27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №н/240/35772/23
адміністративне провадження №К/990/40819/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, і
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплачувати їй з 15 листопада 2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, котра проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік) на підставі статті 39 Закону України [від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ] «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Вимоги мотивувала тим, що вона є непрацюючою пенсіонеркою, яка постійно проживає в зоні безумовного (обов'язкового) відселення. 17 липня 2018 року Конституційний Суд України виніс Рішення № 6-р/2018, згідно з яким за правилами статті 39 Закону № 796-ХІІ вона за цим законом має право на отримання доплати до пенсії у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік). Однак, відповідач відмовив їй нарахувати та виплатити таку доплату, чим, на переконання позивачки, вдався до протиправних дій.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області у вигляді не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 15 листопада 2023 підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, котра проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплатити [виплачувати] ОСОБА_1 з 15 листопада 2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, котра проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, визначеного статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не переглядалось.
ГУ ПФУ в Житомирській області подало до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року за нововиявленими обставинами з підставу, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На думку ГУ ПФУ в Житомирській області, після набрання судовим рішенням законної сили воно почало виконуватися, зокрема, відбувалося нарахування та виплата доплати до пенсії. Утім тоді ж, тобто під час виконання судового рішення, відповідач виявив обставини, які свідчать про те, що позивачка ОСОБА_1 надала суду першої інстанції недостовірні відомості про місце проживання, які не були відомі і не могли бути відомі станом на час ухвалення судового рішення по суті. Наголошує, що обставини щодо місця проживання є визначальними для ухвалення рішення про призначення доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-XII.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишив у силі рішення суду в адміністративній справі № 240/35772/23.
Суд першої інстанції, коли відмовляв у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визнав, що підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України можуть бути обставини про фальшування документів [витягу з реєстру територіальної громади № 2023/009365967 від 15 листопада 2023 року], якими підтверджувався факт реєстрації (проживання) позивачки в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, але лише тоді, коли ці обставини будуть встановлені за наслідками кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024065400001284, або в межах такого кримінального провадження буде встановлений факт не проживання позивачки у період із 15 листопада 2023 року на зазначеній території радіоактивного забруднення.
Суд підкреслив, що в аспекті прав (повноважень), передбачених підпунктами 2, 5, 6, 7, 8, 17 пункту 6 Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2) ГУ ПФУ в Житомирській області на час розгляду справи могло знати про таку обставину, як (не)проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення.
ГУ ПФУ в Житомирській області не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рушення.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, наводить відповідне обґрунтування, яке містить посилання на практику касаційного суду, яка (практика), як її інтерпретує скаржник, доводить слушність і переконливість доводів своєї касаційної скарги. Серед іншого, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув та вирішив справу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) як на встановлену процесуальним законом підставу для касаційного оскарження.
На думку автора касаційної скарги, суд апеляційної інстанції застосував норму права, зокрема статті 242 КАС України, без врахування висновків щодо застосування норми права, викладених: у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2019 року, у справі 904/109956/16, від 26 грудня 2022 року у справі № 460/801/20 та від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, щодо визначення нововиявлених обставин.
До того ж скаржник запевняє, що суди першої та апеляційної інстанцій не зважили на те, що вищезазначені докази підтверджують те, що позивачка фактично не проживає і не проживала станом на дату реєстрації місця проживання та дату звернення до суду в населеному пункті, що належить до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106. Наголошує, що судове рішення від 22 березня 2024 року суд ухвалив на підставі недостовірних відомостей, це рішення не основується на правилах частини другої статті 39 Закону № 796-ХІІ, а справа не підпадає під ознаки типової відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18.
Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування і дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу [а саме про повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження].
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Правила статті 330 КАС України встановлюють форму та зміст касаційної скарги.
Всупереч вимогам частини четвертої статті 330 цього Кодексу касатор не додав до касаційної скарги документа про сплату судового збору або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати цього платежу відповідно до закону.
На підставі підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 грн.
Частина перша статті 4 Закону № 3674 визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 4 цього Закону, якщо до суду подаються процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою становить 2 422 грн 40 коп. (3 028 * 0,8 =2 422,40).
Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; призначення платежу: 101 ____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ____ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _____ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа).
Описані обставини розкривають причини неможливості прийняття судом касаційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області про перегляд судових рішень і заразом показують дії для виправлення ситуації, пов'язаної зі (не)сплатою судового збору. Зокрема, скаржник може усунути названі вище недоробки шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору або документів / доказів, які би були вагомими підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати цього платежу.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Приписи цих статей визначають, що суддя, коли встановить, що касаційна скарга подана без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки касаційної скарги, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Отож, з огляду на викладені вище обставини та міркування, на виконання вимог частини другої статті 332 та статті 169 КАС України касаційну скаргу треба залишити без руху і надати скаржнику строк для усунення її недоліків (вад).
За правилами частини шостої статті 332 КАС України питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги .
Касаційна скарга буде повернута скаржнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Керуючись статтею 330, частинами другою, шостою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій