3/130/728/2025
130/1947/25
27.10.2025 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Костянтин Шепель,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, - за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Жмеринського міськрайонного суду 2 липня 2025 року надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №376707 від 30 червня 2025 року, складеного поліцейським СРПП Жмеринського РВП Климчуком Б.В. 30 червня 2025 року, близько 01-45 год в м. Жмеринка по вул. Одеській, на центральному кладовищі водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, результат сп'яніння 2,16%., чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснює, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, він не визнає, вважає, що працівники поліції склали незаконний протокол з грубим порушенням матеріального та процесуального права. Матеріали справи не містять жодних доказів керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що є основною ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 30 червня 2025 року він приїхав на кладовище провідати свого загиблого на війні брата, там вживав алкоголь і чекав на товаришів, які мали приїхати і забрати його і автомобіль, автомобілем він в стані сп'яніння не керував, приїхав на кладовище тверезий, а назад не збирався їхати за кермом. Вважає, що працівників поліції невідома особа повідомила про те, що він поїхав на автомобілі в стані сп'яніння, бо він не пропустив автомобіль, який рухався по головній дорозі, коли їхав на кладовище, однак це було безпідставне повідомлення. Тому справу відносно нього просить закрити.
Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, складений о 03-10 год 30 червня 2025 року, де зазначено, що ОСОБА_2 в 01-45 год 30 червня 2025 року керував автомобілем в стані сп'яніння; роздруківку з приладу Драгер, відповідно до якої результат тесту на алкогольне сп'яніння - 2,16%, о 02- 47 год 30 червня 2025 року, чого ОСОБА_2 не заперечує; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких ОСОБА_2 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, хоча як встановлено в судовому засіданні, він не був зупинений під час керування автомобілем; рапорт про надходження повідомлення зі служби 102 від невідомої особи про те, що водій автомобіля фольцваген в стані сп'яніння поїхав в центр; письмове пояснення ОСОБА_2 , яке відповідає поясненням, наданим в судовому засіданні; розписку ОСОБА_3 про отримання автомобіля від працівників поліції; та довідку про те, що ОСОБА_2 до відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не притягувався.
У судовому засіданні було оглянуто відеодиски, додані працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, перше відео розпочинається з того, як працівник поліції йде по кладовищу, потім підходить до ОСОБА_2 , який знаходиться біля могили свого брата. На відео не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 автомобілем.
Особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Чинним Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Так, із змісту досліджених судом матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_2 , що також підтверджено оглянутим відеодиском, жодним доказом не підтверджено, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння і був виявлений працівниками поліції.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.
Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 130, 245, 247, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ