27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 160/9966/24
провадження № К/990/40876/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ромашкіної Оксани Олександрівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
07 жовтня 2025 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі автор як на підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм у подібних правовідносинах.
Так, автор касаційної скарги в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права:
- судом ігнорувався факт, викладений в апеляційній скарзі та в процесі, що позивач був обмежений та не мав фактичного доступу до правничої допомоги під час проведення відносно нього службового розслідування, чим порушено пункт 5 частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту. Не надано належної оцінки. Дане питання не врегульовано законодавчо та у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду;
- судом безпідставно відмовлено в поданні доказів стороною позивача у вигляді клопотання допиту свідків, про що до суду звернувся позивач, - чим порушено засади змагальності сторін та свободи надання суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України);
- порушена норма презумпції невинуватості. Суд вказує, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає знанню працівника поліції. Приймаючи рішення у справі суд враховував, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджено наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, що стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення саме у виді звільнення зі служби в поліції;
- судом не прийнято до уваги формальне, незалежне від позивача, застосування відповідачем частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту.
Однак, таке обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки автор касаційної скарги чітко не указує щодо застосування якої саме норми права не викладено висновок Верховного Суду.
Водночас варто зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку автора касаційної скарги відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначена автором касаційної скарги норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Суд наголошує, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки автор касаційної скарги не указує в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції зазначених ним норм.
Крім того касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування зазначених автором касаційної скарги норм, за обставин, установлених саме у цій справі.
Тож, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, варто зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку автора касаційної скарги буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, автор касаційної скарги не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Водночас, Верховним Судом в ухвалі від 11 серпня 2025 року (провадження № К/990/31132/25) касатору вже надавались обґрунтовані пояснення стосовно підстав касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Обґрунтованих підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ромашкіної Оксани Олександрівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович