Справа № 134/1356/25
2/134/563/2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» звернулося в суд через систему «Електронний суд» з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 755203431 від 11.11.2021 року у розмірі 19 642,00 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 755203431. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6Z62J. Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «ФК «ЕЙС» виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 5 000,00 грн. 11.11.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку вона вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. На виконання Договору Факторингу був підписаний Реєстр прав вимоги № 166 від 28.12.2021 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором в розмірі зазначеному в Реєстрі прав вимоги.
19.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01, на виконання якого останні підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 19.12.2024 року та за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором в розмірі зазначеному в Реєстрі прав вимоги.
08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 755203431 від 11.11.2021 року на загальну суму 19642,00 гривень.
Оскільки відповідачка не виконала свого обов'язку та не повертала наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором, то таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» в сумі 19 642,00 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.
16 вересня 2025 року на адресу суду від АТ «Державний ощадний банк України» надійшли витребувані докази.
В судове засідання 27 жовтня 2025 року сторони не з'явилися.
В позовній заяві позивача зазначено про розгляд справи у відсутності представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, була належно повідомлена про час і місце судового розгляду. 01 жовтня 2025 року в судовому засіданні висловила свою позицію вказавши, що позовні вимоги визнає частково, а саме лише борг за тілом кредиту та згодна про стягнення з неї суми лише у фактичній отриманій сумі кредиту 5 000,00 грн., в решті позовних вимог просила відмовити. Заборгованість по нарахованим процентам не визнала, про те свого розрахунку на спростування вимог позивача до суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 297/288/21 дійшов висновку про те, що у випадку, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності відповідачки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 755203431. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6Z62J.
Згідно кредитного договору № 755203431 п.1 п.п. 1.3 кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5 000 грн, 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 25.11.2021 року.
Згідно п.1 п.п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 25.11.2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
За користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом (п. 9 Договору)
Відповідно п.1 п.п. 1.12.1 договору зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Згідно п.1 п.п 1.12.2. договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладання електронного договору та отримання фінансових послуг та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед укладенням Кредитного договору Клієнт з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору, надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Отже, саме Позичальник (відповідач) ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
З огляду на зазначено між сторонами укладений договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV6Z62J.
Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахувало відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 5 000,00 грн. 11.11.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку вона вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору. Дані факти підтверджуються і відповіддю № 46/12-11/117535 від 11 вересня 2025 року, яка надійшла до суду 16.09.2025 року від АТ «Ощадбанк», в якій зазначено, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_3 та надано інформацію про інші банківські платіжні картки та підтверджуючий документ зарахування 5 000, 00 грн. на банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано вказану платіжну картку. Також банком повідомлено, що номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних клієнта.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачка умови кредитного договору не виконала, кредит та проценти за користування кредитом не сплатила, чим допустила заборгованість, даний факт остання визнала в судовому засіданні 01 жовтня 2025 року.
Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прав первісного кредитора у кредитних зобов'язаннях, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчився 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021. Додаткова угода договору факторингу № 28/1118-01 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. Умови договору залишилися без змін. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 166 від 28.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 11 298,00 грн. (відповідач ОСОБА_1 значиться в реєстрі під № 449, де зазначений номер кредитного договору 755203431 від 11.11.2021 року).
19.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 19.12.2024 року до договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 19 642,00 грн. (відповідач ОСОБА_1 значиться в реєстрі під № 811, де зазначений номер кредитного договору 755203431 від 11.11.2021 року).
08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 755203431 від 11.11.2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 755203431 від 11.11.2021 року на загальну суму 19 642,00 грн. (відповідач ОСОБА_1 значиться в реєстрі під № 4734, де зазначений номер кредитного договору 755203431 від 11.11.2021 року).
Умовами договорів факторингу передбачено можливість передачі права вимоги, які виникають після підписання договорів факторингу. Перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладання Договору факторингу. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому порядку судом недійсними не визнавалися (суду не надано таких доказів). Тому виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними.
При переуступленні прав вимоги за договором факторингу до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов'язки боржника не змінюються, а отже, договір факторингу не породжує порушення та не зачіпає інтереси такого боржника.
Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов'язання за Договором № 755203431 від 11 листопада 2021 року.
Отже, позивачем доведено укладення кредитного договору між сторонами.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
В ході розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування суми боргу та здійснення оплати передбачених кредитним договором платежів.
Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та надав ОСОБА_1 кредит.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідачка, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому визнання позивачкою простроченої заборгованості за кредитом в сумі 5 000,00 грн. та заперечуючи сплату відсотків позивачу про, що відповідачка вказала в судовому засіданні 01 жовтня 2025 року не зазначила належного обґрунтування своїх заперечень, доказів не надала, будь яких клопотань з цього приводу не заявляла.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, кредитор має право на одержання від позичальника відсотків нарахованих на суму боргу до дня його повернення. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.
Як вбачається із розрахунків заборгованості надані позивачем та здійсненні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (за період з 11.11.2021 року - з дня надання кредиту по 28.12.2021 року - дня передачі прав вимоги до ТОВ «Таліон Плюс») та ТОВ «Таліон Плюс» (за період з 28.12.2021 року з наступного дня переходу до нього прав вимоги по 22.02.2025 року) Позичальник ОСОБА_1 сплатила певну суму відсотків, а саме 5,00 грн. З даних розрахунків вбачається, що відсотки нараховані відповідно до розмірі відсоткової ставки, яка зазначена в Договорі та в межах строку, на який видався кредит. З огляду на досліджені розрахунки встановлено, що заборгованість за Договором становить 5000,00 грн за тілом кредиту та 14 642,00 грн. по несплачених відсотках за користування кредитом, а в загальному заборгованість становить 19 642,00 грн., що підтверджено дослідженими письмовими доказами (Кредитним договором, договорами факторингів та додатками до них, розрахунками заборгованості та ін.)
Умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі. Про умови договору позивач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.
Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, відсотків за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
Отже, судом встановлено з матеріалів справи та особистих пояснень відповідача, що з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов'язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, враховуючи, що відповідачкою допущено прострочення виконання зобов'язання, тому з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 642,00 грн. з яких: 5 000,00 грн. -заборгованість по тілу кредиту; 14 642,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" та Адвокатське бюро «Соломко та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з п. 1.1 договору про надання правничої допомоги клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі і на умовах, передбачених договором.
В додатку до договору сторони встановили вартість послуг адвокатського бюро. Факт надання правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.
Представництво інтересів ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" під час судового розгляду справи судом здійснював адвокат Соломко О.В., який на підтвердження повноважень представника надав довіреність від 11 серпня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №7073/10, ордер на надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 11 серпня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 22 серпня 2025 року.
Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.
Суд враховує вважає, що по даній категорії справ 6 годин на підготовку до подачі справи до суду є значно завищеним та неспівмірним з наданими послугами.
На думку суду, такий розмір витрат часу адвоката не є достатньо обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
За таких обставин, суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, окрім того позовна заява підписана та подана директором товариства, а не адвокатом від адвокатського об'єднання (яке тільки підготовило позовну заяву із доданими письмовими доказами), та вважає необхідним зменшити витрат на правову допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача такі витрати в сумі 4000 грн, що буде розумним, справедливим та співмірним із складністю справи та загальною сумою заборгованості згідно Договору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки даний позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при подачі даного позову та 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 5,12, 13, 81, 141, 77-80, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути зОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська буд. 8, офіс 310а, IBAN: НОМЕР_5 , в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») - заборгованість за кредитним договором № 755203431 від 11 листопада 2021 року в розмірі 19 642 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 00 копійок.
Стягнути зОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська буд. 8, офіс 310а, IBAN: НОМЕР_5 , в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») - судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська буд. 8, офіс 310 а, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання:АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя