27 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7108/24 пров. № А/857/2414/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Баб'юк П.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 25 грудня 2024 року,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) від 20.11.2024 за №192150002059 про відмову у призначенні йому пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 26.04.2002 по 30.11.2020 у Бучацькій міській раді на посаді заступника голови, міського голови та призначити пенсію за віком відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону України "Про державну службу" №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 12.11.2024, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 % заробітної плати, зазначених у поданих довідках, виходячи із посадового окладу - 23459,00 грн, надбавки за 6 ранг - 650,00 грн, надбавки за вислугу років - 9643,60 грн, отриманих у листопаді 2024 року, та місячна премія - 20837,00 грн, надбавка за інтенсивність праці - 13891,43 грн, отриманих у жовтні 2024 року, та виданих Бучацькою міською радою Тернопільської області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі №500/7108/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 20.11.2024 №192150002059 про відому у перерахунку пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 26.04.2002 по 30.11.2020 в органах місцевого самоврядування.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та здійснити відповідний перерахунок такої пенсії з 12.11.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 26.04.2002 по 30.11.2020 зараховується до стажу державної служби. Тому, з огляду на наявність у позивача необхідних 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
Разом із тим, наразі відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача надані ним довідки для перерахунку пенсії враховані не будуть, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовив з огляду на їх передчасність.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент звернення позивача із заявою від 12.11.2024 правові підстави для проведення перерахунку шляхом переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» відсутні.
Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази проведення класифікації посад державної служби на 2024 рік в установі, яка видала довідки про заробітну плату. Оскільки позивач не надав доказів належності його посад до відповідної категорії державних службовців, які визначенні статтею 25 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ, то йому правомірно відмовлено у перерахунку пенсії шляхом переведення за нормами Закону України “Про державну службу» №889-VIII.
Стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, складає 7 років 1 місяць 13 днів, що недостатньо для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
12.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
Заяву позивача за принципом екстериторіальності було передано на розгляд ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення від 20.11.2024 №192150002059, яким відмовило позивачу у переході з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
Рішення мотивовано тим, що у позивача відсутній стаж роботи (20 років) на посаді державного службовця.
Як слідує із вказаного рішення, до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", зараховано період з 13.03.1995 по 25.04.2002.
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон №889-VIII).
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 у справі №822/254/18, від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і нормами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача на відсутність у позивача необхідного страхового стажу державної служби, передбаченого «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VІІІ, з огляду на таке.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ).
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених правових норм викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, від 09.05.2023 у справі №560/928/20.
На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі в органах місцевого самоврядування з прийняттям присяги державного службовця, присвоєнням персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться такі записи про його роботу:
01.03.1995 обраний заступником голови міської ради по виконавчій роботі згідно із рішенням сесії міської ради від 01.03.1995;
13.03.1995 присвоєно одинадцятий ранг державної служби згідно із розпорядженням голови районної ради від 13.03.1995 №96;
02.03.1995 прийняв присягу державного службовця;
06.05.1998 присвоєно десятий ранг державного службовця згідно із розпорядженням №11 від 06.05.1998;
26.04.2002 обрано заступником міського голови по виконавчій роботі згідно із рішенням сесії міської ради від 26.04.2002;
26.04.2002 прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування;
28.03.2005 присвоєно дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування згідно із розпорядженням міського голови №26 від 28.03.2005;
20.04.2006 обрано першим заступником міського голови - секретарем Бучацької міської ради згідно із рішенням №2 сесії міської ради від 20.04.2006;
29.11.2010 обрано міським головою міста Бучач згідно із рішенням сесії міської ради №1 від 29.11.2010;
29.11.2010 присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування згідно із рішенням сесії міської ради №6 від 29.11.2010;
29.11.2012 присвоєно сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування згідно із рішенням сесії міської ради №907 від 23.10.2012;
17.11.2015 обрано Бучацьким міським головою згідно із рішенням сесії міської ради №1 від 17.11.2015;
13.10.2020 присвоєно шостий ранг посадової особи місцевого самоврядування згідно із рішенням міської ради №2711 від 13.10.2020;
30.11.2020 звільнено у зв'язку із закінченням строку повноважень згідно із рішенням сесії міської ради №1 від 30.11.2020.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії за віком згідно із пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Як слідує з матеріалів справи, 12.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із цією заявою позивач отримував пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
На дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мав понад 20 років стажу державної служби.
Окрім того, на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця умови щодо досягнення встановленого віку та наявності відповідного страхового стажу теж були позивачем дотримані.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
З огляду на встановлені обставини та надану правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 20.11.2024 за №192150002059 є протиправним та необґрунтованим, оскільки ним безпідставно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати зазначене рішення і зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з 12.11.2024.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі №500/7108/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар