27 жовтня 2025 рокуСправа № 500/382/25 пров. № А/857/15723/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року (суддя Подлісна І.М., м.Тернопіль, повний текст складено 28 березня 2025 року) -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУНП), в якому просила:
визнати неправомірними дії ГУПФ щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи відповідно до довідки Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 06.11.2024 № 244 (далі - Довідка) відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV);
зобов'язати відповідача зарахувати з 12.11.2024 позивачу до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону №1058-IV період роботи відповідно до Довідки та провести перерахунок пенсії з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУПФ щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи відповідно до Довідки відповідно до статті 24 Закону №1058-IV. Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок її пенсії, зарахувавши з 12.11.2024 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону №1058-IV період роботи відповідно до Довідки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні вимог позову відмовити.
В апеляційній скарзі з посиланням на обставини справи вказує, що в наданій підтверджуючій Довідці ім'я позивача зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Також вказав, що у свідоцтвах про народження дітей позивача її прізвище та ім'я зазначено як « ОСОБА_4 », що також не відповідає паспортним даним « ОСОБА_5 ».
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальності за правильність ведення кадрової документації на підприємстві (вина позивача відсутня), а тому власне недотримання правил ведення кадрової документації може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на її особисті права, зокрема на права у сфері соціального забезпечення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію в ГУПФ.
12.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок стажу, оскільки надала Довідку про період роботи в колгоспі з 04.02.1988 по 31.07.1989. У Довідці ім'я позивача зазначено як « ОСОБА_2 ».
Листом від 04.12.2024 відповідач повідомив позивача, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 04.02.1988 по 31.07.1989, оскільки в наданій підтверджуючій Довідці ім'я позивача зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Також вказав, що у свідоцтвах про народження дітей позивача її прізвище та ім'я зазначено як « ОСОБА_4 », що також не відповідає паспортним даним « ОСОБА_5 ».
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до частин першої-другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4 (роз'яснення Мінпраці від 17.05.1992 № 17).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначеній нормі відповідають пункти 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Постанова №637, Порядок №637 відповідно), якими визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом із заявою про перерахунок пенсії 12.11.2024 позивач подала відповідачу Довідку, у якій зазначено, що ОСОБА_7 у період часу з 04.02.1988 по 31.07.1989 працювала у колгоспі ім. Б. Хмельницького, та виробила у 1988 році 109 трудоднів (вихододнів) при встановленій нормі 100, а у 1989 році виробила 43 трудодні (вихододні) при встановленій нормі 100.
Позивач зазначає, що у різних документах, що стосуються її особи уповноважені органи по різному зазначали її ім'я та прізвище, зокрема:
- у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 27.04.1965 ім'я позивача зазначено « ОСОБА_3 »;
- у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 23.11.1974 прізвище Позивачки після укладення шлюбу - « ОСОБА_8 », чоловіка Позивачки - « ОСОБА_8 », її ім'я - « ОСОБА_2 »;
- у свідоцтві про одруження серії НОМЕР_3 від 30.09.1977 (повторне) ім'я позивача - « ОСОБА_2 », прізвище після укладення шлюбу - « ОСОБА_8 »;
- у свідоцтвах про народження дітей позивачки серії НОМЕР_4 від 12.02.2009 (повторне), серії НОМЕР_5 від 22.07.1978 та серії НОМЕР_6 від 26.08.1979 прізвище позивача зазначено « ОСОБА_8 », а ім'я « ОСОБА_2 »;
- у трудовій книжці позивача, дата заповнення 28.02.1981, прізвище позивача зазначено « ОСОБА_8 », ім'я - « ОСОБА_3 »;
- у пенсійному посвідченні № НОМЕР_7 від 15.02.2011 прізвище та ім'я позивача зазначено « ОСОБА_4 »;
- у пенсійному посвідченні № НОМЕР_7 від 27.06.2024 прізвище та ім'я позивача зазначено « ОСОБА_5 ».
Звідси, дії відповідача щодо не зарахування їй до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Б. Хмельницького відповідно до Довідки, є неправомірними, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/18467/15-а (постанова від 30 вересня 2019 року).
Відтак, позивач не несе відповідальності за правильність ведення кадрової документації на підприємстві (вина позивача відсутня), а тому власне недотримання правил ведення кадрової документації може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на її особисті права, зокрема на права у сфері соціального забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Таким чином, період роботи позивача в колгоспі ім. Б. Хмельницького відповідно до Довідки підлягає зарахуванню відповідачем до страхового стажу позивача відповідно до статті 24 Закону №1058-IV.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич