27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №240/15560/24
провадження № К/990/40668/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
06 жовтня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, в якому просив:
- визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо встановлення йому в період з 01 березня 2018 року по 29 червня 2024 року відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 10% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01 березня 2018 року по 29 червня 2024 року відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання 5% від посадового окладу;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 29 червня 2024 року включно доплату (надбавку) за науковий ступінь доктора наук, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 29 червня 2024 року включно доплату (надбавку) за вчене звання, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 29 червня 2024 року включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20 травня 2025 року позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова звернувся з апеляційною скаргою.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху, та надав десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.
Копію ухвали суду від 26 червня 2025 року відповідно до довідки про доставку документа в електронному вигляді через систему «Електронний суд», апелянту доставлено до електронного кабінету 26 червня 2025 року о 17:45 год.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 липня 2025 року апеляційну скаргу повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України.
Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 23 вересня 2025 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 вересня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова залишив без руху та запропонував апелянту у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази сплати судового збору.
Копію ухвали суду згідно з довідкою про доставку документа через систему «Електронний суд», апелянту доставлено до електронного кабінету 24 вересня 2025 року о 22:00 год.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Житомирського військового інституту ім.С.П.Корольова Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 240/15560/24 відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова оскаржив її в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції, керувався тим, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними.
Суд зазначає, що тривале невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та звернення до суду з заявою про продовження строку на усунення недоліків призводить до затягування строків розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Як установлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено 20 травня 2025 року.
У той же час з апеляційної скаргою вдруге відповідач звернувся 23 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Також Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені апелянтом підстави для поновлення цього строку не були підкріплені належною доказовою базою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 240/15560/24 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська