27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 160/11913/23
адміністративне провадження № К/990/35377/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 (колегія суддів у складі головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Шальєвої В.А.) у справі №160/11913/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії з дати призначення з компенсацією втрати частини доходу, поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05.07.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025, позов задовольнив. Рішення суду набрало законної сили.
3. 05.06.2025 позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 05.07.2023 у справі № 160/11913/23.
4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №160/11913/23 задовольнив. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати протягом 30-ти днів з моменту отримання ухвали суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №160/11913/23.
5. 09.07.2025 відповідач надав суду звіт про виконання рішення суду, у якому вказав, що рішення суду виконано: проведено перерахунок пенсії позивача та поновлено виплату пенсії позивачу з компенсацією частини доходів. Пенсія виплачувалась на банківський рахунок в АТ ОТП Банк, який за повідомленням банківської установи закритий. З 01.12.2024 пенсія позивачу нараховується через підприємство поштового зв'язку та не отримувались по травень 2025 року.
6. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.07.2025 прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2025 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №160/11913/23.
7. 30.07.2025 до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 про прийняття звіту у справі №160/11913/23 .
8. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 про прийняття звіту у справі №160/11913/23 залишив без руху з підстав ненадання до суду документа, який підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі 3028 грн та надав строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначеного недоліку апеляційної скарги.
9. 06.08.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановлену з питань здійснення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.08.2025 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі №160/11913/23 повернув позивачеві.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025 його апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору. Разом з тим, скаржник недолік апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунув, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
12. Як на підставу касаційного оскарження, позивач посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
13. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 16.08.2024 у справі №580/7686/23 щодо застосування частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) в контексті необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність органу виконавчої служби.
14. Скаржник у касаційній скарзі покликається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 06.08.2025 у справі №280/5120/19 щодо відсутності у позивача обов'язку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, постановлену з питань здійснення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.
15. Позивач доводить, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження за його апеляційною скаргою, обмежив його право на апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції, постановленої з питань здійснення судового контролю в порядку статті 382 КАС України, яке стосується його прав і обов'язків.
16. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена судом з порушенням положень частини другої статті 132 КАС України та положень Закону № 3674-VI, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про повернення апеляційної скарги.
17. Позивач зазначає, що Законом № 3674-VI не передбачено вимоги щодо сплати судового збору за звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України (щодо прийняття звіту про виконання судового рішення).
18. На думку скаржника, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із такою заявою, на нього не поширюється обов'язок сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за результатами розгляду звіту про виконання судового рішення.
19. Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
21. Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Зазначеним вимогам процесуального закону оспорювана ухвала не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятними з огляду на таке.
24. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII і статті 13 КАС України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
25. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
27. Зміст наведених норм права свідчить, що законодавцем забезпечено право особи на апеляційне оскарження рішення суду у разі якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
28. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України, за змістом частини п'ятої якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
29. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
30. Відповідно до приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
31. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку підставою для повернення апеляційної скарги.
32. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом №3674-VI.
33. Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
34. Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
35. Водночас у частині другій статті 4 Закону № 3674-VI не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
36. За змістом підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
37. Отже, приписами зазначеної норми Закону № 3674-VI встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду першої інстанції, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами яких виносяться відповідні ухвали.
38. Враховуючи те, що ключовим питанням в межах доводів та вимог касаційної скарги є питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатом розгляду звіту про виконання рішення суду, наданого на виконання ухвали суду про встановлення судового контролю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
39. Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
40. Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); «обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019).
41. В Рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
42. Колегія суддів зазначає, що невиконання державою обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
43. Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.
44. Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
45. Подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення, а оскарження ухвали суду за наслідками розгляду такої заяви - на запобігання негативним наслідкам судової помилки, якщо така мала або могла мати місце під час розгляду зазначеної заяви.
46. Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист. Відповідно, можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю, без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади.
47. Особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип обов'язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України, не повинна сплачувати судовий збір за звернення до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов'язок сплати такого збору.
48. Отже, на переконання колегії суддів, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення або розгляду звіту про виконання рішення суду, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.
49. Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
50. При цьому, Верховний Суд вже розглядав касаційну скаргу, ключовим в якій було питання необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням рішення суду.
51. Так, у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 зазначено, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду), є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.
52. Зважаючи на висновки, яких суд касаційної інстанції дійшов у ході касаційного перегляду цієї справи, враховуючи приписи частини четвертої статті 7 КАС України та те, що постановою Пленуму Верховного Суду від 12.09.2025 №14 постановлено звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір», колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності повторного звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI.
53. З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з ненаданням скаржником документа про сплату судового збору, оскільки останній не повинен сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу, прийняту за результатом розгляду звіту про виконання судового рішення, поданого в межах судового контролю за виконанням судового рішення.
54. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
56. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
57. За таких обставин ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 підлягає скасуванню, а справа №160/11913/23 направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 скасувати.
Справу №160/11913/23 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб