27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №560/4511/25
адміністративне провадження № К/990/40609/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №560/4511/25, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 13 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року основних та додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 13 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року основних видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13 травня 2022 року по 19 травня 2023 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 13 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення), із розрахунком місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення), із розрахунком місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.
Судом апеляційної інстанції установлено, що ухвалу суду від 23 червня 2025 року скаржником отримано у цей же день.
Водночас, у встановлений судом строк, апелянтом не виконано вимоги ухвали суду від 23 червня 2025 року. Клопотання про продовження строку для усунення недоліків до суду також не надано.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року апеляційну скаргу військову частину НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.
06 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №560/4511/25.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 23 червня 2025 року апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України та скаржнику надано строк на їх виправлення протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У встановлений судом апеляційної інстанції строк апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги не надав.
З огляду на те, що в установлений судом строк апелянтом не було виконано вимог ухвали суду та зазначені судом недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, Сьомий апеляційний адміністративний суд, керуючись приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга оформлена з порушеннями вимог статті 296 КАС України, а відповідні недоліки скаржником у встановлений судом строк не усунуто.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №460/4511/25 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №560/4511/25.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович