27 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7738/25 пров. № А/857/31942/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року (суддя - Потабенко В.А., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 03.07.2025),
в адміністративній справі №380/7738/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023, з 80% до 70% сум грошового забезпечення, обмеження пенсії позивача максимальним розміром; 2) зобов'язати відповідача здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідок про його грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану при перерахунку позивачу пенсії; 4) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.05.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку ОСОБА_1 пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) покликається на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Вказує апелянт, що відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Цією постановою КМ, яка є чинною і неконституційною не визнавалась, передбачено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсійні виплати, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Беручи до уваги те, що діяльність Головного управління, як суб'єкта владних повноважень, здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, Головне управління зобов'язане виконувати чинні нормативні акти, дотримуватись встановлених норм законодавства та не може вчиняти дій, що суперечать законодавчим актам або не відповідають їм.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить скасувати оскаржене рішення суду в частині задоволених позовних вимог, і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
З рішенням суду першої інстанції також частково не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) покликається на те, що суд недостатньо глибоко вивчив обставини пов'язані зі зменшенням позивачу пенсії з 80% грошового забезпечення до 70 %, а також обмеженням пенсії максимальним розміром на підставі довідок про грошове забезпечення №138, 139, 140 та 141 виданих станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 року відповідно для перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 року. Вказує апелянт, що твердження суду першої інстанції про те, що зміст позовних вимог, а саме зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідок про грошове забезпечення № 138, 139, 140, 141 виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, вже були предметом розгляду у попередніх судових справах і по них прийнято рішення і тому такі обставини не можуть бути предметом розгляду - є невірними, так як рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року №380/28308/23 та від 28.05.2024 року №380/2893/24 щодо перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 року приймались по довідках про грошове забезпечення № 150, 151, 152, 153, які були видані у 2023 році і які втратили законну силу (стали не дійсними) після видачі у 2024 році оновлених довідок №138, 139, 140, 141. Відповідач в порушення чинного законодавства, при перерахунку пенсії за рішенням суду, щоразу обмежує максимальний розмір пенсії та протиправно занижує його величину з 80% до 70% грошового забезпечення.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить: 1) скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року в частині відмови в позовній вимозі визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2020 року на підставі довідки №138, 01.02.2021 року на підставі довідки №139, 01.02.2022 року на підставі довідки №140, 01.02.2023 року на підставі довідки №141 та визнати протиправними зазначені дії Відповідача; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року на підставі довідки №138, 01.02.2021 року на підставі довідки №139, 01.02.2022 року на підставі довідки №140, 01.02.2023 року на підставі довідки №141, виходячи з розміру 80% суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 16.09.2002 йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №380/7671/21, яке набрало законної сили 07.10.2021, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01.04.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій №18 від 02.02.2021, виданій Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.04.2019 з 80% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій №18 від 02.02.2021, виданій Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності, з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, премія) з 01.04.2019, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №380/28308/23, яке набрало законної сили 30.01.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 80 % до 70% сум грошового забезпечення та обмеження максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії, виходячи з розміру 80 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №380/2893/24, яке набрало законної сили 28.06.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, виходячи із розміру 70 % суми грошового забезпечення, із застосуванням обмеження максимальним розміром та без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2022 № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи із розміру 80 % суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2022 № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням виплачених сум.
На підставі вказаного судового рішення позивачу проведено 01.10.2024 року перерахунок пенсії, згідно якого визначено розмір пенсії 45932,40 грн, а до виплати - 43977,00 грн. (з урахуванням максимального розміру). Проведення такого перерахунку пенсії здійснено виходячи 80% грошового забезпечення (а.с. 45).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24, яке набрало законної сили 02.04.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійснені перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення №138 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2020), №139 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2021), №140 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2022) та №141 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2023), виданих Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності ДСНС України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення №138 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2020), №139 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2021), №140 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2022) та №141 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2023), виданих Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності ДСНС України та здійснити виплату, з урахування раніше виплачених сум.
На підставі вказаного судового рішення позивачу проведено 01.05.2025 року перерахунок пенсії, згідно якого визначено розмір пенсії - 65094,96 грн, з урахуванням максимального розміру - 43977,00 грн., а із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2025 - 30280,50 грн.. Проведення такого перерахунку пенсії здійснено виходячи із 70% грошового забезпечення (а.с. 18, 49).
04.04.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку і виплати пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24 виходячи із 80% грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром і без застосування понижуючих коефіцієнтів (а.с. 11).
На таку заяву позивача надано відповідачем відповідь від 14.04.2025 за №1300-5310-8/51822 про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24 виконано і проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення №№ 138, 139, 140, 141 від 23.08.2024. Цим рішенням суду не покладено зобов'язань щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром і виходячи із 80% грошового забезпечення. Обчислення розміру пенсії із 01.01.2025 проведено з урахуванням вимог постанови КМУ від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (а.с. 12).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, з 80% до 70% сум грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром та застосування при перерахунку пенсії з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ від 03.01.2025 №1, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах та вимогах апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням суду першої інстанції від 03.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.05.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при перерахунку ОСОБА_1 пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Тобто, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ від 03.01.2025 №1 (вимоги 3, 4 позову), та повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо здійснення з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідок про грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141 виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії (вимоги 1, 2 позову).
Відносно позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ від 03.01.2025 №1, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції оскаржене лише відповідачем в апеляційному порядку. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 №1 при перерахунку пенсії за період із 01.01.2025 по 30.04.2025 - не оскаржене в апеляційному порядку позивачем.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування з 01.05.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 при перерахунку позивачу пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.05.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, з урахуванням раніше проведених виплат.
Так, Конституція України закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад. Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до зазначеної норми діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019].
Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції, згідно з якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
У розвиток висловленої позиції Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Тобто на Державу покладається конституційний обов'язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду враховує, що у частині другій статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом № 2262-ХІІ.
Відповідно до преамбули Закону № 2262-ХІІ, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою та третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-IV.
Водночас пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Отже, аналіз положень статей 8, 18 та 92 Конституції України у системному зв'язку з преамбулою Закону України № 2262-XII дає змогу зробити обґрунтований висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-XII.
«Обчислення пенсії» особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ визначено розділом V (статті 43- 47) Закону № 2262-ХІІ, а «Виплата пенсій» та «Порядок перерахунку пенсій» - розділами VII (статті 52- 62) та VIII (статті 63- 66) Закону № 2262-ХІІ відповідно.
Також у статті 46 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону №2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону № 4059-IX, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1, яка застосовується з 01 січня 2025 року, в пункті 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону №1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону №1058-IV.
У пункті 2 Постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії. При цьому такі коефіцієнти не застосовуються до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Таким чином, положеннями статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону № 4059-IX та Постанови № 1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.
До того ж, слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Верховний Суд, розглядаючи справу №120/1081/25 у подібних правовідносинах, у постанові від 11 вересня 2025 року вказав: «...що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону № 2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Верховний Суд у справі № 120/1081/25 наголосив на тому, що зміни до Закону №2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою № 1), не вносилися.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Отже, суд апеляційної інстанції формує висновок про те, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним і таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Таку позицію неодноразово висловлено у судовій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25, постанові від 24 вересня 2025 року у справі №420/6728/25, постанові від 09 жовтня 2025 року у справі №560/5322/25, постанові від 21 жовтня 2025 року у справі №420/6002/25.
Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин у розглядуваній справі, апеляційний суд зазначає, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови №1 від 03.01.2025, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.05.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 при перерахунку ОСОБА_1 пенсії, та як наслідок необхідність зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, з урахуванням раніше проведених виплат.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача у відповідній частині не спростовують висновків суду першої інстанції відображених у рішенні від 03.07.2025.
Відносно апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо здійснення з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідок про грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії, у задоволенні яких судом відмовлено повністю, то суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності таких позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні таких позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на зміст позовних вимог, а саме, зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про його грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, то такі обставини вже були предметом розгляду у судових справах №380/28308/23 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2023) та №380/2893/24 (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2024), а відтак, такі обставини не можуть бути предметом розгляду в даній адміністративній справі. Суд першої інстанції звернув увагу позивача, що він має право звернутись до суду в порядку передбаченому ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю щодо виконання суб'єктом владних повноважень судових рішень.
Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції являються помилковими і не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі №380/28308/23 та від 28.05.2024 року у справі №380/2893/24 щодо перерахунку пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 року приймались по інших довідках про грошове забезпечення.
Цими рішеннями суду також було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
На підставі цих судових рішень від 29.12.2023 і від 28.05.2024 позивачу було проведено перерахунок пенсії виходячи 80% грошового забезпечення та до виплати визначено без обмеження максимальним розміром.
У подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24, яке набрало законної сили 02.04.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення №138 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2020), №139 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2021), №140 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2022) та №141 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2023), виданих Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності ДСНС України та здійснити виплату, з урахування раніше виплачених сум.
На підставі вказаного судового рішення від 11.10.2024 позивачу було проведено 01.05.2025 року перерахунок пенсії, однак уже виходячи із 70% грошового забезпечення та із обмеженням виплати пенсії максимальним розміром (а.с. 18, 49).
Отже, із врахуванням того, що за результатами виконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24 перерахунок пенсії позивачу було проведено виходячи із 70% грошового забезпечення та із обмеженням виплати пенсії максимальним розміром, а це рішення суду не містило зобов'язальних приписів щодо здійснення перерахунку пенсії виходячи 80% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, тому дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу з 80% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку його пенсії на підставі довідок №138, 139, 140, 141 від 23.08.2024 та щодо обмеження пенсії максимальним розміром, зумовили виникнення між сторонами нових правовідносин, які зумовили новий спір, який підлягає розгляду адміністративним судом в порядку нового позовного провадження, а не в порядку судового контролю за виконанням попередніх судових рішень.
Таким чином, являється необгрунтованим висновок суду першої інсианції про те, що позовні вимоги щодо здійснення з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідок про грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141 виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії (вимоги 1, 2 позову) не можуть бути задоволені з підстав того, що такі вимоги слід розглядати в порядку статті 382 КАС України.
В такій ситуації, суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляд по суті вищевказаних вимог адміністративного позову (вимоги 1, 2 позову), виходить з наступного.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ).
Статтею 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 ст.51 Закону №2262-XII визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-XII.
Відповідно до положень ст.63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 №2262-XII, а саме доповнено ст.43 новою частиною 7, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI), внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн..
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 норм ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч.7 ст.43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII така норма «відсутня» (виключена) у тексті Закону.
Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що норми ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» узгоджуються з положеннями ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Отже, починаючи із 2017 року ст.43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Крім вказаного, суд апеляційної інстанції зауважує, що Конституційний Суд України в п.7 Рішення від 08.06.2016 №4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ч.7 ст.43 Закону №2262-XII в редакції Закону №3668-VI, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, який узгоджується із наведеним у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 (справа №400/2085/19), що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
У розглядуваній справі апеляційний суд враховує, що відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24, яке набрало законної сили 02.04.2025, здійснив 01.05.2025 перерахунок пенсії позивача, згідного якого визначено розмір пенсії - 65094,96 грн, а із урахуванням обмеження максимального розміру - 43977,00 грн..
За таких обставин, з врахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин, дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження позивачу виплати нарахованої пенсії максимальним розміром є протиправними.
Такі висновки колегії суддів узгоджуються із останніми правовими позиціями Верховного Суду в аналогічних адміністративних справах.
Відносно питання щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023, з 80% до 70% сум грошового забезпечення, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 16.09.2002 йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
Апеляційний суд зазначає, що станом на час виходу позивача на пенсію загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до стаття 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 90%.
У подальшому, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що застосування 70 відсоткового показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, для перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Це стосується і випадків перерахунку пенсії на виконання судового рішення, у якому не вказано розміру відсоткового значення пенсії.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що у пенсійних правовідносинах між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ГУ ПФУ у Львівській області неодноразово виникали спори щодо правильності рішень (дій) пенсійного органу при визначення відсоткового розміру грошового забезпечення позивача, який повинен враховуватись в процесі здійснення перерахунку пенсії позивача.
Зокрема, рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №380/7671/21, від 29.12.2023 у справі №380/28308/23, від 28.05.2024 у справі №380/2893/24, які набрали законної сили, сформовано висновки про протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку його пенсії на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення.
Таким чином, у розглядуваній справі являються протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивача виходячи із 70% грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №380/19380/24 щодо здійснення з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунку пенсії позивачу на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення №138 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2020), №139 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2021), №140 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2022) та №141 від 23.08.2024 (станом на 01.01.2023).
Отже, являються обгрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги позивача відносно позовних вимог щодо здійснення з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідок про грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зменшення основного розміру пенсії позивача при здійсненні перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023, з 80% до 70% сум грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром - необхідно скасувати, і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволити.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задовлення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в адміністративній справі №380/7738/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, з 80% до 70% сум грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, - і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 на підставі довідок про його грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141 від 23.08.2024, та обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 80% грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 на підставі довідок про його грошове забезпечення №№ 138, 139, 140, 141 від 23.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року в адміністративній справі №380/7738/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук