27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 520/22006/21
адміністративне провадження № К/990/26416/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №520/22006/21
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУТОК»,
про визнання протиправним та скасування висновку, -
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (у складі головуючого судді Спірідонова М.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Чалого І.С., Подобайла З.Г.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулись до суду з позовом до Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Департамент), в якому просили визнати протиправним та скасувати висновок Департаменту з оцінки впливу на довкілля щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини від 03 вересня 2021 року №03.02-20/032, який опубліковано у Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля 06 вересня 2021 року (далі - Висновок з ОВД).
2. На обґрунтування своїх вимог вказували, що відповідачем порушено процедуру видачі такого Висновку з ОВД, зокрема: необґрунтовано відхилено більшість пропозицій та зауважень громадськості; під час підготовки Висновку не в повній мірі проаналізовано норми Водного кодексу України (далі - ВК України) в частині регламентації правового режиму та статусу водоохоронних зон та зон санітарної охорони; порушення законодавства в частині визначення розміру санітарно-захисної зони (далі - СЗЗ); недотримання вимог підпункту 9 пункту 1 Переліку об'єктів, що належать суб'єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року №6; допущено інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля. Вважали, що наведене у сукупності відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII) є підставою для скасування згаданого Висновку з ОВД.
3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУТОК» (далі - третя особа, Товариство), оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки як на суб'єкта господарювання, якому видано оспорюваний дозвільний документ.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію тим, що в ході оцінки впливу на довкілля планової діяльності відповідачем було дотримано процедуру її здійснення та вимоги законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, а також враховано результати участі громадськості в процедурі такої оцінки. Серед іншого суд виходив з того, що: підготовлений суб'єктом господарювання звіт з оцінки впливу на довкілля, який аналізувався Департаментом та передував наданню оспорюваного Висновку з ОВД, містить посилання на дійсний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи з коригування розміру СЗЗ для майданчику розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР Товариства, територія Мереф'янської ОТГ Харківського району Харківської області, затверджений головою Держпромспоживслужби, й норми законодавства передбачають можливість зменшення санітарно-захисних смуг, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи; відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, майданчики же для розміщення проектної свердловини і траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення розташовані поза межами прибережно-захисних смуг найближчих водних об'єктів, відтак суд відхилив відповідні доводи позивачів про невідповідність Висновку з ОВД вимогам ВК України; відповідачем згідно законодавства були розглянуті, повністю враховані, частково враховані або обґрунтовано відхилені усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадського слухання та протягом усього строку його проведення, а незгода позивачів з рішенням відповідача стосовно цих зауважень та пропозицій, зокрема з обґрунтуванням відхилення цих пропозицій, не свідчить про їх нерозгляд та, відповідно, про порушення процедури оцінки впливу на довкілля; тощо.
6. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2023 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року й прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив; визнав протиправним та скасував оспорюваний Висновок з ОВД.
7. Апеляційний суд своє рішення обґрунтував тим, що у відповідності до приписів Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) та ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на землі водного фонду України поширюється окремий порядок надання й використання. Однак, як зазначив суд, у ході розгляду справи не встановлено наявності затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) безпосередньо водоохоронної зони ставка - найближчого водного об'єкту до місця, де планується провадитись планована діяльність, а також обставин, які б свідчили про спрямованість дій Товариства на встановлення технічних параметрів водного об'єкта, зокрема площі і розміру прибережної захисної смуги ставка, а тому безпідставними є як доводи відповідача, так і третьої особи щодо дотримання при наданні оспорюваного Висновку з ОВД встановлених законодавством меж водоохоронних зон; як наслідок, відповідні зауваження ОСОБА_1 стосовно здійснення будівництва дороги (проїзду/під'їзду) до місця спорудження розвідувальної свердловини в прибережно-захисній смузі ставка Департаментом розглянуто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі незмінності технологічних процесів і шкідливих впливів на навколишнє середовище, санітарна зона і її проект, як нормативний документ, розробляються для виробничих підприємств один раз і залишаються актуальними протягом усього терміну існування об'єкта. У свою чергу, пункти 5.7, 5.9 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173 (далі - Правила №173), свідчать, що необхідність у зменшенні СЗЗ виникає на вже діючих підприємствах, розташованих у населених пунктах або недалеко від них, при зменшенні потужності виробництва, заміни сировини та технологічного процесу, тощо, наслідком чого є покращення гігієнічних нормативів. Проте, зауваження ОСОБА_1 щодо порушення законодавства в частині зменшення розміру СЗЗ в Звіті про громадське обговорювання відповідачем відхилено без належного обґрунтування.
До того ж, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивачів про те, що згідно пункту 5.13 Правил №173 територія СЗЗ має бути розпланованою та упорядкованою, натомість питання можливості використання земель СЗЗ (землі сільськогосподарського призначення комунальної власності) для вирощування сільськогосподарських культур, випасу худоби, як і питання планування та упорядкування території СЗЗ при наданні оскаржуваного Висновку з ОВД відповідачем не досліджувалися.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов переконання про невідповідність оспорюваного Висновку з ОВД критерію обґрунтованості (з урахуванням усіх обставин, що мають значення) для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення (вчинення дії), який, у тому числі, в силу вимог пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження відповідного рішення (вчинення дії).
8. Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2024 року, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на передчасність висновків останнього, адже апеляційний суд хоча й послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц, яку було застосовано судом першої інстанції та у відповідності до якої відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розміри встановлені законом (статтею 88 ВК України), дійшов протилежного висновку про недотримання при наданні оспорюваного Висновку з ОВД встановлених законодавством меж водоохоронних зон, однак не обґрунтував у своєму рішенні наявності у суб'єкта господарювання законодавчо визначеного обов'язку здійснення дій по встановленню технічних параметрів водного об'єкта, виготовлення відповідних документів й подання їх при оцінці впливу планованої діяльності на довкілля. Також суд касаційної інстанції зазначив, що умовою для затвердження зміни СЗЗ є результати проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів, проте суд апеляційної інстанції фактично вдався до оцінки правомірності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09 червня 2021 року №12.2-18-4/10820 з коригування розміру СЗЗ для майданчику розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР Островерхівського ГКР, який не є предметом розгляду у цій справі, тобто вийшов за межі заявлених у позові позовних вимог.
9. За результатами повторного перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2025 року залишив без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, зваживши на позицію цього суду, що в ході оцінки впливу на довкілля планової діяльності відповідачем було дотримано процедуру її здійснення та вимоги законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, а також враховано результати участі громадськості в процедурі такої оцінки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
10. Не погодившись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
11. Як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, вказує на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України й те, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосував положення законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц, які не підлягали застосуванню та від яких необхідно відступити, що зумовлюється втратою чинності Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434. Скаржник наголошує на тому, що відсутність затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) прибережної захисної смуги ставка не дає правової можливості стверджувати, що така межа (розмір) водоохоронної зони встановлюється автоматично згідно статті 88 ВК України. Тобто, для того, щоб мати можливість використовувати в господарській діяльності земельну ділянку, на якій ймовірно знаходиться прибережно-захисна смуга водойми, враховуючи крутизну схилу місцевості, недостатньо лише посилання на приписи статті 88 ВК України. На переконання ОСОБА_1 , інших підстав для визначення прибережно-захисної смуги водного об'єкту, окрім як за проектом землеустрою, законодавством не передбачено.
Також посилається й на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пунктів 5.7. та 5.9 Правил №173 та пункту 20 розділу XVII Правил розробки нафтових і газових родовищ, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 березня 2017 року №118 (далі - Правила №118), в аспекті можливості зменшення розміру СЗЗ для спорудження розвідувальної свердловини із використанням дизельного двигуна за межами населеного пункту. Стверджує, що в межах розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції помилково застосував вказані норми Правил №173 під час вирішення питання про можливість зменшення розміру СЗЗ підприємтва (розвідувальної свердловини на №29 Островерхівського ГКР), яке ще не побудоване (тобто нове) та планується до розташування за межами населеного пункту, і не врахував спеціальної норми пункту 20 Правил №118, яка не передбачає можливість зменшення розміру ССЗ із нормативних (мінімальних) 500 метрів від найближчого житлового будинку.
Крім того, вказує й на порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, а саме обставин: залишення поза увагою відповідачем при видачі Висновку з ОВД зауважень ОСОБА_1 до Звіту ОВД про необхідність передбачити проведення ОВД на видобування; помилкового висновку відповідача стосовно відсутності природоохоронного статусу земельних ділянок з кадастровими номерами 6325158800:02:001:0017 та 6325158800:02:003:0009, які будуть задіяні у діяльності Товариства; розірвання договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частини означених земельних ділянок; нездійснення належного розгляду Департаментом численних пропозицій до Звіту з ОВД, які потім вже були зауваженнями до Звіту з ОВД; порушення відповідачем статті 7 Закону №2059-VIII при оприлюднені Звіту громадського обговорення.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. 19 червня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
13. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19 червня 2025 року визначено колегію суддів у тому ж складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
14. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 травня 2025 року №12), що унеможливлює її участь у розгляді справи, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від цієї ж дати визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.
15. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
16. Департамент та Товариство у поданих 04 та 07 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.
17. ОСОБА_1 10 та 16 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заперечення (відповіді) на відзиви Департаменту та Товариства, у яких виклала мотиви своєї незгоди із доводами останніх, підтримала вимоги касаційної скарги.
18. Також 18 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла заяви ОСОБА_3 , у якій вона підтримала заявлені у касаційній скарзі ОСОБА_1 вимоги, доводи її заперечень на відзиви відповідача та третьої особи.
19. Верховний Суд ухвалою від 23 липня 2025 року визнав заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Стеценка С.Г. та Тацій Л.В. від участі у розгляді справи №520/22006/21 необґрунтованою, а ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року, постановленою в порядку частини четвертої статті 40 КАС України, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г. та Тацій Л.В. від участі у розгляді справи №520/22006/21 відмовлено.
20. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
21. 26 березня 2021 року на веб-сайті Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля оприлюднене повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля - «Спорудження розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини». Кінцева мета планованої діяльності - спорудження розвідувальної свердловини для дорозвідки і видобування вуглеводнів. Роботи по провадженню планової діяльності буде здійснювати Товариство.
22. Також повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, були оприлюдненні Товариством у газетах «Харківський кур'єр» від 22 березня 2021 року та у газеті «ЕКОсвіт» від 22 березня 2021 року №12, розміщені на дошках «Офіційні оголошення»: «Я ¦ Мерефу» та «Я ¦ Озеряну».
23. 23 квітня 2021 року Департаментом на адресу третьої особи надіслані зауваження та пропозиції від АО «ЕКОБЕЗПЕКА» від 21 квітня 2021 року, ОСОБА_1 від 21 квітня 2021 року та ОСОБА_4 від 18 квітня 2021 року та від 22 квітня 2021 року до планової діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля, усього на 87 аркушах.
24. Оголошення про початок громадського обговорювання Звіту з ОВД оприлюднені у газетах «Харківський кур'єр» від 12 липня 2021 року №55 та у газеті «ЕКОсвіт» від 12 липня 2021 року №27, розміщені на дошках «Офіційні оголошення»: «Я ¦ Мерефу» та «Я ¦ Озеряну».
25. Звіт з ОВД «Спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини», вид будівництва - нове будівництво, виконаний товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕКОПРОМ».
26. 16 серпня 2021 року Департаментом за №03.02-21/032 складений Звіт про громадське обговорювання планованої діяльності щодо «Спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводної сировини».
27. За результатами оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства 03 вересня 2021 року Департаментом видано Висновок з ОВД №03.02-20/032, який опубліковано у Єдиному реєстрі оцінки впливу на довкілля 06 вересня 2021 року.
28. Вважаючи цей Висновок з ОВД протиправним та таким, що прийнято без належного врахування результатів участі громадськості, позивачі звернулись до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання процесуальних норм, вказує на наступне.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. За правилами пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
32. Закон №2059-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
33. Стаття 3 Закону №2059-VIII передбачає, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності (частина перша).
34. Відповідно пунктів 1, 3 частини третьої цієї статті друга категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів); видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням.
35. Судами встановлено та не заперечується сторонами у справі, що планована діяльність Товариства із спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини на газ і конденсат, підземні споруди, а також підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини підлягає оцінці впливу на довкілля.
36. За правилами статті 12 Закону №2059-VIII висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.
Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку.
37. Отже, в силу вимог частини другої статті 2 КАС України та статті 12 Закону №2059-VIII суди у цій справі повинні були перевірити чи прийнято оспорюваний Висновок з ОВД на підставі, у межах повноважень та у передбачений законами спосіб, зокрема перевірити дотримання відповідачем встановленої Законом №2059-VIII процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, включаючи громадські слухання, а також наявність чи відсутність інших порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля.
38. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб'єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб'єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.
Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об'єктів, планованої діяльності та об'єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (частина друга статті 2 Закону №2059-VIII).
Суб'єктами оцінки впливу на довкілля є суб'єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб'єктів господарювання, уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (частина третя статті 2 Закону №2059-VIII).
39. За правилами частини першої статті 5 Закону №2059-VIII суб'єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності.
Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, вноситься уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженим центральним органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня надходження (частина шоста статті 5 Закону №2059-VIII).
Протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, громадськість може надати уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженому центральному органу зауваження і пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі отримання зауважень і пропозицій громадськості відповідний уповноважений орган повідомляє про них суб'єкту господарювання у спосіб, відповідно до якого було подано повідомлення, та надає йому копії зауважень і пропозицій протягом трьох робочих днів з дня їх отримання (частина сьома статті 5 Закону №2059-VIII).
40. Як установлено частиною третьою статті 6 Закону №2059-VIII, суб'єкт господарювання подає звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля в письмовій формі на паперових носіях та в електронному вигляді (у тому числі через електронний кабінет Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, інший електронний кабінет чи інформаційну систему, користувачами якої є уповноважений територіальний орган/уповноважений центральний орган та суб'єкт господарювання), а також визначену суб'єктом господарювання іншу додаткову інформацію, необхідну для розгляду звіту, за місцем провадження планованої діяльності уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженому центральному органу.
Протягом трьох робочих днів з дня отримання уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган вносить звіт з оцінки впливу на довкілля до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля (частина п'ята статті 6 Закону №2059-VIII).
41. За правилами статті 7 Закону №2059-VIII громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля проводиться у формі громадських слухань та у формі надання письмових зауважень і пропозицій (частина п'ята цієї статті).
Громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля для ознайомлення в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, і триває не менше 25 робочих днів і не більше 35 робочих днів. Усі пропозиції та зауваження громадськості, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженим центральним органом. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку вважається, що зауваження та пропозиції відсутні (частина шоста статті 7 Закону №2059-VIII).
Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган забезпечує підготовку звіту про громадське обговорення. Невід'ємною частиною звіту про громадське обговорення є відомості про оприлюднення інформації в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, та підтвердження такого оприлюднення, перелік матеріалів, наданих на розгляд громадськості, протоколи громадських слухань, усі отримані письмові зауваження і пропозиції громадськості, а також таблиця із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій. Звіт про громадське обговорення вноситься до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля не пізніше строку, визначеного частиною сьомою статті 9 цього Закону. Вимоги до змісту та форми звіту про громадське обговорення встановлюються уповноваженим центральним органом (частина сьома статті 7 Закону №2059-VIII).
42. Згідно із частиною першою статті 8 Закону №2059-VIII уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган оприлюднює оголошення про початок громадського обговорення протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього звіту з оцінки впливу на довкілля. Оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля оприлюднюється у спосіб та в порядку, визначені статтею 4 цього Закону.
43. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року №989 затверджено Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, пунктом 8 якого передбачено, що кількість громадських слухань визначається суб'єктом господарювання з урахуванням масштабів очікуваного впливу, а також таких умов: якщо вплив планованої діяльності не поширюється за межі області, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяльності або в адміністративному центрі адміністративно-територіальної одиниці, яка може зазнати впливу планованої діяльності; якщо вплив планованої діяльності поширюється на дві та більше областей, але менше ніж на третину областей України, громадські слухання проводяться за місцем провадження планованої діяльності та в адміністративних центрах адміністративно-територіальних одиниць, які можуть зазнати впливу планованої діяльності, кожної з таких областей.
44. У відповідності до пункту 26 цього Порядку, розглядаючи звіт з оцінки впливу на довкілля та готуючи висновок з оцінки впливу на довкілля, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган розглядає, повністю враховує, частково враховує або обґрунтовано відхиляє усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадських слухань та протягом усього строку громадського обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган складає таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій.
45. При цьому частиною першою статті 9 Закону №2059-VIII визначено, що уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.
В описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення (частина четверта статті 9 Закону №2059-VIII).
46. У цій справі, за висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, в ході оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства по спорудженню (влаштуванню) розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземних споруд, а також підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини відповідачем було дотримано процедуру її здійснення та вимоги законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, враховано результати участі громадськості в процедурі такої оцінки, визнаючи, при цьому, право Департаменту враховувати, частково враховувати або обґрунтовано відхиляли усі зауваження і пропозиції.
47. Звертаючись до суду, а також під час розгляду справи позивачі, як на обставину, що, на їх думку, свідчить про недотримання при наданні оспорюваного Висновку з ОВД встановлених законодавством меж водоохоронних зон, вказували на здійснення будівництва дороги (проїзду/під'їзду) до місця спорудження розвідувальної свердловини в прибережно-захисній смузі водного об'єкта (ставка). Стверджували, що відсутність затвердженого проекту землеустрою щодо створення (встановлення) прибережної захисної смуги ставка не дає правової можливості вважати, що така межа (розмір) водоохоронної зони встановлюється автоматично згідно статті 88 ВК України. На їх переконання, для того, щоб мати можливість використовувати земельну ділянку в господарській діяльності, на якій ймовірно знаходиться прибережно-захисна смуга водойми, враховуючи крутизну схилу місцевості, недостатньо лише посилання на приписи статті 88 ВК України. Таку свою позицію позивачі обґрунтовували тим, що згідно пункту 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 (далі - Порядок №486), межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
48. Судами ж у ході розгляду справи встановлено, що найближчий водний об'єкт (ставок) знаходиться в південному напрямку на відстані 390 м від бурового майданчику спорудження проектної свердловини, відносно майданчика розміщення траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення, то знаходиться в південно-західному напрямку на відстані 56 м, відносно розміщення проектної під'їзної дороги - в південно-західному напрямку на відстані 35 м. Як наслідок, судами зроблено висновок, що майданчики розміщення проектної свердловини і траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення розташовані поза межами прибережно-захисних смуг найближчих водних об'єктів, оскільки відповідно до ВК України ширина прибережно-захисної смуги ставка (площею менше 3 га) становить 25 м (сторінки 52, 140, 178 Звіту з ОВД).
49. При цьому судом апеляційної інстанції правильно акцентовано увагу на тому, що предметом спору у цій справі є Висновок з ОВД, який оформлюється відповідно Закону №2059-VIII. Цим законом та прийнятим на його виконання Порядком передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 року №1026 (далі - Порядок №1026), визначено перелік документів, необхідних для отримання Висновку з ОВД, та інформація, яка має бути зазначена в Звіті з ОВД, у якому описано технологічний процес, спрямований на запобігання та уникнення негативного впливу на довкілля.
50. Відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів не впливає на можливість здійснення ОВД та отримання Висновку з ОВД у разі відповідності планованої господарської діяльності вимогам законодавства. Наявності у суб'єкта господарювання законодавчо визначеного обов'язку здійснення дій по встановленню технічних параметрів водного об'єкта, виготовлення відповідних документів й подання їх при оцінці впливу планованої діяльності на довкілля як положення Закону №2059-VIII, так і Порядку №1026 не визначають.
51. В контексті наведеного слід зазначити, що за змістом статей 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм.
52. У відповідності до статей 60 ЗК України, 88 ВК України земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
53. Таким чином, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
54. Відповідно до пункту 1 Порядку №486 цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
55. Пунктами 4, 5 Порядку №486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21 травня 2014 року у справі №6-16цс14, від 19 листопада 2014 року у справі №6-175цс14 і від 24 грудня 2014 року у справі №6-206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону. Тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц).
57. За відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги під час надання земельної ділянки необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України, та орієнтовними розмірами і межами водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486 (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц).
58. Вказана правова позиція є послідовною та сталою, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для фізичних і юридичних осіб.
59. На необхідність правозастосування у такий спосіб по суті звертав увагу й Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2024 року при направленні цієї справи на новий апеляційний розгляд.
60. Підстав для відступу від такого правового висновку, на чому наполягала скаржниця, визначаючи підставу касаційного оскарження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів не знаходить, адже у касаційній скарзі відповідних обґрунтованих мотивів з цього приводу не наведено. Зміни до статті 88 ВК України в частині визначення/встановлення розміру/меж прибережних захисних смуг не вносилися, а втрата чинності нормами Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434, лише виходячи із яких, як помилково вважає скаржник, формувалася відповідна наведена вище правова позиція Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, не є умовою для незастосування статті 88 ВК України.
61. Постановляючи рішення, суди виходили із того, що даними Звіту з ОВД підтверджується, що ширина прибережної захисної смуги, визначена статтею 88 ВК України, дотримана, адже найближчий водний об'єкт (ставок) знаходиться відносно майданчика розміщення траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення, в південно- західному напрямку, на відстані 56 м, відносно розміщення проектної під'їзної дороги, в південно-західному напрямку, на відстані 35 м. від ставка, про що Департамент зазначив в Таблиці врахувань наданих зауважень та пропозицій громадськості, отриманих протягом строку громадського обговорення, яка є складовою Звіту про громадське обговорення планової діяльності. За даними Публічної кадастрової карти України розмір прибережної захисної смуги ставка становить 25 м. При цьому до оскаржуваного Висновку з ОВД в розділ «Екологічні умови провадження планової діяльності» була включена умова про забезпечення прокладання під'їзної дороги та технологічних трубопроводів підключення за межами прибережно-захисної смуги ставка, з урахуванням крутизни схилу місцевості (підпункт 1.2 на стор. 17 Висновку з ОВД).
62. Водночас суди врахували, що позивачами у ході розгляду справи не надано належних доказів, які б спростовували наведені у Звіті з ОВД дані й достовірно свідчили про порушення чи недотримання встановленого законодавством порядку використання земель водного фонду України при прийнятті Департаментом оспорюваного Висновку з ОВД. Надані ж ОСОБА_1 під час проведення процедури оцінки впливу на довкілля зауваження стосовно здійснення будівництва дороги (проїзду/під'їзду) до місця спорудження розвідувальної свердловини в прибережно-захисній смузі ґрунтувалися лише на відсутності інформації щодо технічних параметрів водного об'єкта, однак не на підтверджених доказами конкретних обставинах, які б достовірно свідчили про це.
63. Оцінивши повноту, характер, об'єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що майданчики для розміщення проектної свердловини і траси тимчасових технологічних трубопроводів підключення розташовані поза межами прибережно-захисних смуг найближчих водних об'єктів (ставка), а тому визнали безпідставними відповідні доводи позивачів про невідповідність Висновку з ОВД вимогам водного законодавства України.
64. Стосовно ж доводів ОСОБА_1 щодо порушення законодавства в частині зменшення розміру СЗЗ в Звіті про громадське обговорювання та необхідності формування Верховним Судом правового висновку щодо питання застосування пунктів 5.7. та 5.9 Правил №173 та пункту 20 розділу XVII Правил №118 в аспекті можливості зменшення розміру СЗЗ для спорудження розвідувальної свердловини із використанням дизельного двигуна за межами населеного пункту, Суд виходить з такого.
65. Як вже зазначалося вище у цій постанові, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173 затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (Правила №173), які є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей.
66. Підпунктом 5.4. пункту 5 Правил визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови СЗЗ.
СЗЗ слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів.
Територія СЗЗ не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів підприємства та розширення сельбищної території.
67. Згідно з підпунктом 6 підрозділу «Клас II» Правил СЗЗ у 500 м встановлюється для об'єктів буріння газових параметричних, пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин з використанням дизельних двигунів.
68. Відповідно до пункту 20 розділу XVII Правил №118 проєктування, розміщення і влаштування параметричних, пошукових, розвідувальних та експлуатаційних газових свердловин та експлуатаційних споруд повинно здійснюватись на відстані встановленої чинним законодавством СЗЗ, зокрема: з використанням дизельних двигунів - не менше 500 м від житлових будинків та громадських споруд населених пунктів за умов виконання усіх екологічних вимог чинного законодавства.
69. Підпунктом 5.7 пункту 5 Правил №173 визначено, що СЗЗ для підприємств та об'єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена при необхідності та належному техніко-економічному та гігієнічному обґрунтуванні, але не більше, ніж в 3 рази у випадках, визначених самим цим пунктом.
Розміри СЗЗ можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.
70. За змістом підпункту 5.9 пункту 5 вказаних Правил розміри СЗЗ для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об'єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів.
71. Отже, умовою для затвердження зміни СЗЗ за приписами Правил є результати проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів. При цьому затвердження СЗЗ не відноситься до компетенції Департаменту як дозвільного органу у межах процедури з ОВД.
72. Згідно з пунктом 1 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 жовтня 2000 року №247 (який був чинним на момент спірних правовідносин, далі - Порядок №247) державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, установленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.
73. Оскарження висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проводиться в порядку, передбаченому статтею 43 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (пункт 10 Порядку №247).
74. У справі, яка розглядається, судами встановлено, Звіт з ОВД містить посилання на дійсний на період буріння свердловини або до змін технології виробництва, що може призвести до зміни (збільшення) кількісних та якісних характеристик викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та акустичного впливу, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09 червня 2021 року №12.2-18-4/10820 з коригування розміру СЗЗ для майданчику розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР Островерхівського ГКР Товариства, терирорія Мереф'янської об'єднаної територіальної громади, Харківського району, Харківської області, затверджений головою Держпромспоживслужби Магалецькою В.В.
75. Цей висновок оформлено на підставі державної санітарно-епідеміологічної експертизи, яка проведена комісією з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ» (протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25 травня 2021 року №665). Згідно протоколу комісія рекомендувала Держпродспоживслужбі погодити коригування розмірів СЗЗ для майданчику розвідувальної свердловини та встановити для цього об'єкту СЗЗ від джерел по румбах: північ - 500 м, північний схід - 500 м, схід - 500 м, південний схід - 300 м, південь - 500 м, південний захід - 500 м, захід - 500 м, північний захід - 500 м зі здійсненням обов'язкового моніторингу протягом усього періоду буріння свердловини забруднення атмосферного повітря спеціальними для об'єкту речовинами та шуму на межі скоригованої СЗЗ.
76. Також встановлено, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи був чинним, як на час прийняття відповідачем оспорюваного Висновку з ОВД, так і на час розгляду справи.
77. У цьому аспекті слід зазначити, що предметом перевірки судів у цій справі був Висновок з ОВД щодо спорудження (влаштування) розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР на газ і конденсат, підземні споруди. Підключення свердловини до установки підготовки вуглеводневої сировини від 03 вересня 2021 року №03.02-20/032.
78. Як можна встановити із доводів позовної заяви та касаційної скарги, ОСОБА_1 по суті стверджує, що під час вирішення питання про можливість зменшення розміру СЗЗ для майданчику розвідувальної свердловини не була врахована спеціальна норма пункту 20 Правил №118, яка не передбачає можливість зменшення розміру ССЗ із нормативних (мінімальних) 500 метрів від найближчого житлового будинку.
79. У контексті наведеного слід зазначити, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
80. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
81. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
82. Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, Суд враховує, що зауваження скаржника щодо порушення при наданні оспорюваного Висновку з ОВД законодавства в частині зменшення розміру СЗЗ фактично зводяться до незгоди із правомірністю висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09 червня 2021 року №12.2-18-4/10820 з коригування розміру СЗЗ для майданчику розвідувальної свердловини №29 Островерхівського ГКР Островерхівського ГКР. Однак, цей висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та, відповідно, законність коригування розміру СЗЗ не є предметом розгляду у цій справі й, як наслідок, остання не могла бути оцінена судом у межах даного судового провадження.
83. Судами ж попередніх інстанцій встановлено, що підготовлений суб'єктом господарювання Звіт з ОВД, який аналізувався Департаментом та передував прийняттю рішення, ґрунтувався на чинному висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженому Головою Держпродспоживслужби, тобто документі дозвільного характеру, виданого уповноваженим на це владним суб'єктом.
84. За наведеного та в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі підстави вважати помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень позивачів щодо порушення при наданні оспорюваного Висновку з ОВД законодавства в частині зменшення розміру СЗЗ відсутні. Відповідних мотивів на спростовання такої позиції судів в контексті обставин даної справи скаржником не наведено, а тому умови для формування Верховним Судом правового висновку щодо питання застосування пунктів 5.7. та 5.9 Правил №173 та пункту 20 розділу XVII Правил №118 у цьому конкретному випадку відсутні.
85. Касаційна скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували норми матеріального права всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню.
86. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди із результатом вирішення судами спору, проте не є такими, що з огляду на приписи частини четвертої статті 328 (підстави касаційного оскарження судових рішень) та статі 341 КАС України (межі перегляду судом касаційної інстанції) дають можливість для скасування судових рішень.
87. Із рішення суду апеляційної інстанції вбачається й надання ним правової оцінки доводам ОСОБА_1 , зокрема, щодо: необхідності передбачення проведення ОВД на видобування; стосовно відсутності природоохоронного статусу земельних ділянок; з приводу розірвання договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частини земельних ділянок; нездійснення належного розгляду Департаментом численних пропозицій до Звіту з ОВД, які потім вже були зауваженнями до Звіту з ОВД; порушення відповідачем статті 7 Закону №2059-VIII при оприлюднені Звіту громадського обговорення.
88. Обставини, які б свідчили про вагоме значення таких доводів для вирішення цього спору, апеляційний суд не встановив, що у сукупності та взаємозв'язку не дало останньому підстав дійти висновку про порушення відповідачем процедури здійснення оцінки впливу на довкілля планової діяльності Товариства та незаконності оскаржуваного Висновку з ОВД.
89. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
91. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
92. Ураховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Н.В. Коваленко