповідь від банківської установи на виконання ухвали суду від 23 вересня 2025 року про витребування доказів.
20 жовтня 2025 року представником відповідача Гурським Г.Ю. подано відзив на позовну заяву (див. п. 1.2 цього Рішення).
Представник позивача у позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, який про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, не з'явився у судове засідання, причин поважності своєї неявки не повідомив.
Суд, враховуючи зазначені обставини, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, оскільки учасники справи належним чином реалізували свої процесуальні права та обов'язки.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
25 липня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3510702953-406857, згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк 28 днів (п.2.1 Договору) надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 950 грн 00 коп. (п.1.1 Договору), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу. Стандартна процентна ставка становить 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.3 Договору). Дисконтна процентна ставка становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду (п.1.3.3.1 Договору). Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.3.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку, встановленого п. 2.1 Договору. Тип процентної ставки: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4, 3.5, 3.6. (а. с. 13-22).
Відповідно до копії графіку розрахунків за договором про споживчий кредит № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року (Додаток № 1): загальна вартість кредиту становить 9 283 грн 00 коп.; плата за користування кредитом (проценти) становить 3 332 грн 00 коп.; у разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому Договором (а.с. 26).
Договір № 3510702953-406857 підписано відповідачем 25 липня 2021 року о 00:45:37 шляхом введення одноразового ідентифікатора 5169 через інформаційно-телекомунікаційну систему ТОВ «Кошельок» (а. с. 65-66). Під час підписання договору відповідач повторно підтвердив свої персональні дані та банківські реквізити. Одночасно з укладенням договору відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, згідно якого він був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 25 липня 2021 року (а. с. 23-25). На а. с. 35-51 Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Кошельок».
06 жовтня 2025 року АТ «Уніврсал банк» листом № БТ/8369 повідомило суд, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 80). Також надано виписку по картці № НОМЕР_1 за період з 24.07.2021 по 26.07.2021 (а. с. 81), яка підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.
Також на підтвердження перерахування коштів відповідачу згідно кредитного договору № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року позивачем надано копію довідки за підписом керівника відділу АТ «Таскомбанк» та повідомлення ТОВ «Тас лінк», згідно з якими кредитні кошти в сумі 5 950 грн 00 коп. відправлені 25.07.2021 о 00:45:38 ОСОБА_1 через платіжну систему ТОВ «Тас лінк» шляхом зарахування на карту № НОМЕР_3 , відправник ТОВ «Кошельок» (а.с.33-34).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року, наданого ТОВ «Кошельок», станом на 19 листопада 2021 року загальна заборгованість відповідача становить 21 063 грн 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 950 грн 00 коп. та суми прострочених процентів - 15 113 грн 00 коп (а. с. 27-29).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості.
ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Укладення електронного договору про споживчий кредит
Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша заінтересована особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Суд встановив, що 25 липня 2021 року відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Кошельок» добровільно та усвідомлено подав заявку на отримання кредиту № 3510702953-406857. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідача на сайті кредитодавця. Після подання заявки ТОВ «Кошельок» надіслало відповідачу одноразовий цифровий код (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачем цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту - згоди на укладення Договору про споживчий кредит № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).
Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проєкт кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами та Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Кошельок», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мав можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість його волевиявлення.
Згідно з умовами самого Кредитного договору, він містить усі істотні умови та укладений у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов'язковим для сторін.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв'язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільно-правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. В такому випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов'язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.
Відповідач ОСОБА_1 факт укладення вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів визнав.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та кредитором ТОВ «Кошельок» було належним чином укладено договір про споживчий кредит № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року на умовах, визначених сторонами в електронній формі. На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять документи, за якими відповідачу були перераховані кредитні кошти (сума 5?950 грн 00 коп.) на вказаний ним банківський рахунок. Переказ коштів здійснювався через сертифіковані платіжні системи з дотриманням вимог безпеки (стандарт PCI DSS), що гарантує належне зарахування суми на рахунок позичальника. Відповідач отримав обумовлені договором кошти, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.
Розрахунок заборгованості та доказування її розміру
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись із позовом, ТОВ «Кошельок» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року у розмірі 21 063 грн 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 950 грн 00 коп. та суми прострочених процентів - 15 113 грн 00 коп.
Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 5 950 грн 00 коп. Вказаний факт відповідачем визнається. Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь кредитора ТОВ «Кошельок» матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Кошельок» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 950 грн 00 коп. Крім того, суд враховує, що відповідач визнав позовні вимоги в цій частині, і таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 15 113 грн 00 коп., суд проаналізувавши умови договору та надані розрахунки, приходить до наступних висновків.
Так, у кредитному договорі № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року сторонами узгоджено, що кредит надається строком на 28 днів (лояльний період) - до 21.08.2021 включно.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу за користування кредитними коштами протягом лояльного періоду (25.07.2021 по 21.08.2021) були нараховані відсотки в сумі 3 332 грн 00 коп. вказані відсотки нараховані відповідно до умов договору. Відповідач визнав позовні вимоги в цій частині, і таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Водночас відповідач не визнає вимогу позивача в частині стягнення з нього заборгованості за відсотками за період з 21.08.2021 по 19.11.2021, посилаюсь на те, що вони були нараховані позивачем після закінчення строку кредитування, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Відповідаючи на вказані аргументи сторони відповідача, суд звертає увагу на наступні положення кредитного № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року, які були узгоджені між сторонами.
Відповідно до п. 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7. Договору); з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю 2 % процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8. Договору).
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За кредитним договором № 3510702953-406857 ТОВ «Кошельок» надало ОСОБА_1 кредит 25 липня 2021 року. Як видно з наданого кредитором розрахунку заборгованості, з 25 липня до 21 серпня 2021 року тривав лояльний період кредитування (28 днів), під час якого ТОВ «Кошельок» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 2 % від суми кредиту за кожен день строку користування кредитом у розмірі 119 грн 00 на день.
Оскільки до 21 серпня 2021 року ОСОБА_1 не повернув кредит і продовжив користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 3.6. кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований).
Відтак строк кредитування за кредитним договором № 3510702953-406857 тривав з 25 липня до 19 листопада 2021 року, тобто в межах строку дії лояльного періоду (28 днів) та строку пролонгації (90 днів від дати закінчення лояльного періоду), внаслідок чого ТОВ «Кошельок» правомірно нарахувало відсотки за продовжений строк користування кредитними коштами.
Сторона відповідача на підтвердження своїх аргументів посилається на правову позицію, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 141 Постанови від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16). Суд звертає увагу, що у вказаному рішенні касаційної інстанції вказано, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Однак, при вирішенні даного спору встановлено, що відсотки нараховувались виключно в межах строку дії кредитного договору, а тому обставини, які викладені у вказаному рішенні касаційної інстанції не є ревалентними обставинам, які встановлені судом під час вирішення даного спору, а отже і не можуть бути застосовані судом до даних правовідносин.
Водночас проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках за період з 22 серпня 2021 по 19 листопада 2021 року, суд встановив, що він не відповідає умовам п. 3.8 Договору, розділу 4 та 6 Паспорту кредиту, п. 4 графіку розрахунків, якими встановлено, що після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю 2 % процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з 22 серпня до 19 листопада 2021 року, тобто в межах строку пролонгації (90 днів від дати закінчення лояльного періоду), ТОВ «Кошельок» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 2,2 % від суми кредиту за кожен день строку користування кредитом у розмірі 130 грн 90 на день, що суперечить вказаним вище умовам кредитного договору, паспорту кредиту та графіку розрахунків.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне провести власний розрахунок: 5 950 грн*2%/100*90 днів = 10 710 грн 00 коп., що підлягає стягненню з відповідача як сума заборгованості за користування кредитними коштами за період з 22 серпня до 19 листопада 2021 року.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача за відсотками становить 14 042 грн 00 коп. (3 332 +10 710).
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» матеріали справи не містять.
Висновки суду
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року у розмірі 19 992 грн 00 коп., яка складається: 5 950 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 14 042 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками. В іншій частині, а саме стягнення нарахованої ТОВ «Кошельок» заборгованості по відсотках в розмірі 1 071 грн 00 коп., позов задоволенню не підлягає.
V. Розподіл судових витрат між сторонами
Щодо витрат на правничу допомогу
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу (а.с. 61-64).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Стороною відповідача вказано, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю наданих послуг та витраченим адвокатом часом на правничу допомогу, зокрема, щодо підготовки та подачі позовної заяви. За вказаних обставин сторона відповідача просить зменшити витрати на правничу допомогу до розміру 4000 грн 00 коп.
Суд вважає, що вказані аргументи сторони відповідача є слушними та констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, належать до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а від так заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували та не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.
Отже, проаналізувавши кожну складову наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості і розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Щодо судового збору
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2422 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 19.08.2025 (а.с. 70).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 299 грн 09 коп., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (94,91 %). Решту судового збору в сумі 123 грн 31 коп. слід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3510702953-406857 від 25 липня 2021 року у розмірі 19 992 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн 00 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 2 299 (дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн 09 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місце знаходження: вул. Антонова, буд. 8/А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08135, ЄДРПОУ 40842831;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складено та підписано суддею 28.10.2025.
Суддя