27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 420/6577/23
адміністративне провадження № К/990/41114/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Желєзного І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (суддя - Юхтенко Л.Р.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (суддя-доповідач - Джабурія О.В., судді: Кравченко К.В., Вербицька Н.В.)
у справі № 420/6577/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди як військовослужбовцю, який приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької та Луганської областях, починаючи з 16 серпня 2022 року, у розмірі 100 000,00 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову винагороду як військовослужбовцю, який приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької та Луганської областях, починаючи з 16 серпня 2022 року, у розмірі 100 000,00 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" з урахуванням вже виплаченої додаткової винагороди.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 16 серпня 2022 року відряджений (бойове розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 серпня 2022 року №526дск) для виконання завдань у складі органу військового управління, а саме: у складі оперативної групи Державної прикордонної служби України в ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ( АДРЕСА_1 ) ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", та з 16 серпня 2022 року по теперішній час приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Тому позивач вважає, що він набув право на виплату додаткової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", однак в період з 16 серпня 2022 року по березень 2023 року йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн щомісячно.
Позивач зазначив, що він звертався до відповідача із рапортом про відновлення виплати з серпня 2022 року додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, відповідно до вимог наказу АДПС України від 30 липня 2022 року № 392-АГ.
Листом від 23 січня 2023 року №25/396-23-Вих відповідач повідомив позивача, що з вивчення представлених донесень та рапортів оперативно-військового управління про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за серпень (рапорт від 28 вересня 2022 року №11/149-22-Вн), вересень (рапорт від 01 жовтня 2022 року №11/158-22-Вн), жовтень (рапорт від 02 листопада 2022 року №11/186-22-Вн) та листопад 2022 року (рапорт від 02 грудня 2022 року №11/203-22-Вн) встановлено, що документальних підтверджень безпосередньої участі позивача у заходах, передбачених Наказом № 392, не встановлено, у зв'язку з чим були відсутні правові підстави для видання наказу про нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Позивач уважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди як військовослужбовцю, який приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії з серпня 2022 року у розмірі 70000,00 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
З підстав наведеного позивач уважає, що належним способом захисту його прав буде нарахування та виплата йому додаткової винагороди як військовослужбовцю, який приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території України з 16 серпня 2022 року щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" з урахуванням фактично здійснених виплат.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з аналізу витягів з журналу бойових дій, що додані до рапортів, встановлено лише перелік бойових розпоряджень. В журналі бойових дій повинна відображатись інформація про результати виконання чи невиконання поставленого бойовим розпорядженням завдання. Інформація про дату, час, місце участі в заходах, визначених наказом №392 та наказом №628, при виконанні яких додаткова винагорода виплачується в збільшеному розмірі, в яких приймав участь позивач, відсутня.
В довідках щодо нанесення противником вогневого ураження, доданих до рапортів про виплату додаткової винагороди, відображено нанесення противником вогневого ураження по бойових позиціях підрозділів Державної прикордонної служби України в районах ведення бойових дій в межах відповідальності оперативно-тактичного управління « ІНФОРМАЦІЯ_5 », оперативно-тактичного управління « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та по місту Краматорськ.
Натомість, як зазначає сам позивач, в спірний період він виконував обов'язки в штабі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що дислокувалось в АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять доказів, що у спірному періоді позивач брав участь у бойових (спеціальних) завданнях із переліку, встановленого пунктами 2 наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30 липня 2022 року та № 628-АГ від 09 грудня 2022 року, таким доказів позивачем не надано до суду.
Отже, твердження позивача щодо протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 по нарахуванню і виплаті додаткової винагороди грошового забезпечення у спірний період суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими.
Доводи позивача з приводу того, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є рапорти заступника начальника Східного регіонального управління-начальника оперативно-військового управління про виплату додаткової винагороди, довідки, колегія суддів суду апеляційної інстанції знайшла необґрунтованими, оскільки рапорти, довідки не є достатніми доказами для підтвердження обставин, що позивач безпосередньо брав участь в бойових діях та/або забезпечував заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, оскільки ці рапорти не містять жодної інформації про конкретні бойові завдання, які виконував позивач.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, оскільки протиправність наказів №392-АГ від 30 липня 2022 року та №628-АГ від 09 грудня 2022 року у визначений законом спосіб не встановлювалась, їх зміст не суперечить правовим актам, які мають вищу юридичну силу, підстави для незастосування відповідачем цих наказів до спірних правовідносин відсутні.
З підстав викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме:
- пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 від 28 лютого 2022 року (далі - Постанова № 168) щодо установлення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених вказаною постановою у спірних правовідносинах, в контексті правової оцінки і тлумачення регулювання умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, встановлених наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №392/0/81-22-А Г від 30 липня 2022 року;
- підставності і правомірності застосування у спірних правовідносинах наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», положення якого застосовувались з 01 серпня 2022 року по 01 грудня 2022 року.
Скаржник зазначає, що з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», що регулював виплату додаткової винагороди з 01 серпня 2022 року до 01 грудня 2022 року.
Пунктом 1 цього наказу передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку зі звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової- служби.
При цьому додаткова винагорода збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Порядок нарахування додаткової грошової винагороди у період з грудня 2022 року по січень 2023 року був врегульований наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22 АГ, яким передбачено аналогічні умови призначення додаткової винагороди до 100 000 грн.
Також скаржник зазначає, що документальним підтвердженням його участі у бойових діях є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постових відомостей; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах; довідка, видана начальником органу Держприкордонслужби.
Ураховуючи предмет цього спору (нездійснення нарахування та виплати додаткової винагороди), для того, аби встановити наявність (відсутність) в позивача права на одержання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, суд першої інстанції крізь призму положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України мав би ретельно вивчити та проаналізувати:
1) з одного боку - рапорти начальника оперативно-військового управління про виплату Касанту додаткової винагороди за спірний період та долучені до них документальні підтвердження його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії - на предмет обгрунтованості підстав для здійснення такої виплати;
2) з другого боку - рішення відповідача, прийняті за результатами розгляду таких рапортів - на предмет обґрунтованості підстав для відмови у нарахуванні та здійсненні виплати додаткової нагороди.
Однак, як зазначає скаржник, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій формально та поверхнево підійшли до аналізу вищевказаних рапортів та повністю їх не досліджували.
Та обставина, що скаржник брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2023 року №2023/окп/38/32 та від 01 грудня 2022 року №2022/окп/38/1663.
Скаржник наголошує, що наразі виникає ситуація, коли за однакових обставин та умов, за виконання однакових або схожих за своєю суттю посадових обов'язків військовослужбовці Збройних Сил України отримують додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, водночас військовослужбовці органів Адміністрації Державної прикордонної служби України отримують лише 30 000 грн, хоча, як зазначає скаржник, мова йде про виконання однакових посадових обов'язків та перебування в одному і тому ж місці угрупування (лінія зіткнення).
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
В обґрунтування означеного відзиву відповідач вказує про те, що позивач виконував завдання з дислокацією в м. Покровськ. Даний населений пункт не знаходиться в зоні активних бойових дій. Місце несення служби позивача вогневому ураженню не піддавалось.
Жодне з виконуваних ним завдань не може порівнюватись з участю в бойових діях безпосередньо на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противника.
Відповідач зазначає про безпідставне посилання позивача на рапорти заступника начальника Східного регіонального управління - начальника оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) як головну підставу для встановлення та виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100000 грн, адже з аналізу рапортів та витягів з журналу бойових дій, що додані до рапортів, встановлено лише перелік бойових розпоряджень.
Між тим, як зазначає відповідач, в журналі бойових дій повинна відображатись інформація про результати виконання чи невиконання поставленого бойовим розпорядженням завдання. Інформація про дату, час, місце участі в заходах, визначених наказом №392 та наказом №628, в яких приймав участь позивач відсутня. Рапорти не містять жодної інформації про конкретні бойові завдання, які виконував позивач.
За результатами проведених перевірок цих рапортів, а також фактичних завдань, що виконували військовослужбовці, підрозділ повідомлено про відсутність підстав для нарахування винагороди в збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Починаючи з лютого 2023 року, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20 січня 2023 року, постанова Кабінету Міністрів України № 168 зазнала змін. Так, було встановлено, що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50 000 гривень.
Таким чином було передбачено збільшення розміру винагороди з 30 000 грн до 50 000 грн для військовослужбовців, які виконують обов'язки аналогічні тим, що виконував позивач.
В цю частину спірного періоду в.о. заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 - начальника оперативно-військового управління подавались рапорти щодо виконання військового обов'язку позивачем та встановлення йому додаткової винагороди в розмірі 50 000 грн (додані разом з відзивом на позовну заяву). На підставі вищевказаних рапортів позивачу додаткова винагорода виплачувалась з розрахунку 50 000 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Разом з тим, в період з 01 лютого 2023 року позивач не виконував заходів, визначених пунктом 3 Наказу МВС №36, який визначає, які саме дії відносяться до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, що дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. Відтак і рапорти безпосереднім начальником не подавались.
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями (у зв'язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А.) визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Білак М.В., Желєзний І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження з 27 жовтня 2025 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 червня 2021 року № 302-ОС підполковника ОСОБА_1 призначено по регіональному управлінню начальником сектору (взаємодії з військовими органами управління та контролю за службовою діяльністю) відділу взаємодії з військовими органами управління та контролю за службовою діяльністю оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).
Згідно з витягом з бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 № 244 (гриф) від 13 червня 2022 року позивач вважається таким, що вибув у відрядження з початку функціонування об'єднаних командних пунктів новостворених оперативно-тактичних угрупувань, у складі оперативної групи Державної прикордонної служби України основного командного пункту оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі - ОТУ Донецьк) та займає посаду начальника сектору відділу взаємодій з військовими органами управління та контролю за службовою діяльністю оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_2 .
З Довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по травень 2023 року убачається, що позивачу виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а саме: вересень, жовтень, листопад 2022 року - 30000 грн, грудень 2022 року - 60000 грн, лютий 2023 року - 30000 грн, березень 2023 року - 18 214, 29 грн, квітень 2023 року, травень 2023 року - 30000 грн.
У зв'язку з тим, що у період з 16 серпня 2022 року позивачеві додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн щомісячно не нараховувалася та не виплачувалася, останній звернувся з письмовим рапортом від 17 січня 2023 року до безпосереднього командира - начальника відділу взаємодії з військовими органами управління та контролю за службовою діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_2 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про відновлення йому виплати з серпня 2022 року додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ.
За наслідком розгляду звернення позивача відповідач Листом від 23 січня 2023 року №25/396-23-Вих повідомив позивача, що з вивчення представлених донесень та рапортів оперативно-військового управління про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за серпень (рапорт від 28 вересня 2022 року №11/149-22-Вн), вересень (рапорт від 01 жовтня 2022 року №11/158-22-Вн), жовтень (рапорт від 02 листопада 2022 року №11/186-22-Вн) та листопад 2022 року (рапорт від 02 грудня 2022 року №11/203-22-Вн) встановлено, що документальних підтверджень безпосередньої участі позивача у заходах, передбачених Наказом № 392 АГ, не встановлено, у зв'язку з чим були відсутні правові підстави для видання наказу про нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Позивач із розміром виплаченого йому грошового забезпечення не погоджується, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз цих норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, не врегульовувала цих питань.
Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови №168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
На виконання акту Кабінету Міністрів України Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Міністерством внутрішніх справ України видано:
- наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" (який застосовувався з 01 серпня 2022 року до 01 грудня 2022 року; далі - наказ № 392);
- наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" (який застосовувався з 01 грудня 2022 року по 31 січня 2023 року; далі - наказ № 628);
- наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року № 196/39252 (який застосовується з 01 лютого 2023 року; далі - наказ МВС № 36).
Відповідно до пункту 2 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та огневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які: виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
У пункті 4 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього Наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 Наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзаци другий, третій пункту 5 Наказу).
Відповідно до пункту 10 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 наказу № 392/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
Своєю чергою, наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
IV.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, починаючи з 16 серпня 2022 року.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить у спірний період (з 16 серпня 2022 року по березень 2023 року) виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168, у розмірі до 100 000 гривень як військовослужбовцю Держприкордонслужби.
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, яке виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплати визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 та №69 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Так, додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
При цьому, правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Таким чином, Україна зобов'язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
Реалізація приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова Кабінету Міністрів України № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
На підставі пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року;
Також протягом спірного періоду (з 16 серпня 2022 року по березень 2023 року), за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду, діяли:
з 01 грудня 2022 року наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ;
з 01 лютого 2023 року - Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджений наказом МВС України № 36 від 26 січня 2023 року.
У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано, за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:
(1) рух опору на окупованих територіях;
(2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом;
(3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій;
(4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару;
(5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника;
(6) відбиття збройних нападів на об'єкти, їх звільнення у разі захоплення;
(7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань;
(8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником.
Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ № 628-АГ, в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
26 січня 2023 року МВС України видано наказ № 36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок № 36, який ведено в дію з 01 лютого 2023 року).
Пунктом 2 Порядку № 36 визначено розміри винагороди:
- до 30 000 грн/міс - за виконання бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань, охорону критичної інфраструктури, участь у військових адміністраціях, логістичне забезпечення в районах бойових дій;
- до 50 000 грн/міс - за виконання завдань у складі штабів, органів військового управління, включно до оперативно-стратегічного рівня, у зонах бойового зіткнення;
- до 100 000 грн/міс - за безпосередню участь у бойових діях, зокрема на окупованих територіях, або між позиціями сил оборони та противника.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 36 безпосередня участь визначається виконанням завдань:
- на лінії бойового зіткнення;
- забезпечення в умовах вогневого ураження;
- охорони об'єктів під обстрілами;
- протидії ДРГ, повітряним загрозам, виконання польотів; у складі екіпажів кораблів, катерів, прикордонних підрозділів.
Залишилися незмінними підтверджуючі документи (пункт 4): бойовий наказ, журнали бойових/службово-бойових дій, рапорт командира.
Іншими положеннями наказу: визначено випадки, коли додаткова винагорода не виплачується (наприклад, перебування за кордоном у зв'язку з участю в миротворчих операціях чи навчанні тощо); передбачено порядок оформлення виплат, строки й підстави для внесення військовослужбовців у відповідні накази на виплату та ін.
Для військовослужбовців Держприкордонслужби цей наказ (№ 36) чітко визначає види робіт і завдань, виконання яких є підставою для додаткових виплат: безпосередній вогневий контакт на лінії зіткнення, знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, охорона об'єктів під час вогневого ураження, участь у бойових операціях у складі перших ешелонів оборони чи наступу тощо. Саме ці завдання, підтверджені сукупністю відповідних документів, дають право прикордонникам на збільшену винагороду.
Протягом часу, який є предметом розгляду у цьому касаційному провадженні, виплата додаткової винагороди регулювалась наказами № 392-АГ, № 628-АГ та № 36.
Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору визнали відсутніми підстави для задоволення вимог позивача за спірний період, оскільки ОСОБА_1 в спірний період виконував обов'язки в ОТУ Донецьк, завданнями, які він виконував, як зазначає його безпосередній керівник, були підготовка та подання пропозицій, опрацювання проєктів бойових розпоряджень, контролю та координації застосування, організації обміну інформацією та взаємодії органів та підрозділів Державної прикордонної служби України з військовими угрупованнями (з'єднаннями), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Такі завдання, як зазначили суди попередніх інстанцій, не можуть порівнюватись з участю в бойових діях військовослужбовцями, що безпосередньо вступають в бій з агресором.
Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, автор скарги покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2-1 Постанови № 168 щодо установлення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою у спірних правовідносинах, в контексті правової оцінки і тлумачення регулювання умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, встановлених наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ; підставності і правомірності застосування у спірних правовідносинах наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, положення якого застосовувались з 01 серпня 2022 року до 01 грудня 2022 року.
Варто зауважити, що питання, які окреслив автор касаційної скарги у цій справі, вже були предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у справі № 200/193/23, за наслідками якого Суд ухвалив постанову від 21 грудня 2023 року.
У наведеній постанові позиція Верховного Суду з приводу застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ до правовідносин, пов'язаних з виплатою додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, зводиться до того, що документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000,00 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Також у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 Верховний Суд, слідуючи позиції, яка була започаткована у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, звернув увагу на умови (контекст), за яких (якого) Адміністрація Держприкордонслужби видала згадувані накази, а також на мету їх видання, позаяк у тій справі скаржник теж наполягав на тому, що згадувані акти Адміністрації Держприкордонслужби не можуть застосовуватися до відносин, пов'язаних з виплатою додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.
У вказаній постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23 Верховний Суд зауважив, що в наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови № 168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Видання зазначених наказів [Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ] не можна вважати (сприймати) як вияв свавілля чи як неправомірний спосіб обмежити (позбавити) отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Знову таки, накази, про які йде мова, видані для того, щоб реалізувати приписи пункту 1 Постанови № 168, адже виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн передбачена за участь у бойових діях або здійсненні заходів, які, аби військовослужбовець був належно і заслужено винагороджений, повинні мати документальне оформлення. Відповідно приписи, які містять згадувані накази Адміністрації Держприкордонслужби, проєктовані передовсім на органи (військові частини) і їхніх посадових осіб, на яких покладається таким чином обов'язок вести облік військовослужбовців, документувати факти їхньої залученості до бойових дій та/або заходів, за які встановлена додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн, а також надсилати ці документи за належністю з метою виплати військовослужбовцям заслуженої винагороди.
Інакше кажучи, як зазначено далі у цій постанові касаційного суду, приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов'язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке [право] виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв'язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов'язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваних наказів Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.
Наприкінці касаційний суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 зазначив, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. З тих самих міркувань касаційний суд вважав правомірним застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби до правовідносин, які пов'язані з виплатою додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн військовослужбовцям Держприкордонслужби, зокрема у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах).
Така правова позиція Верховного Суду є сталою та викладена в постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23, від 31 липня 2024 року у справі № 200/625/23, від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23, від 28 серпня 2024 року у справі № 200/1310/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 280/2228/23, від 30 вересня 2024 року у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №120/4135/23 наголосив, що безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не має тлумачитись надмірно вузько, а перелік завдань може охоплювати широкий спектр бойової діяльності як у районах ведення бойових дій, так і поза ними. За наказом № 164-АГ достатньо було одного документа (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт командира), тоді як накази № 392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ запроваджують додаткові або конкретизовані вимоги і до підтвердження «безпосередньої участі» (конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань) і до кількості, необхідних для підтвердження участі у бойових діях чи заходах, документів - сукупність (альтернатива). Суд підкреслив, що за наявності формальних недоліків у документах, але при фактичному встановленні участі військовослужбовця у бойових діях, відмова у виплаті додаткової винагороди є необґрунтованою. Водночас необхідно керуватися оновленими критеріями, враховуючи вимоги нових наказів, і ретельно оцінювати кожен наданий доказ, аби визначити, чи дає він підстави для отримання додаткової виплати.
Слід урахувати, що у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23 Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій обґрунтували оскаржувані судові рішення виключно тим, що виконувані позивачем завдання (виконував обов'язки в штабі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що дислокувалось в АДРЕСА_1 ) не можуть порівнюватись з участю в бойових діях військовослужбовцями, що безпосередньо вступають в бій з агресором.
Між тим, у постанові від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23 Верховний Суд дійшов висновку, що для об'єктивної перевірки права особи на додаткову винагороду треба детально з'ясувати, в який період і під дію якого наказу підпадало спірне завдання, чи входить воно за своїм змістом до переліку бойових (безпекових) заходів та чи підтверджене воно відповідними документами згідно з актуальними нормами (що діяли на той момент). Якщо відповіді на ці запитання є позитивними, відмова у виплаті не може ґрунтуватися лише на доводах про «звичайну службову діяльність» або через формальні прогалини в оформленні документів.
Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору під час оцінки завдань, які виконував позивач у період дії воєнного стану, передчасно дійшли висновку щодо характеру виконуваних позивачем завдань та не врахували, що якщо в умовах повсякденної служби певні обов'язки можуть вважатися звичайною службовою діяльністю, - у період реальних бойових дій вони можуть набувати характеру безпосередньої участі у бойових діях або заходах, спрямованих на відсіч та стримування збройної агресії.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13 червня 2022 року № 244 гриф, позивач в період з червня 2022 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі оперативної групи Державної прикордонної служби України об'єднаного командного пункту оперативно - тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 значиться, що постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Окрім того з довідок Військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2023 року №2023/окп/38/32 та від 01 грудня 2022 року №2022/окп/38/1663 убачається, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).
Проте суди попередніх інстанцій констатували, що рапорти заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплати додаткової винагороди та довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2023 року №2023/окп/38/32 та від 01 грудня 2022 року №2022/окп/38/1663 не є достатніми доказами для підтвердження обставин, що позивач безпосередньо брав участь в бойових діях та/або забезпечував заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, оскільки ці рапорти не містять жодної інформації про конкретні бойові завдання, які виконував позивач.
Колегія суддів уважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, адже такі твердження ігнорують визначене наказами, що у тому числі, довідки та рапорти є невід'ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.
Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, відповідно до якого підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано доказів, які спростовують твердження відповідача, що завдання, які виконував позивач, не відносяться до переліку, за виконання яких збільшується додаткова винагорода до 100 тисяч гривень.
Проте реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.
У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
Разом з цим, роблячи висновок про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди дещо поквапилися з таким висновком, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, який відповідно до бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 № 244 (гриф) від 13 червня 2022 року з червня 2022 року виконує бойові (спеціальні) завдання у складі оперативної групи Державної прикордонної служби України об'єднаного командного пункту оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та займає посаду начальника сектору відділу взаємодій з військовими органами управління та контролю за службовою діяльністю оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_2 .
Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не дослідили обставини можливості отримання позивачем підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а у Суду урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність їх висновків загалом по суті спору.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
V. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статті 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний