27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 600/3466/23-а
адміністративне провадження № К/990/18481/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року (головуючий суддя - Маренич І.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді: Курко О.П., Шидловський В.Б.),
у справі № 600/3466/23-а
за позовом ОСОБА_1
до Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації)
про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - Чернівецька ОДА) (обласної військової адміністрації), Юридичного управління Чернівецької ОДА (обласної військової адміністрації), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ юридичного управління Чернівецької ОДА (обласної військової адміністрації) від 30 березня 2023 року № 13-осн «Про внесення змін до структури Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації)»;
- визнати протиправними дії начальника Юридичного управління Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації Шиби О.М. із формування структури Юридичного управління Чернівецької ОДА (Чернівецької обласної військової адміністрації) від 30 березня 2023 року та голови Чернівецької ОДА Запаранюка Р.В. із затвердження ними 30 березня 2023 року структури Юридичного управління Чернівецької ОДА (Чернівецької обласної військової адміністрації);
- визнати протиправним та скасувати наказ Юридичного управління Чернівецької ОДА (обласної військової адміністрації) від 04 травня 2023 року № 13-ос про звільнення його 05 травня 2023 року з посади начальника відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької ОДА (обласної військової адміністрації) у зв'язку зі скороченням посади, пов'язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької ОДА (обласної військової адміністрації);
- поновити його з 06 травня 2023 року на займаній посаді та стягнути 25 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що ліквідація відділу і сектора юридичного управління не відбулася, а мало місце зміна внутрішньої організаційної структури внаслідок якої виконання завдань і функцій ліквідованих підрозділів покладено на інший, що вказує на незаконність оскаржуваних наказів, у зв'язку зі скороченням посади начальника відділу, пов'язаної з його ліквідацією.
3. Крім того, позивач указує, що, незважаючи на те, що в обласній державній адміністрації були вакантними рівнозначні посади державної служби на час вручення попередження про звільнення і на дату звільнення позивача відповідно до його освіти, кваліфікації, досвіду, зазначеного обов'язку відповідачі не виконали, будь-які рівнозначні посади державної служби і, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, запропоновано не було, що свідчить про недотримання місцевою державною адміністрацією вимог закону та є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення та прав працівника на працю, сприяння у збереженні місця роботи.
4. Скоротивши штат працівників юридичного управління на 1 одиницю, звільнили виключно позивача з керівної посади, який має багаторічний стаж роботи, більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж інші працівники підрозділу, що були залишені на роботі, у зв'язку з призначенням їх на новостворені посади.
5. Також позивач зазначав, що внаслідок, протиправних дій і рішень відповідачів, йому спричинено моральну шкоду, що проявилась у власних душевних стражданнях, появи емоцій, тривоги, морального болю і психічного напруження, приниженні власної честі, гідності і ділової репутації.
6. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
7. Не погоджуючись з указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 20 квітня 2022 року призначено на посаду начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації).
10. Розпорядженням від 30 березня 2023 року № 207-р внесено зміни до структури обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), зокрема, зменшено штатну чисельність юридичного управління облдержадміністрації на 1 штатну одиницю і затверджено структуру в новій редакції чисельністю 10 працівників.
11. На виконання зазначеного вище розпорядження, Юридичним управлінням Чернівецької ОДА (ОВА) видано наказ від 30 березня 2023 року № 13-осн, яким: ліквідовано в його складі сектор фінансово-господарського забезпечення та роботи персоналом Юридичного управління Чернівецької ОДА і відділ представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької ОДА (пункт 1); скорочено усі 6 посад ліквідованого сектору та відділу (пункт 3 наказу); утворено з 31 березня 2023 року відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи Юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) штатною чисельністю 5 одиниць (пункт 2 наказу).
12. 30 березня 2023 року начальником юридичного управління сформовано, а головою адміністрації затверджено структуру юридичного управління в кількості 10 штатних одиниць, що складається із двох підрозділів: відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (5 працівників) та відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (5 працівників), яку введено в дію 31 березня 2023 року.
13. 03 квітня 2023 року позивачу вручено попередження за № 163 вих.-23 про наступне звільнення із займаної посади, у зв'язку зі скороченням займаної посади, пов'язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації.
14. Наказом Юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 04 травня 2023 року № 13-ос ОСОБА_1 звільнено 05 травня 2023 року із посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації на підставі частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), у зв'язку зі скороченням посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), пов'язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).
15. Не погоджуючись із указаними наказами, позивач звернувся до суду з позовом.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи утворений з дотриманням норм, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».
17. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади судами зазначено, що позивачу разом із попередженням про наступне звільнення була запропонована посада головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28 листопада 2024 року). Оскільки позивач відмовився від запропонованої посади, відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача щодо попередження про звільнення та запропонування вакантних посад.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Підставою перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій представник позивача вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що судові рішення ухвалені без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 640/12442/21 та від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, щодо звільнення одночасно з двох підстав, а також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/2431/16 та від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18 у частині правомірності пропонування посади на період перебування основного працівника у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, яка не належить до переліку вакантних.
19. На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що формулювання звільнення, яке викладене у спірному наказі, суперечить одне одному, а саме: позивача звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв'язку зі скороченням посади та ліквідацією очолюваного ним відділу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 цього Закону, тобто одночасно з двох підстав. Заявник уважає, що підстави припинення державної служби за пунктами 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII є самостійними, різними за своїм правовим змістом і не можуть існувати одночасно. У випадку звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII проводиться пропонування посад працівнику, а при ліквідації - увільняються усі працівники і пропонування посад їм не здійснюється.
20. Окрім того заявник звертає увагу, що, надаючи правову оцінку наказу про звільнення, суди зобов'язані були перевірити дотримання процедури, яка передує звільненню працівника у частині пропонування усіх вакантних посад в обласній державній адміністрації, правомірності пропонування позивачу посади головного спеціаліста на період перебування основного працівника у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, яка не належить до переліку вакантних.
21. Заявник наголошує, що відповідачем були створені неоднакові умови реалізації права на працю позивачу поряд з іншими працівниками, він вибірково підійшов до процедури звільнення і призначення увільнених працівників, пропонуючи вакансії всім іншим, окрім позивача, а деякі приховуючи від нього. Усім працівникам повідомлено про наявні вакансії у період знаходження позивача у відпустці та одразу призначено їх на посади ще до початку створення і уведення в дію нової структури. Як наслідок, на всі посади у новоствореному відділі було призначено інших працівників без порівняння їх кваліфікації та оцінки, а також порівняльного аналізу продуктивності їх праці.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, мотивуючи відзив фактично тими ж підставами, з яких виходили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
24. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності внесення змін до структури Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) та, як наслідок, звільнення позивача з посади начальника відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) у зв'язку зі скороченням посади, пов'язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).
Щодо вимог про протиправність наказу про внесення змін до структури Юридичного управління обласної державної адміністрації та дій із формування структури відповідного управління.
25. Статтею 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно з частиною третьою статті 118 Конституції України склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
27. Відповідно до статті 5 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації» склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.
28. Як установлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 30 березня 2023 року № 207-р внесено зміни до структури обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: зменшено штатну чисельність Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації).
29. На виконання вказаного розпорядження, наказом від 30 березня 2023 року № 13-осн внесено зміни до структури Юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: наказано ліквідувати 30 березня 2023 року такі структурні підрозділи юридичного управління: сектор фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом (дві штатні одиниці) та відділ представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (чотири штатні одиниці). Також цим наказом утворено 31 березня 2023 року відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (п'ять штатних одиниць).
30. Юридичне управління, водночас, діє в межах повноважень, визначених Положенням про юридичне управління, затверджене розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 21 січня 2021 року № 78-р (далі - Положення).
Відповідно до пунктів 16, 20 Положення юридичне управління очолює начальник, який призначається і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації згідно із законодавством про державну службу.
Начальник юридичного управління здійснює керівництво управлінням, подає на затвердження голові обласної державної адміністрації структуру, чисельність працівників та положення про управління; планує роботу; подає на затвердження голови обласної державної адміністрації проект кошторису та штатного розпису в межах визначеної граничної чисельності та фонду оплати праці його працівників; призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців юридичного управління, тощо.
31. Надаючи оцінку наведеним нормативно-правовим актам та фактичним обставинам справи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що голова обласної державної адміністрації формує склад, визначає структуру обласної державної адміністрації та граничну чисельність працівників управління, а начальник управління розробляє штатний розпис та затверджує структуру управління в межах визначених головою обласної державної адміністрації граничної чисельності та фонду оплати праці працівників управління. Отже, відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи утворений з дотриманням як зазначених вище норм, так і з дотриманням положень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».
32. Водночас судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відповідні повноваження голови обласної державної адміністрації та начальника юридичного управління є дискреційними у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у відповідній частині позовних вимог є неефективним, оскільки скасування цього наказу не призведе до відновлення прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
33. Верховний Суд у постановах від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц та від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 зазначив, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складником права на управління діяльністю підприємством чи установою. Правом працівника залишається оспорювати власне правомірність його звільнення.
34. Така ж правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 640/7652/19 та від 10 березня 2020 року у справі № 822/364/17.
35. Ураховуючи викладене, оскільки формування структури юридичного управління є складовою права на управління діяльністю відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації, то правом працівника залишається оспорювати саме правомірність прийняття рішення про його звільнення.
Щодо вимоги про протиправність наказу про звільнення з займаної посади.
36. Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
37. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року; далі - так само), який є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.
38. Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
39. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
40. Частинами першою-третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
41. Частиною п'ятою статті 22 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX) передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
42. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець
43. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.
44. Згідно із частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
45. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац третій частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII).
46. 06 березня 2021 року набрав чинності Закон України від 23 лютого 2021 року № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», яким викладено в новій редакції частину третю статті 87 Закону № 889-VIII, відповідно до якої суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
47. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб'єкта призначення або керівника державної служби покладено обов'язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
48. Аналогічний висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції від 23 лютого 2021 року) викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі № 380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі № 380/9055/22 та від 31 березня 2025 року у справі № 360/48/23.
49. У контексті викладеного Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу також на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 380/5244/22, згідно з якою після внесення Законом № 1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ, який є спеціальним законодавчим актом у спірних правовідносинах, останнім повністю унормовано порядок вивільнення державних службовців, зокрема у випадку скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а відтак, норми трудового законодавства (зокрема, частина шоста статті 49-2 Кодексу законів про працю України) не підлягають застосуванню. Тож, вирішуючи відповідний спір, судам необхідно перевіряти дотримання відповідачем порядку вивільнення осіб з посади державної служби у зв'язку з її скороченням у розрізі наведених вище положень Закону № 889-VІІІ.
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звільнений з посади начальника відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) у зв'язку зі скороченням посади, пов'язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).
51. Водночас відповідачем не конкретизовано в оскаржуваному наказі підставу припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, як то відповідний пункт частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, а у разі застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII також одну з трьох його складових.
52. Утім з установлених попередніми інстанціями обставин справи вбачається, що розпорядженням Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 30 березня 2023 року № 207-р внесено зміни до структури обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: зменшено штатну чисельність Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) на 1 штатну одиницю і затверджено структуру в новій редакції чисельністю 10 працівників.
53. На виконання вказаного розпорядження Юридичним управлінням Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) видано наказ від 30 березня 2023 року № 13-осн, яким: ліквідовано в його складі сектор фінансово-господарського забезпечення та роботи персоналом (2 штатні одиниці) та відділ представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (4 штатні одиниці) [пункт 1]; скорочено усі 6 посад ліквідованого сектору та відділу (пункт 3 наказу); утворено з 31 березня 2023 року відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) штатною чисельністю 5 штатних одиниць (пункт 2 наказу).
54. 30 березня 2023 року начальником юридичного управління сформовано, а головою адміністрації затверджено структуру юридичного управління в кількості 10 штатних одиниць, що складається із двох підрозділів: відділ загального правового забезпечення та юридичної експертизи (5 працівників) та відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (5 працівників), яку введено в дію 31 березня 2023 року.
55. Отже, зміна структури Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) потягла за собою скорочення займаної позивачем посади, що відповідає пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Посилання відповідача як на підставу звільнення позивача на пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII міститься і в поданому ним відзиві на касаційну скаргу.
56. Наведене спростовує твердження позивача про звільнення останнього одночасно з двох підстав - пункту 1 та пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, з посиланням при цьому на постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 640/12442/21 та від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21 (у яких звільнення позивачів з займаних посад мало місце у зв'язку з повною ліквідацією державного органу, пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), які нерелевантні до спірних правовідносин.
57. Наказом Юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 04 травня 2023 року № 13-ос ОСОБА_1 звільнено 05 травня 2023 року із посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації на підставі частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв'язку зі скороченням посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), пов'язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).
58. Як зазначено вище, у разі звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів; одночасно з попередженням про звільнення керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей; державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
59. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22, від 24 липня 2023 року у справі № 140/7340/22, зазначив, що положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції Закону № 1285-IX, у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22), треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
60. У постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 380/9055/22 Верховний Суд дійшов таких висновків: «Твердження скаржника про те, що частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ чітко передбачає обов'язок суб'єкта призначення/керівника державної служби запропонувати лише одну рівнозначну посаду державної служби є нічим іншим, аніж суб'єктивним сприйняттям і трактуванням цієї норми відповідачем та не ґрунтується на правильному тлумаченні. Так, словосполучення «іншу рівнозначну посаду державної служби» не означає «одну рівнозначну посаду державної служби». Під «іншою» слід розуміти будь-яку вакантну рівнозначну посаду державної служби, яку може обійняти державний службовець з урахуванням своєї кваліфікації. Відповідно, якщо таких посад декілька, то всі вони повинні бути запропоновані державному службовцю».
61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 31 березня 2023 року № 155 вих-23 позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та надано перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні, станом на 31 березня 2023 року для прийняття рішення щодо подальшого працевлаштування. Однак такий лист був повернений поштовим відділенням юридичному управлінню з підстав відмови від отримання одержувачем цього листа та закінчення терміну зберігання.
62. 03 квітня 2023 року позивач повторно був письмово повідомлений про наступне звільнення із займаної посади та йому була запропонована посада головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28 листопада 2024 року).
63. Із указаним листом позивача було ознайомлено 03 квітня 2023 року, що підтверджується його підписом.
64. Отже, перебіг строку попередження позивача про наступне звільнення почався з 03 квітня 2023 року і на день звільнення - 05 травня 2023 року він склав більше 30 календарних днів, що відповідає вимогам частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
65. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача щодо попередження про звільнення.
66. Проте Верховний Суд зауважує, що відповідачем порушено право позивача щодо запропонування вакантних посад.
67. Так, пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI) визначено, що вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
68. Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
69. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18, аналізуючи дотримання роботодавцем виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, у зіставленні з приписами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 5067-VI, частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» та частини другої статті 23 Кодексу законів про працю України, дійшов висновку, що якщо працівник відсутній у зв'язку з хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Отже, посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.
70. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 676/1679/18, від 16 червня 2020 року у справі № 462/303/17.
71. Однак, приймаючи оскаржувані у справі рішення, суди попередніх інстанцій не встановили, які вакантні посади, окрім запропонованої [посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28 листопада 2024 року), яка не є вакантною] позивачу, були наявні у відповідача станом на момент його попередження про наступне звільнення, протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на дату звільнення. Також суди не перевірили виконання роботодавцем, у межах спірних правовідносин, покладеного на нього обов'язку щодо пропонування позивачу всіх наявних у нього вакантних посад, відповідно до рівня його кваліфікації.
72. Без з'ясування й перевірки вказаних обставин і доводів неможливо підтвердити чи спростувати факт виконання відповідачем вимог обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII щодо пропонування працівнику всіх вакантних посад, які працівник може обіймати відповідно до свої кваліфікації, неможливо установити законність та дотримання відповідачем процедури звільнення позивача.
73. Отже, суди попередніх інстанцій інстанції не встановили усіх фактичних обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
74. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
75. Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
76. Згідно з пунктами 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
77. Ураховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
78. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
79. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - скасувати, а справу № 600/3466/23-а направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.Р. Радишевська
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду